Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №440/6000/20 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 440/6000/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2026, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6000/20

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського апеляційного суду , Державної судової адміністрації України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу порядку виконання рішення, в якій просило змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 440/6000/20 від 22.11.2024, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про: «Зобов`язати Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 27 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 04 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, з 28 травня по 29 травня 2020 року, з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 24 липня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів» - шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (322 028,19 грн) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 76909115 з примусового виконання виконавчого листа № 440/6000/20 від 22.11.2024, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про: «Зобов`язати Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 27 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 04 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, з 28 травня по 29 травня 2020 року, з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 24 липня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів». Полтавським апеляційним судом проведено перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 , що утворилася в результаті застосування обмежень у період з 27.04.2020 по 30.04.2020, з 04.05.2020 по 15.05.2020, з 28.05.2020 по 29.05.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 24.07.2020, про що свідчать розрахункові листи судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 по 30.07.2020. Нарахована сума суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 , що була обмежена внаслідок застосування 29 статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» склала 322 028,19 грн (триста двадцять дві тисячі двадцять вісім грн 19 коп). Оскільки боржником у цій справі виконано рішення суду в частині нарахування коштів, однак провести виплату не виявляється можливим не з вини боржника, але таке рішення може бути виконано фактично та повно в інший передбачений законодавством України спосіб та порядок, логічним та доцільним є зміна способу та порядку в частині проведення виплати нарахованих коштів з метою повного та фактичного виконання рішення суду. Зміна способу та порядку виконання даного рішення не є зміною рішення по суті, оскільки однією із складових резолютивної частини рішення є зобов`язання боржника провести належне нарахування суми коштів та провести її виплату.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 у задоволенні заяви представника Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду № 440/6000/20 від 26.08.2026 та постановити нове судове рішення, яким заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 (виконавчий лист від 22.11.2024) у справі № 440/600025 задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що станом на сьогоднішній день сума не сплаченої суми заборгованості, що утворилась в ході проведення нарахування стягувачу за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/6000/20 становить – 322 028,19 грн. Дана сума підтверджується боржником та не спростовується стягувачем. Зміна способу та порядку виконання даного рішення не є зміною рішення по суті, оскільки однією із складових резолютивної частини рішення є зобов`язання боржника провести належне нарахування суми коштів та провести її виплату. Отже, оскільки боржником виконано рішення суду в частині нарахування коштів, однак провести виплату не виявляється можливим не з вини боржника, але таке рішення може бути виконано фактично та повно в інший передбачений законодавством України спосіб та порядок, логічним та доцільним є зміна способу та порядку в частині проведення виплати нарахованих коштів з метою повного та фактичного виконання рішення суду.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), Полтавський апеляційний суд (далі – відповідач 1), Державна судова адміністрація України (далі – ДСА України, відповідач 2) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до ст.ст. 294, 311, ч. 1 ст. 312 КАС України розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просила:

- визнати протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47 320,00 грн згідно частини 1 і 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року;

- зобов`язати Полтавський апеляційний суд нарахувати та сплатити суддівську винагороду судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, із застосування регіонального коефіцієнту 1,1, надбавки за вислугу років 50 % від посадового окладу, за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року в сумі 322028 (триста двадцять дві тисячі двадцять вісім) грн 19 коп.;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України перерахувати кошти в розмірі 322028,19 грн на рахунок Полтавського апеляційного суду для суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року;

- звернути до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського апеляційного суду (вул. Соборності, буд. 18, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 42262431) та Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 27 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 04 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, з 28 травня по 29 травня 2020 року, з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 24 липня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Зобов`язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 27 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 04 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, з 28 травня по 29 травня 2020 року, з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 24 липня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання відмовлено.

Рішення суду у справі № 440/6000/20 набрало законної сили 17 травня 2021 року.

22.11.2024 позивачу видано виконавчий лист.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 заяву ОСОБА_1 про визнання поважною причину пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та виправлення помилки у виконавчому листі у справі № 440/6000/20 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 440/6000/20, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 22.11.2024.

23.01.2025 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л.О. відкрито виконавче провадження № 76909115 з примусового виконання виконавчого листа № 440/6000/20.

06.08.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Міністерства юстиції України про зміну способу порядку виконання рішення, в якій просило змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 440/6000/20 від 22.11.2024, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про: «Зобов`язати Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 27 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 04 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, з 28 травня по 29 травня 2020 року, з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 24 липня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів» - шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (322 028,19 грн) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відмовляючи в задоволенні вищезазначеної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що суддівська винагорода, нарахування і виплата якої є предметом позову у цій справі, не відноситься до зазначених у нормі частини третьої статті 378 КАС України виплат, невиконання судових рішень щодо яких протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання. Також суд зазначив, що оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої суддівської винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, неможливо змінити спосіб та порядок виконання рішення суду у спосіб, який просить представник Міністерства юстиції України, оскільки запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 440/6000/20. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що фактичне у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб. Також запропонований заявником спосіб виконання рішення суду не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв`язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань як за КПКВК 3504040, так і за КПКВК 0501150 та визначеною черговістю погашення заборгованості. Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі № 440/6000/20 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості із суддівської винагороди позивачеві.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі колегія суддів виходить з такого.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Із вищезазначеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». При цьому виконання судового рішення є складовою доступу до правосуддя, яке передбачено статтею 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За змістом ч. 3 ст. 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі – Закон № 4901-VI) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За змістом першого речення ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із ст. 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Питання порядку та підстав для зміни способу та порядку виконання судового рішення врегульовані статтею 378 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до абзацу першого ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 у справі № 440/6000/20, яке набрало законної сили 17.05.2021, зокрема, зобов`язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 27 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 04 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, з 28 травня по 29 травня 2020 року, з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 24 липня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

22.11.2024 позивачу видано виконавчий лист, який пред`явлений ОСОБА_1 до примусового виконання.

23.01.2025 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л.О. відкрито виконавче провадження № 76909115 з примусового виконання виконавчого листа № 440/6000/20 та повідомлено боржника про його обов`язок виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 25.03.2025 № 4.6-32/13/2025 Полтавський апеляційний суд повідомив державного виконавця, що ним проведено перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 , що утворилася в результаті застосування обмежень у період з 27.04.2020 по 30.04.2020, 3 04.05.2020 по 15.05.2020, з 28.05.2020 110 29.05.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 24.07.2020, про що свідчать розрахункові листи судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 по 30.07.2020. Нарахована сума суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 , що була обмежена внаслідок застосування 29 статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» склала 322 028,19 грн (триста двадцять дві тисячі двадцять вісім грн 19 коп.). Полтавським апеляційним судом було направлено зазначений перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо виділення бюджетних призначень за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.01.2025 (ВП № 76909115), стягувач суддя Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., постанови про стягнення виконавчого збору від 23.01.2025 (ВП № 76909115) у розмірі 32000,00 грн та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.01.2025 (ВП № 76909115) в сумі 295,86 грн. Разом з тим, боржник зауважив, що добровільне виконання судового рішення за відкритою бюджетною програмою Полтавського апеляційного суду КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» неможливе через відсутність кошторисних призначень.

Також до листа від 25.03.2025 № 4.6-32/13/2025 було додано відповідь ДСА України від 13.03.2025 № 11-5086/25, в якій зазначено про неможливість виділення додаткових бюджетних асигнувань на зазначені в листі Полтавського апеляційного суду цілі.

Отже, із матеріалів справи вбачається, що боржник здійснив передбачений рішенням суду перерахунок, визначив суму недоплаченої суддівської винагороди, однак виплату цієї суми не провів у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

Таким чином, здійснення боржником розрахунку без фактичної виплати визначеної ним суми не свідчить про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 у справі № 440/6000/20. Установлений судом обов`язок у частині виплати недоплаченої суддівської винагороди залишається невиконаним.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про істотне ускладнення виконання судового рішення у первісно визначений спосіб та є підставою для застосування положень ч. 3 ст. 378 КАС України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, посилався на те, що зміна способу виконання судового рішення із зобов`язання виплатити недоплачену суму суддівської винагороди на її стягнення призведе до зміни рішення по суті, проте не врахував, що судове рішення у цій справі тривалий час залишається невиконаним, а вжиті Полтавським апеляційним судом заходи з метою його виконання у спосіб, визначений у ньому, не призводять до його повного виконання.

Натомість, ч. 3 ст. 378 КАС України передбачено право суду змінити спосіб виконання рішення у випадку наявності обставин, що істотно ускладнюють його виконання або роблять таке виконання неможливим.

При цьому, судовим рішенням на Полтавський апеляційний суд покладено безпосередній обов`язок здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за періоди з 27 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 04 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, з 28 травня по 29 травня 2020 року, з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 24 липня 2020 року.

З огляду на те, що виплата належної позивачу суддівської винагороди становила предмет позовних вимог та прямо визначена у резолютивній частині рішення, колегія суддів вважає, що зміна способу виконання судового рішення у невиконаній частині із зобов`язання Полтавського апеляційного суду здійснити виплату на стягнення з нього вже визначеної ним суми не змінює суті рішення, періодів, за які належить виплата, складу учасників справи, правових підстав виплати або встановленого рішенням обов`язку.

Таким чином, зміна способу виконання рішення у невиконаній частині шляхом стягнення з Полтавського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 вже визначеної, але фактично не виплаченої суми у розмірі 322 028,19 грн не змінює рішення по суті, а стосується виключно механізму реалізації встановленого ним обов`язку.

Оскільки судове рішення у цій справі не виконується відповідачем більше п`яти років та вжиті ним заходи не призводять до його виконання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення у цій справі.

Щодо тверджень апелянта про безспірне списання коштів колегія суддів зазначає, що порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних органів визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, які регулюють діяльність органів Казначейства на стадії виконання виконавчого документа та підлягають застосуванню ними без додаткового визначення судом конкретного алгоритму казначейського обслуговування.

Оскільки Державна казначейська служба України не була відповідачем у справі, а рішення суду не покладає на неї безпосередніх обов`язків, підстав для покладення на неї нового обов`язку щодо безспірного списання коштів немає.

За таких обставин доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими, однак це не впливає на раніше викладений висновок суду щодо наявності підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 у справі № 440/6000/20.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 294, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року по справі № 440/6000/20 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справі № 440/6000/20 шляхом стягнення з Полтавського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди, за періоди з 27 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 04 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, з 28 травня по 29 травня 2020 року, з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, з 01 липня 2020 року по 24 липня 2020 року у загальному розмірі 322 028,19 грн (триста двадцять дві тисячі двадцять вісім гривень 19 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов