Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №185/10156/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №185/10156/26

Суддя: Перекопський М. М.

Справа № 185/10156/26

Провадження № 2/185/9168/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 'КОЛЛЕКТ ЦЕНТР' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю 'КОЛЛЕКТ ЦЕНТР' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ "МІЛОАН" (далі - первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір №102166895 від 02 жовтня 2021 року, відповідно до якого первісний кредитор надав відповідачу кошти в розмірі 8000,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків виникла кредитна заборгованість. У свою чергу 29.12.2021 року між первісним кредитором та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого первісний кредитор передав за плату належні йому права вимоги до відповідача, а ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" прийняв останні. Пізніше, 10.01.2023 року між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та позивачем було укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" передав за плату належні йому права вимоги до відповідача, а позивач прийняв останні. Таким чином позивач набув права грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. Оскільки до теперішнього часу відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, позивач просить її стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного судового провадження.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Позивач просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, не подав відзив, тому, керуючись ст. 280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір №102166895 від 02 жовтня 2021 року, згідно якого первісний кредитор надав відповідачу кошти в розмірі 8000,00 грн, строком на 20 днів, з процентною ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом. Зазначений договір був підписаний відповідачем в електронній формі. Вказане підтверджується копією кредитного договору та додатків до нього.

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту, станом на 07.05.2026 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить 60320,00 грн, з яких: 8000,00 грн - тіло кредиту, 52320,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2021 року між первісним кредитором та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого первісний кредитор передав за плату належні йому права вимоги до відповідача, а ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" прийняв останні.

У свою чергу 10.01.2023 року між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та позивачем було укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" передав за плату належні йому права вимоги до відповідача, а позивач прийняв останні. Таким чином позивач набув права грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом чи одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Верховний Суд неодноразово наголошував, що кредитний договір, укладений в електронній формі з використанням одноразового пароля-ідентифікатора, має юридичну силу письмового правочину за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов (зокрема, постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Як убачається з умов кредитного договору, відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн строком на 20 днів із процентною ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом.

Перевіряючи правильність нарахування процентів, суд виходить із того, що розмір процентів за один день користування кредитом становить 200,00 грн (8000,00 грн ? 2,5 %), а за встановлений договором 20-денний строк кредитування - 4000,00 грн (200,00 грн ? 20 днів).

Таким чином, загальна сума основного боргу та процентів за передбачений договором строк кредитування становить 12000,00 грн, з яких 8000,00 грн - тіло кредиту та 4000,00 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Натомість позивачем заявлено до стягнення 52320,00 грн процентів, що перевищує розмір процентів, розрахованих за встановлений договором строк кредитування, на 48320,00 грн.

Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в розмірі й порядку, визначених договором.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання визначаються, зокрема, статтею 625 ЦК України.

За відсутності доказів належного продовження строку кредитування або інших правових підстав для нарахування заявлених процентів після його закінчення суд не вбачає підстав для стягнення процентів у розмірі 52320,00 грн.

Отже, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 12000,00 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 4000,00 грн - проценти за користування кредитними коштами. У задоволенні позовних вимог про стягнення решти процентів у розмірі 48320,00 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями частини першої статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 529,66 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

З урахуванням принципів розумності, співмірності та справедливості, а також практики Верховного Суду щодо недопустимості покладення на іншу сторону надмірних судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру. При цьому суд враховує: що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, не є значної складності, не потребувала участі представника у судових засіданнях, подання значної кількості процесуальних документів чи здійснення складного правового аналізу.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу 3000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 19, 81, 89, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю 'КОЛЛЕКТ ЦЕНТР' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 'КОЛЛЕКТ ЦЕНТР' заборгованість за кредитним договором №102166895 від 02 жовтня 2021 року у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч гривень нуль копійок) грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4000,00 грн - проценти за користування кредитними коштами

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 'КОЛЛЕКТ ЦЕНТР' судові витрати у розмірі 3529,66 (три тисячі п`ятсот двадцять дев`ять гривень шістдесят шість копійок) грн, що складаються: судовий збір - 529,66 грн, витрати на правничу допомогу - 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", код ЄДРПОУ 44276926, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, Київська обл. обл., 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя М. М. Перекопський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua