Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/3403/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/3403/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в адміністративній справі №160/3403/26 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Кам`янської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Кам`янської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправним пункт 6.5. наказу директора Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Кам`янської міської ради №999 від 27 серпня 2025 року в частині організації харчування з 12:00 до 13:00 год.;

- зобов`язати директора Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Кам`янської міської ради винести наказ про внесення змін до пункту 6.5 Правил, виклавши його у наступній редакції: «Організація харчування здійснюється щоденно з 08:00 до 17:00, крім вихідних та святкових днів».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував її стану здоров`я, а саме, що через захворювання опорно-рухового апарату вона має труднощі у пересуванні та об`єктивно не може з`являтися за отриманням харчування упродовж визначеного відповідачем інтервалу з 12:00 до 13:00, що фактично позбавляє її доступу до соціальної послуги.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства та з 09.11.2023 перебуває на обліку в Південному відділі надання соціальних послуг громадянам похилого віку, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю Центру як отримувач соціальної послуги денного догляду.

З позивачем щорічно укладаються договори про надання соціальних послуг, відповідно до яких їй надається соціальна послуга денного догляду. Індивідуальним планом надання соціальних послуг, підписаним позивачем, передбачено перелік заходів, що складають зміст послуги денного догляду, одним з яких є організація харчування один раз на день.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 03.10.2023 №506 затверджено Порядок забезпечення послугами з постачання готової їжі для харчування отримувачів соціальної послуги денного догляду у Комунальному закладі «Центр надання соціальних послуг» Кам`янської міської ради, пунктом 7 якого передбачено, що одноразовим харчуванням забезпечуються отримувачі соціальної послуги денного догляду щоденно з 12-00 до 13-00 (крім вихідних та святкових днів).

Пунктом 6.5 Правил, затверджених наказом директора відповідача від 27.08.2025 №999, також визначено, що організація харчування здійснюється щоденно з 12:00 до 13:00, крім вихідних та святкових днів.

Відповідно до п.1.6 розділу 1 Договору про закупівлю послуг з постачання готової їжі від 11.02.2025 №28/02-2025 видача готової їжі для харчування громадян похилого віку, осіб з інвалідністю здійснюється виконавцем згідно графіку харчування підопічних з 12:00 до 13:00 (крім вихідних днів).

Вважаючи протиправним встановлення відповідачем зазначеного часу організації харчування, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення її прав, свобод чи інтересів оскаржуваним пунктом наказу; соціальна послуга з організації харчування надається на підставі зазначених правил всім отримувачам послуги денного догляду; позивачем не надано доказів неналежного виконання відповідачем договору про надання соціальних послуг чи неякісного надання послуг, а лише зазначено про особисті незручності дотримання встановленого графіку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 6, 10, 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 №2671-VIII (далі Закон №2671-VIII):

надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, внесені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги;

складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно.

Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність; д) бездомність; е) безробіття; є) малозабезпеченість особи; ж) поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків; з) ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків із виховання дитини; и) втрата соціальних зв`язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі; і) жорстоке поводження з дитиною; ї) насильство за ознакою статі; й) домашнє насильство; к) потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; л) шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, воєнними (бойовими) діями, терористичним актом, збройним конфліктом, у тому числі тимчасовою окупацією, сексуальним насильством, пов`язаним із збройною агресією Російської Федерації проти України, примусовим переміщенням або депортацією, вимушеним внутрішнім переміщенням, позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2671-VIII суб`єктами системи надання соціальних послуг є:

1) уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг;

1-1) бюджетна установа, яка організовує та здійснює закупівлю соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

2) отримувачі соціальних послуг;

3) надавачі соціальних послуг;

4) об`єднання працівників системи надання соціальних послуг;

5) об`єднання надавачів соціальних послуг;

6) об`єднання отримувачів соціальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №2671-VIII до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки;

3) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

4) районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Закону №2671-VIII надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України. Надавачем соціальних послуг може бути фізична особа або юридична особа незалежно від форми власності.

До надавачів соціальних послуг державної/комунальної власності належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у частині першій статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів.

До надавачів соціальних послуг приватної власності належать юридичні особи, крім передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з п.8.1. розділу VIII наказу Міністерства соціальної політики України від 30.07.2013 №452 «Про затвердження Державного стандарту денного догляду» (далі Стандарт) одним із основних заходів, що становлять зміст соціальної послуги денного догляду осіб похилого віку та осіб з інвалідністю є забезпечення харчуванням.

Відповідно до п.8.2 Стандарту, зміст та обсяг соціальної послуги денного догляду для кожного отримувача соціальної послуги визначаються індивідуально залежно від ступеня індивідуальної потреби отримувача соціальної послуги та зазначаються в договорі на отримання соціальної послуги денного догляду.

Отже, зміст та обсяг соціальної послуги денного догляду, у тому числі умови організації харчування, визначаються для кожного отримувача індивідуально та зазначаються в договорі на отримання соціальної послуги та індивідуальному плані надання соціальних послуг.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень чи дій суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів цим рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, зміст послуги денного догляду, що надається позивачу, визначений договором про надання соціальних послуг та індивідуальним планом, підписаними позивачем особисто, і передбачає організацію харчування один раз на день. Встановлений відповідачем час організації харчування з 12:00 до 13:00 є єдиним для всіх отримувачів соціальної послуги денного догляду, відповідає Порядку, затвердженому рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 03.10.2023 №506, та умовам договору про закупівлю послуг з постачання готової їжі.

Позивачем не надано доказів того, що вона зверталася до відповідача з питанням перегляду змісту та умов надання їй соціальної послуги денного догляду з урахуванням її індивідуальних потреб, зокрема стану здоров`я, у порядку, передбаченому п.8.2 Державного стандарту денного догляду, та що відповідач відмовив їй у цьому. Так само матеріали справи не містять доказів того, що через встановлений час організації харчування позивач фактично була позбавлена отримання соціальної послуги, передбаченої її індивідуальним планом.

Посилання позивача на особисті труднощі у пересуванні, за відсутності доказів порушення відповідачем умов договору про надання соціальних послуг, не свідчать про протиправність пункту 6.5 Правил, який стосується організації харчування всіх отримувачів послуги денного догляду, а вимога позивача про зобов`язання директора відповідача викласти пункт 6.5 Правил у запропонованій нею редакції фактично спрямована на зміну загальних умов організації харчування в закладі, що належить до повноважень надавача соціальних послуг та органу місцевого самоврядування, а не суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем порушення її прав, свобод чи інтересів оскаржуваним пунктом наказу відповідача та про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи та заперечення скаржника висновків суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в адміністративній справі №160/3403/26 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в адміністративній справі №160/3403/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко