Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/32620/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/32620/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 ( суддя Луніна О.С.) в адміністративній справі №160/32620/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №300 від 27.10.2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Просив зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставами позову позивач визначив такі обставини:

1. Попереднє проходження служби за контрактом та звільнення у запас: позивач проходив військову службу за контрактом та був звільнений у запас на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, коли військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу), після чого був направлений для зарахування на військовий облік до ТЦК та СП.

2. Незаконність мобілізації під час постановки на облік: під час постановки на військовий облік відповідач здійснив призов позивача на військову службу під час мобілізації та зарахував його до списків військової частини без його згоди.

3. Недосягнення 25-річного віку та проходження БЗВП: позивач зазначав, що не досяг 25-річного віку (народився у 2003 році) і у його військовому квитку наявні відомості про проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП), що, на його думку, мало б гарантувати захист від призову без його згоди відповідно до норм законодавства.

4. Порушення процедури призову та відсутність ВЛК: позивач наголошував на численних порушеннях процедури мобілізації, відсутності проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) станом на день призову, відсутності згоди на укладення нового контракту, а також на проходженні стаціонарного лікування в період мобілізації.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд в рішенні від 20.07.2026 року виклав висновки на підставі яких відмовив позивачу у задоволені вимог позову.

Суд відмовив у задоволенні позову з таких підстав:

1. Відсутність правових підстав для відстрочки за віком: суд зазначив, що положення частини 5 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» стосуються осіб, які пройшли базову загальновійськову підготовку чи базову військову службу. Водночас позивач у період з 29.08.2024 по 25.09.2025 проходив військову службу за контрактом. Законодавець виокремлює контрактну службу окремо, тому проходження військової служби за контрактом не створює автоматичної відстрочки від подальшої мобілізації на підставі недосягнення 25-річного віку.

2. Недотримання процедури оформлення відстрочки: навіть за наявності підстав для відстрочки, право на неї не виникає автоматично. Закон вимагає від військовозобов`язаного подати до ТЦК та СП відповідну заяву та підтвердні документи для прийняття рішення спеціальною комісією. Суд встановив відсутність доказів того, що позивач звертався з такою заявою до моменту призову.

3. Необоротність процедури мобілізації: суд врахував практику Верховного Суду, згідно з якою сама по собі процедура призову під час мобілізації є незворотною, і можливі окремі процедурні порушення під час призову не відновлюють становище особи, яка вже набула статусу військовослужбовця.

Апеляційна скарга надійшла від позивача з тих самих підстав, які були ним виклдені в обґрунтування вимог позову.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 29.08.2024 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 1 рік з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.09.2025 №106 солдат ОСОБА_1 , звільнений наказом командира 3 армійського корпусу оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” Сухопутних військ Збройних Сил України від 21.09.2025 №109-РС у запас за підпунктом “ж” пункту 3 ( у зв`язку з закінченням строку служби ( якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” вважається, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

27.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 складено акт відмови від отримання повістки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про виклик до ТЦК для проходження медичного огляду, текст повістки про явку на 15:00 27.10.2025 року було доведено ( озвучено) громадянину ОСОБА_1 о 14:35 27.10.2025 року.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 27.10.2025 року №2119 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” ( зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 “Про загальну мобілізацію” ( зі змінами) солдата ОСОБА_1 2003р.н. призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_3 .

Згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( по стройовій частині) від 27.10.2025 №300 солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію” зі змінами, призначено на посаду стрільця – санітара відділення взводу охорони, ВОС – 100915А/658А.

З 27 жовтня 2025 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 4 у сумі 2730 гривень на місяць, шпк “солдат”.

Підстава: іменний список ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.10.2025 №1/11375.

Вважаючи протиправною мобілізацію під час воєнного стану, оскільки позивач не досяг 25 річного віку та не висловив бажання продовжувати службу за контрактом, останній звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Частиною 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено такі категорії громадяни України:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону № 2232-ХІІ для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п.2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Відповідно до системного тлумачення зазначених норм, колегія суддів зазначає, що дії відповідачів щодо примусового призову ОСОБА_1 за мобілізацією є протиправними з огляду на такі ключові правові підстави:

1. Порушення заборони на примусову мобілізацію громадян віком до 25 років

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», примусовому призову під час мобілізації підлягають військовозобов`язані чоловіки, які досягли 25-річного віку.

Позивач (2003 року народження) на момент призову у жовтні 2025 року мав лише 22 роки. Оскільки він звільнився з військової служби в запас, він набув статусу військовозобов`язаного, проте законодавство прямо забороняє примусово мобілізувати осіб віком від 18 до 25 років. Призов таких осіб можливий виключно за їхньою добровільною згодою, якої ОСОБА_1 не надавав, що підтверджується навіть актом відмови від отримання повістки.

2. Ігнорування гарантованої 12-місячної відстрочки після контракту

ОСОБА_1 скористався своїм законним правом і уклав строковий контракт на 1 рік (як особа рядового складу віком 18– 25 років під час воєнного стану). Після закінчення строку контракту він був правомірно звільнений у запас за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з нормами законодавства (зокрема нормативно-правовими актами щодо «Контракту 18– 25»), громадянам України, які уклали контракт строком на 1 рік та звільнилися у зв`язку із закінченням його строку, держава гарантує відстрочку від мобілізації строком на 12 місяців з дня звільнення в запас.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 був звільнений наказом від 25.09.2025 року.

Отже, він мав абсолютне право на відстрочку від примусового призову щонайменше до 25.09.2026 року.

Мобілізація ТЦК та СП відбулася 27.10.2025 року — тобто лише через місяць після звільнення, що є прямим нехтуванням встановленого державою пільгового періоду для відновлення та адаптації молодих ветеранів.

3. Протиправність дій ТЦК та СП під час вручення повістки

З матеріалів справи вбачається, що текст повістки про явку на 15:00 було озвучено позивачу о 14:35 того ж дня 27.10.2025 року, і в цей же день видано наказ про його негайний призов та відправку до військової частини.

Таке прискорення свідчить про штучне обмеження права громадянина на захист, надання документів для оформлення відстрочки або оскарження дій органу військового управління.

Мотиви суду першої інстанції відображають доволі жорстку філософію щодо спірних правовідносин, з якими колегія суддів не може погодитися з наступного.

Щодо аргументу про «відсутність підстав за віком».

Суд вважає, що оскільки позивач служив за контрактом, а не проходив базову службу, то норма про «до 25 років» на нього не поширюється.

Проте, заборона примусової мобілізації осіб віком до 25 років спрямована на збереження генофонду та демографічної стабільності країни. Особа, яка добровільно підписала контракт у юному віці, виконала свій обов`язок і звільнилася на законних підставах, не може перебувати в гіршому (дискримінаційному) становищі порівняно з тими, хто взагалі не служив.

Пункт 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» прямо передбачає звільнення в запас у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Проте, набуваючи статусу військовозобов`язаного, громадянин все одно залишається особою віком до 25 років.

Примусовий призов військовозобов`язаних до 25 років під час дії воєнного стану заборонений, окрім випадків їхньої особистої добровільної згоди.

ОСОБА_1 таку згоду заперечує, що підтверджується його відмовою від повістки.

Щодо аргументу про «недотримання процедури оформлення відстрочки».

В рішенні суду зазначено, позивач не подав заяву та документи до комісії при ТЦК до моменту призову, тому право автоматично не виникло.

Проте, суд не звернув уваги на фізичну можливість виконання процедури, суд повністю проігнорував хронологію подій, яка свідчить про грубе порушення процедури з боку ТЦК: текст повістки було озвучено позивачу о 14:35, а з`явитися він мав о 15:00 того ж дня 27.10.2025 року. Того ж дня було видано наказ про мобілізацію та призначення на посаду.

Отже, відбулося порушення Порядку проведення призову (Постанова КМУ №560): громадянину не надали реального часу для реалізації його прав.

Орган влади діяв за принципом «миттєвої мобілізації», повністю позбавивши ОСОБА_1 можливості зібрати документи, написати заяву та звернутися до комісії.

Законний принцип належного урядування покладає на ТЦК обов`язок діяти добросовісно та розсудливо, забезпечуючи особі час для реалізації її прав.

Щодо аргументу про «необоротність мобілізації».

Судом зазначено, що процедура призову є незворотною, процедурні порушення не скасовують статус військовослужбовця (посилання на практику ВС).

Проте, Верховний Суд дійсно зазначав, що сам по собі призов є актом індивідуальної дії, який вичерпує свою силу після виконання.

Однак, судова практика останнього часу чітко розмежовує «процедурні дрібниці» та «абсолютну протиправність призову за відсутності законних підстав».

Якщо призов відбувся всупереч прямому законодавчому обмеженню (віковий ценз та ігнорування гарантій післястрокового періоду ветерана контракту), такий наказ є нікчемним (протиправним) від моменту його видання.

В такому випадку, суди мають повноваження зобов`язати військову частину звільнити особу, якщо буде доведено, що ТЦК діяв поза межами своїх повноважень, а військовослужбовець не підлягав мобілізації взагалі.

В іншому випадку судова функція контролю за законністю дій державної влади вторачає будь-яке значення.

Таким чином, правова позиція позивача у даній справі є повністю обґрунтованою та законною, оскільки ТЦК та СП грубо порушив норми чинного законодавства щодо захисту молоді віком до 25 років, яка добровільно відслужила контракт під час дії воєнного стану.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права (неправильне трактування обмежень щодо мобілізації осіб до 25 років, які пройшли службу), а також порушення норм процесуального права (недослідження судом факту надання позивачу лише 25 хвилин між ознайомленням з повісткою та мобілізаційним наказом, що унеможливило подання заяви про відстрочку).

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 в адміністративній справі №160/32620/25 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №300 від 27.10.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 жовтня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко