Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №160/6250/25
Суддя: Олефіренко Н.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/6250/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Геолан-Агро” на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 ( суддя Букіна Л.Є.) в адміністративній справі №160/6250/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Геолан-Агро” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 05.05.2025 року у справі №160/6250/25, яким у тому числі, зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти рішення щодо неможливості своєчасного виконання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ГЕОЛАН - АГРО” (код ЄДРПОУ 36496721) свого податкового обов`язку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026 року у справі № 160/6250/25 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 в адміністративній справі №160/6250/25 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 в адміністративній справі №160/6250/25 змінено. В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова “прийняти рішення” замінено словами та цифрами “повторно розглянути заяву від 26.07.2024 № 26/07/2024”.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, в якій він просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку № 53813/6/04-36-04-04-12 від 10.07.2026 року, прийняте за наслідками повторного розгляду заяви платника від 26.07.2024 року Вих. № 26/07/2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026 року у справі № 160/6250/25;
на підставі частини 6 статті 383 КАС України постановити окрему ухвалу та направити її до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області для вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню положень Наказу Міністерства фінансів України від 29.09.2022 № 225 “Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження” та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, та забезпечити повне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року з урахуванням Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026 року по справі № 160/6250/25 шляхом прийняття рішення про неможливість своєчасного виконання ТОВ “ГЕОЛАН-АГРО” податкових обов`язків відповідно до заяви Вих. № 26/07/2024 від 26.07.2024 року;
встановити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для надання суду звіту про виконання окремої ухвали та вжиті заходи за наслідками виконання окремої ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ГЕОЛАН - АГРО” повернуто.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 4 ст. 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
За положеннями ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України).
Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Повертаючи заяву позивача, суд першої інстанції посилався на недотримання позивачем вимог ч. 4 ст. 383 КАС України в частині строку подання заяви.
Матеріалами справи встановлено, що підставою для звернення позивача до суду з вказаною заявою слугувало прийняте відповідачем рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку № 53813/6/04-36-04-04-12 від 10.07.2026 року, зі змісту якого вбачається, що контролюючим органом, за результатами розгляду відповідних документів, всупереч змісту Рішення суду у справі, прийнято рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.
На противагу вказаним висновкам суду першої інстанції апелянт вказує на те, що вказане вище рішення відповідача було отримане засобами поштового зв`язку 29 липня 2026 року. На підтвердження вказаних обставин, під час подання заяви через електронний кабінет, представником позивача був долучений поштовий конверт із зазначенням номеру відправки кореспонденції R067224967087 та інформація трекінгу з сайту Укрпошти по зазначеному номеру відправки. З урахуванням інформації зазначеної у трекінгу з сайту Укрпошти, лист який містив рішення відповідача, був отриманий позивачем, як отримувачем кореспонденції саме 29.07.2026 року, та відповідно позивачем заява була подана протягом 10 календарних днів з моменту отримання рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 року у справі № 9901/226/19 вказала: «На стадії виконання судового рішення визначати день відліку строку на подання заяви з підстави, передбаченої частиною першою статті 383 КАС України, потрібно з урахуванням своєрідності відносин, які виникли з приводу протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень на цій стадії, яка зазвичай має (може) проявлятися у формі ухвалення/видання певних протиправних рішень, дій чи бездіяльності. Це стадія, на якій судове рішення, що набуло законної сили і є обов`язковим до виконання, має бути таки виконаним, бо в протилежному випадку не буде досягнуто мети правосуддя. На цій стадії особа-позивач (або стягувач) вправі сподіватися, що відповідач (можливо, не щиро, проти власного бажання та волі), не буде опиратися виконанню судового рішення, а, навпаки, виконає його, тож позивач вправі очікувати, що судове рішення буде обов`язково виконане (реалізоване) і порушені права, які були захищені судом, будуть відновлені.
Однак це не означає, що в такій проєкції відносин стягувач може займати пасивну, винятково очікувальну позицію й безвідносно до поведінки відповідача чекати на позитивний для нього результат. Навпаки, на цій стадії для визначення початку відліку строку оскарження протиправної бездіяльності, дій чи рішення суб`єкта владних повноважень потрібно брати до уваги поведінку стягувача та встановлені законом заходи, до яких останній має вдатися, аби виконати рішення суду. Якщо суб`єкт владних повноважень не виконує судове рішення й чинить це протиправно, то особа-позивач, якщо не відмовився (а далі наполягає) від захисту свого порушеного права, вправі домагатися виконання судового рішення засобами примусу, які встановлені законом».
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання застосування передбаченого статтею 383 КАС України строку подання заяви, у постанові від 07 липня 2021 року у справі №9901/226/19 дійшла наступних висновків:
«Для визнання моменту відліку строку подання заяви має значення також обставина, чи були дії, бездіяльність, рішення відповідача протиправними і чи особа-позивач мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про юридичну природу такої поведінки (рішення, дії, бездіяльності), тобто коли вона насправді стала суб`єктом відповідних правовідносин, зумовлених протиправною поведінкою відповідача на стадії виконання рішення.
Важливо, що не будь-яка інформація, що стосується виконання судового рішення, може бути свідченням неналежного (протиправного) виконання рішення суду, а лише та, зі змісту якої можна визначити її протиправність.
Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб`єктів виконавчого провадження.
Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, оскільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.
Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення».
За таких обставин, зважаючи на дату отримання (29.07.2026 року ) позивачем рішення податкового органу від 10.07.2026 року та дату звернення позивача - 30.07.2026 року із відповідною заявою, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку подання заяви в порядку ст. 383 КАС України та про наявність підстав для повернення заяви позивачу.
Щодо сплати судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України.
За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, визначені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону) і в цьому переліку немає заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Водночас у частині другій статті 4 Закону № 3674-VI не встановлено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
Відтак, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення на підставі статті 383 КАС України на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 05 травня 2022 року у справі № 520/9769/19 у подібних правовідносинах щодо відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення на підставі ст. 383 КАС України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 у справі № 3-27/2022(54/22) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення), досліджуючи природу запровадженої статтею 383 КАС України процедури, дійшов наступних висновків.
«Статтею 383 Кодексу, приписи якої оспорює Заявник, установлено один із механізмів судового контролю в адміністративному судочинстві за виконанням судового рішення, ухваленого на користь особи, а саме: порядок визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Приписи розділу IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу не визначають інших дієвих механізмів для особи-позивача домогтися реального виконання суб`єктом владних повноважень - відповідачем судового рішення, ухваленого на користь такої особи.».
Колегія суддів вважає, що вимога додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, яке ухвалено на користь особи і набрало законної сили, не відповідає завданню та основним засадам адміністративного судочинства, закріплених в статті 2 КАС України.
Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність сплати позивачем судового збору за подання заяви на підставі ст. 383 КАС України, є помилковим.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 березня 2026 року по справі №280/4284/22, від 15 квітня 2025 року по справі №620/17733/23, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.
Колегія суддів зауважує, що суд не повинен тлумачити положення ст. 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення.
Виконання рішення є стадією судового провадження і неприпустимим є формальний розгляд справи на стадії виконання судового рішення, адже виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист.
Формальний підхід під час судового контролю за виконанням рішень судів нівелює їх сутність.
Колегія суддів вважає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У практиці ЄСПЛ сформовані висновки про те, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист («Зубац проти Хорватії», №40160/12, від 05.04.2012, п. 97).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАС України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими.
Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За наслідком апеляційного перегляду справи колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає встановленим у статті 242 КАС України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки постановлена судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому, на підставі ст. 320 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 14, 308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 383 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Геолан-Агро” задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 в адміністративній справі №160/6250/25 скасувати, а справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю.В. Дурасова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua