Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №277/451/26
Суддя: Майна Г. Є.
Єдиний унікальний номер справи 277/451/26
Провадження № 2/183/6153/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Майної Г. Є.,
з участю секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1907904 від 20 листопада 2024 року в розмірі 67 800,00 грн, за договором № 8443290 від 02 листопада 2024 року в розмірі 54 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору 2 662,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 листопада 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1907904, згідно з умовами якого відповідач отримав 20 000,00 грн строком на 352 дні зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1 % на день. Кошти перераховано на картку, зазначену позичальником. Унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань позивач обліковує 67 800,00 грн заборгованості, з яких: 20 000,00 грн - основний борг, 37 800,00 грн - проценти, 10 000,00 грн - пеня.
28 травня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-11/25, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги, зокрема за договором № 1907904 від 20 листопада 2024 року.
Крім того, 02 листопада 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 8443290 на суму 20 000,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день. Право вимоги за цим договором позивач набув на підставі договору факторингу № 01.02-15/25 від 26 червня 2025 року. За другим кредитним договором заявлено до стягнення 54 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - основний борг, 24 000,00 грн - проценти, 10 000,00 грн - пеня.
Посилаючись на непогашення відповідачем заборгованості, позивач просить стягнути загалом 121 800,00 грн за двома кредитними договорами та судові витрати.
Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2026 року цю цивільну справу, передано за підсудністю на розгляд Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
20 травня 2026 року ця цивільна справа надійшла з Ємільчинського районного суду Житомирської області до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2026 року головуючим суддею у цій справі визначена суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майна Г. Є. та 26 травня 2026 року матеріали справи передані головуючому судді.
Ухвалою суду від 26 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також цією ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Відзив на позов на адресу суду не надходив.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, через підсистему «Електронний суд» направив на адресу суду заяву, у якій просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що 20 листопада 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1907904. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором C087 20 листопада 2024 року о 20:44:39, що відображено у договорі та додатку з графіком платежів.
Згідно з п. 1.2, 1.3, 1.4 та 1.5 договору № 1907904 сума кредиту становить 20 000,00 грн, строк - 352 дні, періодичність сплати процентів - кожні 16 днів, стандартна ставка - 1 % на день. Графіком платежів визначено кінцеву дату повернення кредиту 07 листопада 2025 року. Проценти нараховуються у межах строку кредитування на фактичний залишок кредиту. За п. 3.2 до розрахунку включається день надання кредиту, але не включається перша дата сплати процентів за графіком.
Відповідно до п. 2.1 договору № 1907904 кошти надаються у безготівковій формі з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 , зазначеної споживачем.
Пунктом 6.4 договору № 1907904 передбачено штраф за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань: 3 000,00 грн на четвертий день порушення та 600,00 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день порушення. Договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням одноразового ідентифікатора; графік платежів є його невід`ємною частиною.
Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250528-2677 від 28 травня 2025 року на платіжну картку НОМЕР_1 успішно перераховано 20 000,00 грн 20 листопада 2024 року о 20:46:09 від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». У листі наведено ідентифікатори транзакції та код авторизації.
Також суд установив, що 02 листопада 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8443290 на суму 20 000,00 грн строком на 360 днів, із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів та кінцевою датою повернення 28 жовтня 2025 року. Стандартна ставка за п. 1.5.1 становить 1 % на день, знижена ставка за п. 1.5.2 - 0,95 % на день за умови виконання позичальником вимог для отримання знижки. Договір підписано одноразовим ідентифікатором C1849 02 листопада 2024 року о 00:24:58. За витягом із додатка до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1721 від 27 червня 2025 року 02 листопада 2024 року о 00:25:00 на картку НОМЕР_1 за договором № 8443290 зараховано 20 000,00 грн, ідентифікатор операції 554917927.
Отже, наданими документами підтверджено перерахування відповідачеві по 20 000,00 грн за кожним із двох договорів. У договорах та графіках визначено суми, дати надання, строки кредитування, ставки та порядок повернення коштів.
З розрахунку за договором № 1907904 станом на 28 травня 2025 року убачається заборгованість 67 800,00 грн: 20 000,00 грн тіла кредиту, 37 800,00 грн процентів і 10 000,00 грн штрафних санкцій. За карткою обліку договору № 8443290 станом на 25 червня 2025 року обліковано 54 000,00 грн: 20 000,00 грн тіла кредиту, 24 000,00 грн процентів і 10 000,00 грн штрафу. Відомостей про платежі позичальника ці розрахунки не містять.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа. Зазначена стаття прямо передбачає підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Тому електронна форма договорів та використання одноразових ідентифікаторів самі по собі не свідчать про недодержання письмової форми правочинів.
Також установлено, що 28 травня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-11/25. За п. 3.1.3 право вимоги переходить до фактора після підписання договору, акта приймання-передачі реєстру боржників та оплати фінансування у передбаченому договором порядку.
Матеріали містять підписаний сторонами акт приймання-передачі реєстру боржників від 28 травня 2025 року та платіжну інструкцію № 10076 від 29 травня 2025 року про оплату фінансування за договором факторингу № 01.02-11/25.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-11/25 за записом № 376 індивідуалізовано відповідача, його РНОКПП, кредитний договір № 1907904, суму основного боргу 20 000,00 грн, процентів 37 800,00 грн та штрафних санкцій 10 000,00 грн. Крім того, за договором факторингу № 01.02-15/25 від 26 червня 2025 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило позивачеві право вимоги за договором № 8443290. Це підтверджується договором факторингу, актом прийому-передачі реєстру в електронному вигляді від 26 червня 2025 року, витягом щодо відповідача та платіжною інструкцією № 10106 від 26 червня 2025 року на суму 2 185 565,00 грн. У витягу зазначено 20 000,00 грн основного боргу, 24 000,00 грн процентів і 10 000,00 грн пені, штрафів.
Відображене у розрахунку ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 28 травня 2025 року зняття з обліку 20 000,00 грн тіла, 37 800,00 грн процентів та 10 000,00 грн санкцій супроводжується приміткою «Відступлення права вимоги за плату за договором факторингу». У сукупності з договором факторингу, актом і витягом із реєстру це свідчить про передачу вимоги новому кредитору.
Отже, позивач набув статусу нового кредитора за обома договорами в обсязі та на умовах прав первісних кредиторів. Водночас включення суми до реєстру боржників не звільняє суд від перевірки правомірності її стягнення.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
За вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом..
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 цього кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Перевіряючи проценти за договором № 1907904, суд установив, що вони нараховувалися з 20 листопада 2024 року по 28 травня 2025 року включно. Цей період становить 190 календарних днів, із яких за п. 3.2 договору виключено 06 грудня 2024 року - першу дату сплати процентів за графіком. Кількість днів нарахування становить 189, денна сума - 200,00 грн (20 000,00 грн ? 1 %). Відтак 20 000,00 грн ? 1 % ? 189 днів = 37 800,00 грн. Нарахування припинено раніше кінцевої дати повернення кредиту 07 листопада 2025 року.
За договором № 8443290 проценти нараховувалися з 02 листопада 2024 року по 02 березня 2025 року включно. Із 121 календарного дня виключено 02 грудня 2024 року - першу дату сплати процентів, тому нарахування здійснено за 120 днів. Розмір процентів становить 20 000,00 грн ? 1 % ? 120 днів = 24 000,00 грн. Із 03 березня 2025 року до кінця наданого розрахунку нових процентів не нараховано. Умов отримання зниженої ставки, зокрема сплати першого платежу чи часткового дострокового повернення кредиту, за наданою карткою не виконано, тому застосовано погоджену стандартну ставку. Нарахування здійснено до кінцевої дати 28 жовтня 2025 року.
За п. 3.1 кожного договору проценти є платою за користування кредитом у межах погодженого строку. Суд перевірив дати нарахувань, ставки, кількість днів та відсутність платежів за наданими щоденними розрахунками. Додаткових угод або документів про зміну кінцевого строку на більш ранню дату у матеріалах не виявлено. Отже, проценти 37 800,00 грн і 24 000,00 грн нараховано в межах строків кредитування; підстав для їх зменшення як нарахованих поза цими строками немає. Ставки за обома договорами не перевищують передбаченої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» граничної денної ставки 1 %.
Ураховуючи, що первісними кредиторами надано відповідачеві кредитні кошти, право вимоги перейшло до позивача, а доказів погашення боргу не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо повернення по 20 000,00 грн основного боргу за кожним договором та процентів, нарахованих у межах погоджених строків кредитування.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.
У позові заявлено по 10 000,00 грн пені за кожним договором. Водночас у щоденних розрахунках ці суми відображено як штрафні санкції (штраф), а окрема пеня за договором № 8443290 дорівнює нулю. Суд оцінює ці платежі за їх змістом як неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання, незалежно від використаного в позові найменування.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності за ст. 625 цього Кодексу та від обов`язку сплати неустойки за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором. Неустойка та інші передбачені договором платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за таке прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.
Суд установив, що всі заявлені штрафні санкції за обома договорами нараховано за прострочення під час дії воєнного стану. Передбачення таких санкцій договором та подальше відступлення права вимоги не усувають імперативного звільнення позичальника від їх сплати. Примітка у розрахунку ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» про нарахування штрафів із 22 квітня 2024 року з посиланням на Закон № 3498-IX не є самостійною правовою підставою відступити від п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому вимоги про стягнення по 10 000,00 грн пені (штрафних санкцій), разом 20 000,00 грн, задоволенню не підлягають.
Отже, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, ураховуючи установлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: за договором № 1907904 - у сумі 57 800,00 грн, що складається з 20 000,00 грн тіла кредиту та 37 800,00 грн процентів; за договором № 8443290 - у сумі 44 000,00 грн, що складається з 20 000,00 грн тіла кредиту та 24 000,00 грн процентів, що разом становить101 800,00 грн. У частині стягнення по 10 000,00 грн пені (штрафних санкцій) за кожним договором, разом 20 000,00 грн, у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 2 662,40 грн, оскільки із заявлених 121 800,00 грн задоволенню підлягають вимоги на 101 800,00 грн, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 225,22 грн судового збору (2 662,40 грн ? 101 800,00 грн / 121 800,00 грн).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1907904 від 20 листопада 2024 року в розмірі 57 800 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких: 20 000,00 грн - основний борг, 37 800,00 грн - проценти; за договором про надання споживчого кредиту № 8443290 від 02 листопада 2024 року в розмірі 44 000 (сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок, з яких: 20 000,00 грн - основний борг, 24 000,00 грн - проценти, а всього 101 800 (сто одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 225 (дві тисячі двісті двадцять п`ять) гривень 22 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Учасники справи:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження, зазначене у позові: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8;
- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено і підписано 28 жовтня 2026 року.
Суддя Г.Є. Майна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua