Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №160/7609/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/7609/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Лозицька І.О.) в адміністративній справі №160/7609/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в незарахуванні до страхового стажу роботи з 30.07.1984 по 26.04.1990 та з 03.03.1992 по 16.03.1995 на державних підприємствах та скасувати рішення №056550007144 від 05.03.2026 щодо відмови у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії, згідно заяви від 25.02.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), до страхового стажу періоди роботи з 30.07.1984 по 26.04.1990 та з 03.03.1992 по 16.03.1995 на державних підприємствах на підставі трудової книжки, серії НОМЕР_2 від 30.07.1984;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), пенсію за віком на підставі заяви про призначення пенсії від 25.02.2026, починаючи з 19.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.02.2026 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши при цьому всі необхідні документи. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було винесено рішення від 05.03.2026 №056550007144 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 33 роки. Так, згідно з вказаним рішенням страховий стаж позивача обчислений по 05.03.2026 та складає 30 років 6 місяців 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 30.07.1984, а саме: з 30.07.1984 по 26.04.1990 та з 03.03.1992 по 16.03.1995, оскільки кожний запис про кількість встановленого та виробленого мінімуму трудової участі не завірений печаткою організації, що не відповідає вимогам постанови №310 від 21.04.1975 «Про трудові книжки колгоспників». Позивач із такою позицією відповідача не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.03.2026 №056550007144 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 26.04.1990 по 15.11.1990 та з 03.03.1992 по 16.03.1995.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі пенсійний орган зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи в колгоспі, оскільки записи в трудовій книжці колгоспника не засвідчені печаткою організації, а інших належних доказів на підтвердження цих періодів роботи позивач не надав. Крім того, скаржник вважає, що суд втрутився в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV).

Разом із заявою про призначення пенсії за віком позивачем було надано наступні документи: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, трудова книжка серії НОМЕР_2 , військовий квиток, а також диплом про професійно-технічну освіту № НОМЕР_3 .

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийнято рішення від 05.03.2026 №056550007144 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 33 роки. Так, згідно з вказаним рішенням страховий стаж позивача обчислений по 05.03.2026 та складає 30 років 6 місяців 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 30.07.1984, а саме: з 26.04.1990 по 15.11.1990 та з 03.03.1992 по 16.03.1995, оскільки кожний запис про кількість встановленого та виробленого мінімуму трудової участі не завірений печаткою організації, що не відповідає вимогам постанови №310 від 21.04.1975 «Про трудові книжки колгоспників».

Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

З матеріалів справи вбачається, що спір у цій справі стосується правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.03.2026 №056550007144, а також наявності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 26.04.1990 по 15.11.1990 та з 03.03.1992 по 16.03.1995.

Судом першої інстанції встановлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 30.07.1984 містяться записи № 18-19 про роботу позивача механізатором у колгоспі імені Суворова Ізюмського району в період з 26.04.1990 по 15.11.1990.

Крім того, згідно з копією вкладиша до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_4 від 24.06.1994, записи № 1-2 підтверджують роботу позивача трактористом у колгоспі імені Суворова в період з 03.03.1992 по 16.03.1995.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у спірному рішенні та апеляційній скарзі посилається на відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема, пенсійний орган зазначає, що періоди роботи позивача з 26.04.1990 по 15.11.1990 та з 03.03.1992 по 16.03.1995 не зараховано до страхового стажу, оскільки записи про кількість установленого та фактично виробленого мінімуму трудової участі не засвідчені печаткою організації, що, на думку відповідача, не відповідає вимогам постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників».

Колегія суддів критично оцінює зазначені доводи відповідача, оскільки трудова книжка позивача та вкладиш до неї містять відповідні записи про трудову діяльність, а також відбитки печаток і підписи, якими засвідчено окремі записи. Водночас сама по собі відсутність печатки біля кожного запису про встановлений та фактично вироблений мінімум трудової участі не спростовує відомостей про роботу позивача у спірні періоди та не свідчить про недостовірність зазначених документів як доказів трудового стажу.

Колегія суддів зазначає, що формальні недоліки в оформленні трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть мати негативних наслідків для працівника та бути самостійною підставою для незарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу. Обов`язок щодо ведення трудових книжок і внесення до них відповідних відомостей покладається на роботодавця, а працівник не може нести відповідальність за недоліки їх оформлення.

Такий висновок узгоджується з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162, пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців», Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки», а також правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

При цьому визначальним для зарахування відповідних періодів до страхового стажу є підтвердження факту трудової діяльності особи, а не формальне дотримання всіх вимог до оформлення трудової книжки. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені відповідачем у рішенні від 05.03.2026 № 056550007144 недоліки в оформленні трудової книжки та вкладиша до неї не є достатньою підставою для відмови в зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.

В контексті обставин цієї справи та доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, покладених в основу спірного рішення та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходів для перевірки відомостей, зазначених у трудовій книжці позивача та вкладиша до неї.

За таких обставин, з урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.03.2026 № 056550007144 та наявність підстав для відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи та повторно розглянути заяву позивача від 25.02.2026 про призначення пенсії за віком.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про втручання суду першої інстанції в його дискреційні повноваження, оскільки пенсійним органом вже було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, яке в межах цієї справи визнано протиправним та скасовано. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За таких обставин зобов`язання відповідача у даному випадку зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу та повторно розглянути заяву позивача спрямоване на відновлення його порушеного права й не є підміною повноважень пенсійного органу щодо призначення пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в адміністративній справі №160/7609/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак