Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №185/9691/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9691/26

Провадження № 2/185/8930/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перекопського М.М., розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 25 липня 2025 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №23.07.2025-100001729, відповідно до якого позивач надав відповідачу кошти в розмірі 4000,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків виникла кредитна заборгованість. Оскільки до теперішнього часу відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, позивач просить її стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного судового провадження.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимогв частині тіла кредиту у розмірі 4000,00 грн та відсотків в межах строку дії кредитного договору, в іншій частині заявлених позивачем вимог просив суд відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 25 липня 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №23.07.2025-100001729, згідно якого первісний кредитор надав відповідачу кошти в розмірі 4000,00 грн, строком на 217 днів, з процентною ставкою 1% (стандартна ставка) за 1 (один) день користування, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди») та 0,5% (Процентна ставка "Економ") за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Зазначений договір був підписаний відповідачем в електронній формі. Вказане підтверджується копією кредитного договору та додатків до нього.

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту, станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість за вказаним кредитним договором становить 13280,00 грн, з яких: 4000,00 грн - тіло кредиту, 6200,00 грн - сума заборгованості за процентами, 360,00 грн - комісія за надання кредиту, 720,00 грн - додаткова комісія за обслуговування кредиту, 2000,00 грн - нараховані 3% річних.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом чи одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Верховний Суд неодноразово наголошував, що кредитний договір, укладений в електронній формі з використанням одноразового пароля-ідентифікатора, має юридичну силу письмового правочину за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов (зокрема, постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, оскільки позивач не надав доказів надання відповідачу конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлена така комісія. Саме по собі зазначення комісії у кредитному договорі та графіку платежів не підтверджує фактичного надання окремої платної послуги. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник.

Враховуючи те, що кредит надавався відповідачу на споживчі потреби, а кредитодавець не мав права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною.

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 360,00 грн та його обслуговування у розмірі 720,00 грн, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, законодавцем заборонено нарахування неустойки (штрафів, пені) на період воєнного стану (з 24.02.2022 року по теперішній час), а тому позовні вимоги про стягнення нарахованих 3% річних у сумі 2000,00 грн за цей період задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості з відповідача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення тіла кредиту та процентів, а в іншій частині вимог слід відмовити.

За змістом статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у сумі 2044,92 грн.

Крім того, позивач заявив вимогу про відшкодування витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 112,98 грн.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За наявності в матеріалах справи документального підтвердження понесення зазначених поштових витрат, їх необхідності та зв`язку з розглядом справи такі витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 86,78 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 2131,70 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 19, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 23.07.2025-100001729 від 25 липня 2025 року в розмірі 10200,00 (десять тисяч двісті гривень нуль копійок) грн, з яких 4000,00 грн - тіло кредиту, 6200,00 грн - сума заборгованості за процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судові витрати у розмірі 2131,70 (дві тисячі сто тридцять одна гривня сімдесят копійок) грн, що складаються: судовий збір - 2044,92 грн, витрати, пов`язані з підготовкою до розгляду справи - 86,78 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його підписання безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», РНОКПП 37356833, вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя М. М. Перекопський