Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №186/110/26 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №186/110/26

Суддя: Янжула С. А.

Справа № 186/110/26

Номер провадження № 2/0186/689/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 жовтня 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

22 січня 2026 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №175695 від 20 березня 2025 року в розмірі 16 255,25 гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

В обґрунтування пред`явлених вимог представником позивача зазначено, що 20 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс" та відповідачем було укладено Кредитний договір №175695 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого ТОВ "ФК"Кредіплюс" перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 000 гривень. Відповідач своєчасно не повернув у повному обсязі кредитні кошти, за ним утворилась заборгованість.

16 квітня 2025 року між ТОВ "ФК"Кредіплюс" та ТОВ "Юніт Капітал" було укладено Договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого, ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №175695 від 20 березня 2025 року становить 17 755,25 гривень, яка складається з такого: 10 629,15 грн - заборгованість по кредиту; 5 225,10 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401 грн - заборгованість по комісії, 1 500 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач не заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, просить стягнути заборгованість в розмірі 16 255,25 гривень.

Рух справи.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області ухвалою від 04 лютого 2026 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить суд розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позовну заяву не надала, про дату розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За правилами ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням положень ч. 4, ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 27 жовтня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20 березня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" було укладено Договір про споживчий кредит №175695 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника.

Умовами п. 2.2.1 Договору передбачено, що сума кредиту 12 000 грн, надається не пізніше наступного дня після укладання договору в наступному порядку: у розмірі 4 065,26 грн для погашення заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит №170357 від 05 лютого 2025 року, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4 934,74 грн на рахунок відповідача № НОМЕР_1 ; у розмірі 3 000 грн шляхом погашення заборгованості відповідача за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору. Проценти за користування кредитом - 390% річних. Комісія за надання кредиту - 3 000 грн. Загальний строк кредитування - 84 днів, з 20 березня 2025 року по 12 червня 2025 року.

Підписанням Договору №175695 від 20 березня 2025 року відповідач погодився з умовами договору та з діючими Тарифами банку та зобов`язався їх виконувати.

Згідно графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, орієнтовна вартість кредиту становить 19 031,10 грн, яка складається із 12 000 грн - тіла кредиту, 7 025,10 грн - процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування. 3 000 грн - комісія.

Таким чином, ТОВ "ФК"Кредіплюс" у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вказаним вище договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на його картковий рахунок.

Інформацією АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 травня 2026 року підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою, НОМЕР_2 , знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 20 березня 2025 року на вказаний рахунок було зараховано кредитні кошти в сумі 4 934,74 гривень.

16 квітня 2025 року між ТОВ "ФК"Кредіплюс" та ТОВ "Юніт Капітал" було укладено Договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого, ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №175695 від 20 березня 2025 року становить 17 755,25 гривень, яка складається з такого: 10 629,15 грн - заборгованість по кредиту; 5 225,10 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401 грн - заборгованість по комісії, 1 500 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач не заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, просить стягнути заборгованість в розмірі 16 255,25 гривень.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За правилами ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Щодо наявності права вимоги у позивача, суд бере до уваги, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги та не пов`язано з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №175695 від 20 березня 2025 року, укладеного між ТОВ "ФК"Кредіплюс" та ОСОБА_1 .

Що стосується заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми боргу, суд зважає на таке.

Так, пред`являючи до суду даний позов, ТОВ «Юніт Капітал» надало виписку з особового рахунку за Кредитним договором №175695 від 20 березня 2025 року, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 становить 17 755,25 гривень, яка складається з такого: 10 629,15 грн - заборгованість по кредиту; 5 225,10 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401 грн - заборгованість по комісії, 1 500 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач не заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, просить стягнути заборгованість в розмірі 16 255,25 гривень.

Позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №175695 від 20 березня 2025 року у вигляді заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 629,15 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту.

У свою чергу, на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Тому заборгованість відповідача по тілу кредиту в розмірі 10 629,15 грн є такою, що підлягає до стягнення.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 5 225,10 гривень - заборгованості по відсотках за користування кредитом та 401 гривень - комісії, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Ці положення застосовуються до кредитного договору в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Отже, проценти є платою за користування грошовими коштами, які фактично передані позичальникові, а обов`язок повернути кредит виникає щодо суми, фактично наданої позичальникові. Видача кредиту є основним договірним обов`язком кредитодавця, за виконання якого він отримує плату у вигляді процентів, а не окремою послугою, що надається споживачеві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), застосувавши положення частин першої, другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», виснувала, що умова договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за дії, які не є платною послугою для споживача, є нікчемною, та зобов`язала кредитодавця здійснити перерахунок заборгованості позичальника з урахуванням нікчемності такої умови.

Хоча зазначена постанова ухвалена щодо комісії за обслуговування кредиту, сформульований у ній принцип, згідно з яким споживач не може бути зобов`язаний оплачувати дії кредитодавця, що не є наданою йому послугою, підлягає застосуванню і до комісії за видачу кредиту, оскільки видача кредиту є виконанням кредитодавцем власного договірного обов`язку.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом. Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) дійшов висновку, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг, за які встановлено плату, положення договору про таку плату є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому Об`єднана палата відступила від протилежного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 172/410/21, про обов`язковість сплати такої комісії з огляду на презумпцію правомірності правочину.

У цій справі договором взагалі не передбачено жодної послуги, яка надається споживачеві за рахунок комісії: комісія встановлена «за видачу кредиту», тобто за виконання кредитодавцем власного обов`язку за кредитним договором, а позивач не навів і не довів, які саме послуги отримала відповідачка за сплату 3 000 грн.

Суд також враховує, що розмір комісії (3 000 грн) становить 25 % від суми, фактично отриманої відповідачем, і нічим не обґрунтований позивачем. Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 450/126/20 виснував, що встановлення комісії, розмір якої не обґрунтований вартістю реально наданих споживачеві послуг і є непропорційним сумі кредиту та процентів, не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Отже, суд, визначаючи розмір заборгованості, зобов`язаний врахувати нікчемність умови договору незалежно від того, чи заявлялися сторонами вимоги з цього приводу. Саме на суд покладено обов`язок перевірити розрахунок заборгованості та за наявності підстав застосувати наслідки нікчемності умов договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 та у справі № 916/190/18). Визнання нікчемної умови недійсною не є належним способом захисту, а наслідком її нікчемності є перерахунок заборгованості (постанови Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20, від 10.06.2026 у справі № 579/1552/23).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що умова п. 2.5 Індивідуальної частини договору про утримання комісії за видачу кредиту в розмірі 3 000 грн є нікчемною, ця сума не входить до тіла кредиту, яке позичальник зобов`язаний повернути, і проценти на неї нараховуватися не можуть.

В зв`язку з чим, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача комісії в розмірі 401 гривень, є такою, що не підлягає задоволенню.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі 5 225,10 гривень, здійснене в межах строку кредитування, передбачене умовами підписаного сторонами кредитного договору, тому позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає задоволенню.

Суд, оцінивши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, вважає вимоги позивача про стягнення загальної кредитної заборгованості в розмірі 15 854,25 гривень обґрунтованими, а розрахунок належних до сплати сум доведеним. Відповідачем кредитна заборгованість належними та допустимим доказами не спростована, а також ним не надано суду контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Розподіл судових витрат.

Згідно з платіжною інструкцією від 20 січня 2026 року при пред`явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір по справі в розмірі 2 582,53 гривень.

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 гривень.

Так, судом установлено, що позивачем ТОВ «Юніт Капітал» 10 вересня 2025 року укладено договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 з адвокатським бюро «Соломко та Партнери», згідно з п. 1.1 якого ТОВ «Юніт Капітал» доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Умовами п. 2.3, 2.4 Договору погоджено, що конкретне доручення клієнта визначається в окремій Додатковій угоді, в якій сторони визначають зміст конкретного доручення/доручень. Адвокатське бюро має право залучити інших адвокатів (адвокатські бюро, об`єднання) для виконання вказаного договору та надання правничої допомоги клієнту.

Умовами п. 3.1, 3.3, 3.4, 3.6 Договору сторонами погоджено, що отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг по договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року. Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатське бюро «Соломко та Партнери» підписали Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року.

11 вересня 2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було укладено Додаткову угоду №25771371655 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема, з ОСОБА_1 за кредитним договором №175695 від 20 березня 2025 року.

Як убачається зі змісту Акту прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги від 10 вересня 2025 року), укладеного 11 вересня 2025 року між виконавцем адвокатським бюро «Соломко та Партнери» і клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №175695 від 20 березня 2025 року, витрачений час 2 години; вартість послуги - 5 000,00 гривень; вивчення матеріалів справи, витрачений час 2 години, вартість послуги 1 000,00 гривень, підготовка запиту адвоката, витрачений час 1 година, вартість послуги 500 гривень, підготовка та подача клопотання про витребування доказів, витрачений час 1 година, вартість послуги 500 гривень.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, як це закріплено положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не виконав обов`язку доведення неспівмірності витрат.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2статті 137 ЦПК України визначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.

Таким чином, судом установлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити позивач у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на це, суд вважає за необхідне, з урахуванням виваженості та співмірності позовних вимог, враховуючи, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, правові відносини між сторонами не становлять значного суспільного інтересу, позовні вимоги задоволено частково, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4,12,13,80,81,141,247, 263-265, 280-283 ЦПК України,- суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №175695 від 20 березня 2025 року в розмірі: 10 629,15 гривень - заборгованість по кредиту, 5 225,10 гривень - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом в межах строку кредитування, а всього стягнути: 15 854 (п`ятнадцять тисяч вісімсот пятдесят чотири) гривні 25 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір по справі в розмірі 2 582,53 гривень та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", код ЄДРПОУ 43541163, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений 30 жовтня 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua