Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №2а/0470/12544/11
Суддя: Чабаненко С.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 2а/0470/12544/11
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16 червня 2026 року у справі №а/0470/12544/11 за позовом ОСОБА_1 до Відповідача 1: Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, Відповідача 2: Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Відповідача 3: Дніпропетровської міської ради, Відповідача 4: Управління Держкомзему у м.Дніпропетровську треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року, з урахуванням ухвали від 12.11.2018 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме, суд:
- визнав нечинним рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 16.12.1994 року № 977 в частині встановлення розміру земельних ділянок за адресами АДРЕСА_1 в розмірі 257 кв.м. та АДРЕСА_2 в розмірі 267 кв.м;
- визнав нечинним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 року № 343 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0613 га по АДРЕСА_2 (п. 82 додатку до Рішення від 19.02.1998 року № 343);
- зобов`язав Дніпропетровську міську раду внести зміни до п. 1 Додатку до Рішення від 31.03.2004 року № 47/16, визначивши площу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , що передається у приватну власність ОСОБА_1 , у розмірі 697 кв.м;
- в решті позовних вимог відмовив.
Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі №2а/0470/12544/11 набрала законної сили 17.05.2017.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року прийнято звіт Дніпровської міської ради про виконання судового рішення в адміністративній справі №2а/0470/12544/11.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у прийнятті звіту Дніпровської міської ради та направити справу № 2а/0470/12544/11 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що Дніпровською міською радою рішення у справі № 2а/0470/12544/11 не виконано, а ОСОБА_2 добровільно не відмовляється від права власності на земельну ділянку. Позивач вважає, що для дійсного та реального виконання судового рішення, суд першої інстанції мав пересвідчитись та встановити: чи дійсно виконано рішення суду в частині припинення права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 у розмірі - площа 0,0613 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; чи вилучена земельна ділянка площею 0,0613 га. у ОСОБА_2 ; за рахунок якої земельної ділянки Дніпровська міська рада змінила площу земельної ділянки для передачі позивачу з 0,0267 га. на 0,0697 га. Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Обставина існування не скасованого державного акту на спірну земельну ділянку та обставина не припинення права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 підверджується постановою Верховного Суду від 26 березня 2025 року по справі № 200/14601/18, яка додавалась до заяви про встановлення судового контролю та наявна в матеріалах справи. Фактично рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2026 №128/78 «Про внесення змін до рішення міської ради від 31.03.2004 №47/16 «Про передачу в оренду та у приватну власність земельних ділянок громадянам у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська» - є актом який не несе жодних юридичних наслідків. Без перевірки вищезазначених обставин суд першої інстанції не мав приймати звіт Дніпровської міської ради про виконання судового рішення в адміністративній справі №2а/0470/12544/11. Наведене свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, ухвалити нове судове рішення яким відмовити у прийняті звіту Дніпровської міської ради та направити справу в частині судового контролю для продовження розгляду.
Дніпровська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що зміст рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2026 № 128/78 дослівно відповідає резолютивній частині постанови суду від 08.12.2011 у цій справі. Суд першої інстанції правильно встановив цю обставину та обґрунтовано прийняв звіт Дніпровської міської ради про виконання судового рішення. Апеляційна скарга позивача фактично зводиться до того, що Дніпровська міська рада, окрім внесення змін до Додатку рішення № 47/16, мала б також: визнати недійсним державний акт на земельну ділянку, зареєстрований за ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію речового права на землю за ОСОБА_2 ; скасувати реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодної з цих дій резолютивна частина постанови суду від 08.12.2011 щодо Дніпровської міської ради не містить. Питання щодо визнання нечинним рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 16.12.1994 № 977 та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 343 у відповідних частинах вже вирішено тією ж постановою суду від 08.12.2011 — і саме в силу набрання цим судовим рішенням законної сили (з 17.05.2017) відповідні акти є нечинними. Що ж до вимог про скасування державної реєстрації речового права та відомостей Державного земельного кадастру щодо ОСОБА_2 , то такі вимоги не були предметом розгляду у справі № 2а/0470/12544/11, не покладались на Дніпровську міську раду резолютивною частиною постанови від 08.12.2011 та не можуть вирішуватись у межах процедури судового контролю за виконанням цього рішення. Враховуючи викладене, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі № 2а/0470/12544/11 прийнята за повного та правильного з`ясування обставин справи, за правильного застосування норм статей 14, 370, 381-1, 382–382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є законною й обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та зводяться до спроби покласти на Дніпровську міську раду обов`язки, які виходять за межі предмету судового контролю в цій справі.
ОСОБА_2 також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що вимоги про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку та припинення права власності ОСОБА_2 були предметом самостійного судового розгляду за позовами ОСОБА_1 у цивільній справі № 200/2169/14. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2014 у задоволенні позову відмовлено; це рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.03.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015. У цивільній справі № 200/14601/18 ОСОБА_1 заявила аналогічні вимоги, доповнивши їх вимогою про витребування земельної ділянки площею 0,0430 га та відновлення стану земельних ділянок. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.07.2023 у задоволенні позову відмовлено; постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.03.2025 у справі № 200/14601/18 касаційну скаргу задоволено частково: судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки, встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання недійсним, скасування державного акта на землю та припинення права власності на землю змінено шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови. Відмова у задоволенні зазначених вимог залишена без змін, постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Наведене свідчить, що чинність державного акта та збереження права власності ОСОБА_2 зумовлені результатами розгляду наведених цивільних справ, а не обсягом виконання судового рішення у справі № 2а/0470/12544/11. ОСОБА_2 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.02.1997, а земельної ділянки – на підставі державного акта серії Д* № 023071, виданого 28.04.1999. Доводи скарги про те, що ОСОБА_2 добровільно не відмовляється від права власності на земельну ділянку, не можуть свідчити про невиконання судового рішення відповідачем, оскільки відмова від права власності є правом, а не обов`язком особи (стаття 347 ЦК України, стаття 142 ЗК України). Третя особа вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання про прийняття звіту, правильно застосував норми статей 14, 370, 381-1, 382– 382-3 КАС України та дійшов обґрунтованого висновку про виконання Дніпровською міською радою покладеного на неї обов`язку. Передбачених частиною першою статті 317 КАС України підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційна скарга не містить.
Апелянтом подано додаткові пояснення, що долучені до матеріалів справи.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовим доказами, наявними в матеріалах справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року, з урахуванням ухвали від 12.11.2018 року, визнано нечинним рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 16.12.1994 року № 977 в частині встановлення розміру земельних ділянок за адресами вул. Рибінська, 9 в розмірі 613 кв.м., вул. Рибінська, 9а в розмірі 257 кв.м. та вул. Рибінська, 9б в розмірі 267 кв.м; визнано нечинним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 року № 343 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0613 га по АДРЕСА_2 (п. 82 додатку до Рішення від 19.02.1998 року № 343); зобов`язано Дніпропетровську міську раду внести зміни до п. 1 Додатку до Рішення від 31.03.2004 року № 47/16, визначивши площу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , що передається у приватну власність ОСОБА_1 , у розмірі 697 кв.м.
Приймаючи звіт Дніпровської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано рішення суду від 08.12.2011 у справі №2а/0470/12544/11 в повному обсязі, у зв`язку із чим наявні підстави для прийняття судом поданого Дніпровською міською радою звіту про виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Принцип обов`язковості судового рішення знаходить своє втілення і у нормах інших нормативно – правових актів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Обов`язковість судового рішення у адміністративних справах є однією із засад адміністративного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України).
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За змістом ч. 1 ст. 382 КАС України, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, на виконання постанови суду від 08.12.2011 у адміністративній справі №2а/0470/12544/11, яке набрало законної сили від 17.05.2017, суду надано рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2026 №128/78 «Про внесення змін до рішення міської ради від 31.03.2004 №47/16 «Про передачу в оренду та у приватну власність земельних ділянок громадянам у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська».
У пункті 1 рішення від 25.03.2026 №128/78 Дніпровською міською радою вирішено внести зміни до пункту 1 додатку до рішення від 31.03.2004 № 47/16 «Про передачу в оренду та у приватну власність земельних ділянок громадянам у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська» в частині площі земельної ділянки, змінивши цифри « 0,0267» цифрами « 0,0697». У пункті 2 вказаного рішення зазначено, що ОСОБА_1 необхідно звернутись до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно щодо реєстрації свого права власності.
Враховуючи резолютивну частину судового рішення, наведені вище обставини свідчать про вчинення покладених рішенням суду на відповідача обов`язків без порушення зобов`язальної частини рішення.
Отже, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року, з урахуванням ухвали від 12.11.2018 року, виконана Дніпровською міською радою відповідно до зобов`язальної частини та в межах покладених повноважень.
Посилання апелянта на те, що Дніпровська міська рада для належного виконання судового рішення мала б провести заходи з визнання недійсним державного акту на земельну ділянку ОСОБА_2 , скасувати державну реєстрацію речового права на землю за ОСОБА_2 і відповідно скасувати реєстрацію земельної ділянки в державному земельну кадастрі, тощо, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.
Так, до предмету спору, що розглядався у межах справи №2а/0470/12544/11 питання визнання недійсним державного акту на земельну ділянку ОСОБА_2 , скасування державної реєстрації речового права на землю за ОСОБА_2 і скасування реєстрацію земельної ділянки в державному земельну кадастрі не віднесено, зобов`язальна частина судового рішення у цій справі таких вимог не містить, відтак не підлягає врахуванню під час вирішення питання щодо прийняття звіту Дніпровської міської ради про виконання рішення у цій справі.
З огляду на підтвердження фактичного виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року, з урахуванням ухвали від 12.11.2018 ро4, з урахуванням предмету спору та резолютивної частини рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про прийняття звіту Дніпровської міської ради.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для її зміни або скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 254, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 382 КАС України,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16 червня 2026 року у справі №а/0470/12544/11 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16 червня 2026 року у справі №а/0470/12544/11 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua