Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №520/6709/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 520/6709/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 12.05.26 по справі № 520/6709/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 листопада 2025 року № 977040117426 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 06 січня 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи із довідок від 03 січня 2025 року: № 1 про складові заробітної плати для держаного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 12 листопада 2025 року № 977040117426 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII), оскільки ОСОБА_1 на день звернення із заявою від 06.01.2025 досяг визначених законодавством умов для призначення такої пенсії, зокрема, його вік більше 62 роки, стаж роботи в органах державної служби більше 20 років та надав всі необхідні документи на підтвердження вказаних обставин.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі № 520/6709/26 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 листопада 2025 року № 977040117426 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 06 січня 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи із довідок від 03 січня 2025 року: № 1 про складові заробітної плати для держаного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його неправомірність, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі № 520/6709/26 та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність правових підстав для врахування довідок про складові заробітної плати для держаного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, оскільки чинним законодавством скасовано право на перерахунок призначених пенсій державним службовцям з 01.01.2015.

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 отримував пенсію за віком, призначену згідно із Законом України «Про державну службу», а в подальшому був переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, переведення на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» є неможливим, так як законодавством передбачено переведення на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» лише із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Наполягав, що єдина наведена відповідачем причина відмови у призначенні позивачу пенсії — факт попереднього призначення пенсії державного службовця — не є передбаченою законом підставою для позбавлення особи права на призначення такого виду пенсії після переходу особи на загальну пенсію.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До виходу на пенсію позивач займав посаду начальника державної податкової інспекції у Путильському районі.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VІІІ, згідно з яким втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

06 січня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про перерахунок пенсії - перехід з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV) на пенсію на умовах Закону № 889-VІІІ, виходячи із фактичної заробітної плати за посадою, яку він обіймав до виходу на пенсію. До заяви були додані оригінали довідок від 03 січня 2025 року: № 1 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.

09 січня 2025 року рішенням ГУ ПФУ в Харківській області № 977040117426 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав, а саме через те, що йому вже призначалась пенсія державного службовця відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу». Не погодившись із рішенням ГУ ПФУ в Харківській області, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 600/772/25-а, яке набрало законної сили 14 жовтня 2025 року (постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду) позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 09 січня 2025 року № 977040117426, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 січня 2025 року з доданими до неї документами про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

При повторному розгляді заяви позивача, 12 листопада 2025 року ГУ ПФУ в Харківській області рішенням № 977040117426 вкотре відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки йому було призначено пенсію з 01.03.2005 згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі – Закон № 3723-ХІІ), яким такий перерахунок раніше призначених пенсій не передбачений.

Не погодившись з такими діями відповідача, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 листопада 2025 року № 977040117426 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно із ЗУ «Про державну службу», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Харківській області від 09 січня 2025 року № 977040117426 та наявність підстав для його скасування, оскільки обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ та нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, що підтверджено дослідженими матеріалами справи.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 06 січня 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи із довідок від 03 січня 2025 року: № 1 про складові заробітної плати для держаного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону.

10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року (далі - Порядок № 622).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.

При цьому відповідно до пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, мають, зокрема, чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та статтею 37 Закону №3723-ХІІ.

Разом з тим наведені положення регулюють питання первинної реалізації права на призначення пенсії державного службовця особами, за якими таке право було збережено після набрання чинності Законом № 889-VIII, проте не передбачають можливості повернення до того самого виду пенсії державного службовця, який уже був призначений та виплачувався особі, із визначенням нового розміру такої пенсії за новими показниками заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2026 по справі № 420/32597/25.

Суд ураховує Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, водночас підтверджено збереження для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, права на пенсійне забезпечення за цією статтею. При цьому Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності відповідним приписом Закону № 889-VIII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану та зобов`язав Верховну Раду України внормувати такий перерахунок. Отже, зазначене Рішення не встановлює безпосереднього механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нової довідки про заробітну плату.

Крім того, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. Отже, законодавець розмежовує поновлення виплати раніше призначеної пенсії у попередньому розмірі та визначення нового розміру такої пенсії.

Подібний підхід до застосування пункту 13 розділу XV Закону № 1058-IV Верховний Суд застосовував, зокрема, у постановах від 29 липня 2020 року у справі № 820/5169/17 та від 09 грудня 2021 року у справі № 806/3182/17, виходячи з того, що після переходу особи на пенсію на інших підставах закон передбачає можливість поновлення попередньої пенсії саме у раніше встановленому розмірі, а не її нового обчислення за зміненими показниками.

Колегією суддів встановлено, а сторонами не спростовується, що з 01 березня 2005 року позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

З жовтня 2017 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, право на пенсію за віком державного службовця ОСОБА_1 вже реалізував, а пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ йому було призначено до набрання чинності Законом № 889-VIII.

06 січня 2025 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заяву про перехід із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додав довідки від 03 січня 2025 року: № 1 про складові заробітної плати для держаного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

Тобто, звертаючись 06.01.2025 до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком державного службовця та подавши довідки від 03 січня 2025 року № 1 та № 2, позивач фактично порушив питання про повернення до раніше призначеної пенсії за віком державного службовця з визначенням її розміру на підставі нових довідок про складові заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізовано.

Отже, предметом спору у цій справі є не первинна реалізація права на пенсію державного службовця, а наявність у позивача права після переходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV повернутися до раніше призначеної пенсії за віком державного службовця з визначенням її нового розміру на підставі довідок про складові заробітної плати від 03 січня 2025 року № 1 та № 2, що за своєю суттю передбачає перерахунок раніше призначеної пенсії із застосуванням нових показників заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що сама лише обставина, що позивач визначив своє звернення, як заяву про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця, не є визначальною для правильного вирішення спору. Для цілей правозастосування вирішальне значення має правова природа відповідного звернення.

Як було установлено колегією суддів, з 01 березня 2005 року позивач отримував пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, а з жовтня 2017 року був переведений на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

За таких обставин звернення позивача від 06.01.2025 не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію за віком державного службовця, оскільки таке право він уже реалізував раніше.

Крім того, разом із заявою від 06.01.2025 позивач подав нові довідки про складові заробітної плати від 03 січня 2025 року № 1 та № 2.

Подання цих довідок у сукупності зі змістом звернення свідчить, що позивач порушив питання про визначення нового розміру пенсії державного службовця за новими документами та показниками заробітної плати, а не лише про поновлення її виплати у раніше встановленому розмірі.

Відтак заява позивача за своєю правовою природою спрямована на повернення до раніше призначеної пенсії за віком державного службовця з одночасним визначенням її нового розміру, що за своїм змістом передбачає перерахунок такої пенсії із застосуванням нових показників заробітної плати після того, як право на цей вид пенсійного забезпечення вже було реалізовано.

Суд вказує, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-ХІІ, права на повторне призначення такої пенсії вона не має.

Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 25 липня 2025 року у справі № 140/5363/24, від 3 червня 2026 року у справі № 400/8750/24, від 6 жовтня 2026 року. Верховний Суд наголосив, що чинне законодавство не передбачає можливості повторного призначення раніше призначеної пенсії державного службовця з визначенням її нового розміру за новими показниками заробітної плати, а також не встановлює механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати. Правовідносини у цих справах є подібними до спірних, оскільки особи, які раніше отримували пенсію за віком державного службовця, після переходу на пенсію за Законом №1058-IV звернулися щодо повернення до попереднього виду пенсійного забезпечення з урахуванням нових довідок про заробітну плату.

У зазначених постановах Суд також зауважив, що ані Закон № 889-VIII, ані Закон №1058-IV не передбачають підстав та механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців. Таких підстав не встановлює і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регулює призначення пенсії державним службовцям.

Наведені висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки ОСОБА_1 з 01 березня 2005 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, з жовтня 2017 року був переведений на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а 06.01.2025 звернувся щодо повернення на пенсію державного службовця з поданням нових довідок від 03 січня 2025 року № 1 та № 2.

У свою чергу, суд першої інстанції, задовольняючи позов, фактично ототожнив право на призначення пенсії державного службовця, збережене пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, із правом особи, яка вже реалізувала його раніше, на повторне визначення розміру такої пенсії за новими показниками заробітної плати.

Однак Закон № 889-VIII, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ та Порядок № 622 не передбачають права особи після переходу на пенсію за іншим законом повторно реалізувати право на призначення вже отримуваної пенсії державного службовця з обчисленням її нового розміру на підставі нових довідок про заробітну плату, але тих самих законодавчих положень, за якими таке право вже було реалізовано.

Пункти 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця особам, які відповідають установленим законом умовам, проте не створюють правових підстав для повторного призначення раніше призначеної пенсії з визначенням її нового розміру після переходу на пенсійне забезпечення за іншим законом.

Отже, збереження права на призначення пенсії державного службовця відповідно до зазначених положень не може тлумачитися як надання особі права на повторне призначення такої пенсії або її перерахунок за новими показниками заробітної плати після того, як це право вже було реалізовано.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 листопада 2025 року № 977040117426 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є правомірним, а висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на повернення до такої пенсії з обчисленням її розміру за новими довідками про складові заробітної плати є помилковим.

Право вибору виду пенсії не означає права при поверненні до раніше призначеного виду пенсії визначати її новий розмір за новими показниками заробітної плати. Частина третя статті 45 Закону №1058-IV регулює переведення з одного виду пенсії на інший, але не встановлює підстав для такого перерахунку пенсії державного службовця.

При цьому пункт 13 розділу XV Закону №1058-IV не позбавляє позивача можливості поновити виплату раніше призначеної пенсії державного службовця у розмірі, встановленому до переведення. Водночас ця норма не передбачає визначення нового розміру такої пенсії на підставі нових довідок про заробітну плату.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06.10.2026 по справі № 420/32597/25, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Отже, висновок Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про відсутність підстав для перерахунку пенсії за поданими позивачем довідками є обґрунтованим, що має наслідком прийняття рішення про задоволення вимог апеляційної скарги відповідача.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі № 520/6709/26 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі № 520/6709/26 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій