Суд: Петриківський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №171/1111/26
Суддя: Говоруха В. О.
ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 171/1111/26
2/0187/1106/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2026 р. селище Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Луганської міської ради в особі Луганської обласної держаної адміністрації обласної військової адміністрації, про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И В:
03.09.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю з Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє представник – адвокат Фартушна М.В. до Луганської міської ради в особі Луганської обласної держаної адміністрації обласної військової адміністрації, про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 2005 року, виданого Управлінням Луганської міської ради по приватизації житла за розпорядженням № 270 від 27.01.2005 р., квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в рівних частках. Вказане Свідоцтво підтверджує право власності та посвідчене керівником органу приватизації.
Зазначена квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Свідоцтво про право власності на житло підтверджує право власності кожного з власників, яким належить по 1/4 частці у праві спільної часткової власності на АДРЕСА_1 . Копіями паспортів громадян України - позивачів підтверджується, що вони зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 .
З метою внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.03.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора з заявою № 71800249. Однак, 06 квітня 2026 року отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 84155800, мотивоване тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: не надано інформацію стосовно державної реєстрації прав, що виникли у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року (станом на 01.03.2013) на вказаний об`єкт нерухомого майна.
У зв`язку з відсутністю можливості отримати довідку/підтвердження від БТІ м. Луганська, оскільки місто перебуває під тимчасовою окупацією, а міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» не відновило своєї діяльності на підконтрольній території України, архівні матеріали залишилися на окупованій території, доступ до паперових архівів БТІ відсутній, позивачі не мають можливості в позасудовому порядку підтвердити своє право власності та зареєструвати його в порядку, встановленому чинним законодавством.
Вищевказане свідчить про відсутність умов для підтвердження права позивачів власності на вищевказану квартиру.
Технічний паспорт на вказаний об`єкт нерухомості був втрачений при евакуації.
Представник позивачів зазначає, що на сьогоднішній день стан квартири невідомий, невідомо хто проживає в ній, чи вона пошкоджена чи знищена. В майбутньому, в позивачів може виникнути необхідність подати заяву на отримання компенсації до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російською Федерацією проти України, відповідно до постанови КМУ від 21 квітня 2023 року № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій. Спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення.
Таким чином позивачі просять суд підтвердити їх власність, яка була набута законно ще у 2005 році, а саме:
- визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності (по частці за кожним) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9 кв.м.
Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
10.09.2026 від представника відповідача - Луганської обласної держаної адміністрації через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що Облдержадміністрація не визнає позовних вимог, оскільки позивачами визначено облдержадміністрацію в якості відповідача, але при цьому у позові не обґрунтовано які їх права та законні інтереси облдержадміністрація порушила. Представником відповідача зазначено, що облдержадміністрація є неналежним відповідачем у справі. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації населеного пункту (пунктів) здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради , її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови. Луганська міська військова адміністрація не утворювалася, тому жоден орган державної влади на підконтрольній українській владі території, у тому числі облдержадміністрація , не здійснює повноважень Луганської міської ради. За законом та фактично відповідачем у цій справі має бути орган місцевого самоврядування, повноваження якого поширюються на територію територіальної громади міста Луганська, тобто лише Луганська міська рада. Не відповідає нормам діючого законодавства визначення у позові позивачами, що Луганська міська рада, як відповідач, виступає в особі Луганської обласної держаної адміністрації.
Міська рада відповідає за вирішення питань місцевого значення в межах міста, у тому числі здійснення права суб`єкта комунальної власності, розпорядження комунальним жилим фондом. Обласна рада відповідає за вирішення питань, що стосуються всієї області, наприклад, розподіл коштів між районами, стратегічний розвиток області тощо. У зв`язку з тим, що спірне нерухоме майно знаходиться у місті Луганську і судове визнання наявності права власності позивачів на частини цієї квартири ніяким чином не буде стосуватися інтересів всіх територіальних громад області, тому і єдиним відповідачем у цій справі, ще раз наголошую, повинна бути лише Луганська міська рада.
Облдержадміністрація має окремі повноваження, які визначені законами України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про правовий режим воєнного стану» та які не є тотожними повноваженням міських, селищних та сільських рад, зокрема повноваження щодо розпорядження комунальним майном, яке знаходиться в окремій територіальні громаді села, селища чи міста. В облдержадміністрації відсутній реєстр комунального майна, яке залишилося на окупованих територіях та яке значиться за територіальними громадами.
Луганська міська рада не перебуває в стані припинення, а тому має процесуальну правосуб`єктність і може виступати відповідачем у справі. Те, що орган не переміщено на підконтрольну Україні територію, не позбавляє його статусу юридичної особи та не є перешкодою для розгляду спору. Облдержадміністрація не наділялася законом правом здійснювати повноваження Луганської міської ради , як і не наділялася повноваженнями органу місцевого самоврядування – міської ради може бути належним відповідачем у цій справі.
У зв`язку з чим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
14.09.2026 від представника позивачів через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачі не погоджуються з відзивом на позовну заяву, оскільки місто Луганськ та весь Луганський район з 2014 року перебувають у стані тимчасової окупації. Органи місцевого самоврядування м. Луганська фактично не здійснюють свої повноваження на підконтрольній Україні території. У таких умовах єдиним органом виконавчої влади, який представляє інтереси держави та здійснює повноваження на території Луганської області (у тому числі щодо питань, пов`язаних з окупованими територіями), є Луганська обласна державна адміністрація – обласна військова адміністрація, утворена Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022.
Судова практика у справах про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване на тимчасово окупованих територіях Луганської області, свідчить про те, що відповідачами у таких справах виступають саме військові адміністрації відповідного рівня (обласні або міські, де вони утворені). Суди задовольняють позови за статтею 392 ЦК України, визнаючи право власності позивачів.
Відмова у позові виключно з підстав «неналежності» Відповідача в умовах, коли Луганська міська рада фактично не здійснює повноважень і не може бути належним чином повідомлена чи взяти участь у процесі, залишить позивачів без ефективного судового захисту, що суперечить завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України) та конституційному праву на судовий захист.
Твердження про те, що відповідач не веде реєстр комунального майна окупованих територій, також не спростовує позовних вимог. Предметом позову є не витребування майна з володіння відповідача чи визнання його комунальною власністю, а саме підтвердження права власності позивачів, яке існує незалежно від будь-яких реєстрів відповідача. Враховуючи викладене, доводи відзиву є необґрунтованими, внутрішньо суперечливими та не спростовують наявність у позивачів права спільної часткової власності на спірну квартиру. Вони не можуть слугувати підставою для відмови у позові.
Представник позивачів просить суд відхилити доводи відзиву та задовольнити позовні вимоги.
При цьому, представник позивачів зазначає, що позивачі залишають за собою право заявити відповідне клопотання у разі, якщо суд визнає таку необхідність, однак наголошують, що Відповідач у цій справі є належним з огляду на фактичні обставини окупації та відсутність функціонуючих органів місцевого самоврядування м. Луганська.
24.09.2026 від представника відповідача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача в своїх запереченнях вкотре зазначає, що Облдержадміністрація є неналежним відповідачем відповідно до доводів викладених вище та у відзиві на позовну заяву, але представник позивачів замість того, щоб врахувати доводи облдержадміністрації та уточнити позовні вимоги виключивши облдержадміністрацію, як неналежного відповідача, продовжує і далі свідомо обирати невірний спосіб захисту прав позивачів у суді та порушувати права облдержадміністрації. Облдержадміністрація не наділялася законом правом здійснювати повноваження Луганської міської ради, повноваженнями органу місцевого самоврядування може бути належним відповідачем у цій справі. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 06.10.2026 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено про розгляд справи без участі представника Луганської обласної держаної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , як нерухоме майно знаходиться на території Луганської області, яка є тимчасово окупованою територією.
З наданих копій документів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мають у власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира належить позивачам по частці кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 2005 року, виданого Управлінням Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі на підставі розпорядження №270 від 27.01.2005 та зареєстроване і записане у реєстрову книгу за №20/1755.
Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради № 84155800 від 06 квітня 2025 року відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: не надано інформацію стосовно державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року (станом на 01.01.2013 р.), на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
В позовній заяві зазначено, що технічний паспорт на вказаний об`єкт нерухомості був втрачений при евакуації.
Визнання за позивачами права спільної часткової власності (по частці за кожним) пов`язане з можливою необхідністю подати заяву на отримання компенсації до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російською Федерацією проти України, відповідно до постанови КМУ від 21 квітня 2023 року № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій. Спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено ст.ст. 12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 686/27167/21, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є з цілісною і недоторканною (стаття 2 Конституції України).
Згідно зі статтею 2 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 2 Закон № 1207-VII, датою початку тимчасової окупації окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими починаючи з 07 квітня 2014 року.
Згідно зі статтею 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Згідно з частиною четвертою, п`ятою статті 11 Закону № 1207-VII набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України та статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України» від 28 березня 2016 року № 898/5 (далі - Наказ № 898/5) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, проводиться незалежно від місцезнаходження такого майна; ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо нерухомого майна, що розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, забезпечує Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Отже, право власності на квартиру, як об`єкта нерухомого майна, що знаходиться в Луганській області у м. Луганськ, яка є тимчасово окупованою територією України, підлягає державній реєстрації за межами тимчасово окупованої території Луганської області відповідно до законодавства України з дотриманням вимог статей 182, 657 ЦК України, а також статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з урахуванням положення Наказу № 898/5.
Суд зазначає, що згідно пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.
Переліком територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786 визначено, що територія Луганського району, у тому числі м. Луганськ, тимчасово окуповані з 07.04.2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (в редакції від 02.02.2022 №117-р ) «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» усі населені пункти Луганського району, включені до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Луганську обласну військову адміністрацію (стаття 1).
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення обласної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення ця обласна військова адміністрація здійснює повноваження Обласної ради.
Районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст (абзац сьомий статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),
Облдержадміністрація не наділялася законом правом здійснювати повноваження органу місцевого самоврядування - міської ради, а тому не може бути належним відповідачем у цій справі.
Таким чином, Луганська обласна державна адміністрація є неналежним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем у справі є Луганська міська рада.
Як роз`яснено в підпункті 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за відсутності інших спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. З огляду на викладене, відповідачем у справах про визнання права власності на спадкове майно, можуть бути інші спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності орган місцевого самоврядування за місцем розташування спірного майна.
Щодо тези представника позивача про те, що позивачі залишають за собою право заявити відповідне клопотання у разі, якщо суд визнає таку необхідність суд нагадує про те, що як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Звернення з позовом до неналежного відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин, з урахуванням обґрунтування позовних вимог та мотивування представником позивачів твердження про заявлення таких вимог саме до Луганської обласної держаної адміністрації, що на переконання суду є помилковим, у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Луганської міської ради в особі Луганської обласної держаної адміністрації обласної військової адміністрації, про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 30.10.2026.
Суддя В.О. Говоруха
Оригінал: reyestr.court.gov.ua