Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №183/1788/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1788/26

№ 2/183/870/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором №344887455 від 03 травня 2023 року в розмірі 82 232,73 грн,

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі – позивач, ТОВ «ФК «Ейс») через представника звернулось до суду з цим позовом, в якому окрім основних позовних вимог також просив стягнути з ОСОБА_2 (надалі – відповідач, Позичальник) судовий збір у сумі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на укладення 03 травня 2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі – первісний кредитор, Кредитодавець) та відповідачем електронного договору кредитної лінії № 344887455 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV6TX32, видачу першого траншу в сумі 500,00 грн та наступних траншів, усього на суму 16 400,00 грн, неналежне виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів.

За твердженням позивача, право вимоги за цим договором послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстром прав вимоги № 241 від 25 липня 2023 року; від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за договором факторингу № 27/0524-01 від 27 травня 2024 року та реєстром № 1 від цієї ж дати; надалі – до позивача за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року і відповідним реєстром боржників.

Позивач зазначив, що проценти нараховували первісний кредитор і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», тоді як наступні кредитори не здійснювали додаткових нарахувань. Станом на 26 грудня 2025 року заборгованість обліковувалася в сумі 82 232,73 грн. Відповідно до позовної заяви відповідач заборгованості у повному обсязі не погасила.

Постановленою суддею ухвалою від 24 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, встановлено строк для подання відзиву.

В судовому засіданні 17 червня 2026 року ухвалою суду витребувано докази у справу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача не заперечив проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання 20 жовтня 2026 року не з`явилась, причин неявки не повідомила, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно. Заяв, клопотань, відзиву не подавала. В судовому засіданні 17 червня 2026 року повідомила про зміну прізвища на « ОСОБА_3 », отримала ухвалу суду про відкриття провадження у справі, клопотала про відкладення розгляду справи для підготовки власної позиції у справі, що задоволено судом.

Неявка у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки, не скористалася правом подання доказів не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

З довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», сформованої 29 травня 2024 року, вбачається, що 03 травня 2023 року о 17 год 05 хв подано заявку на кредит на суму 500,00 грн строком на 30 днів від імені ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 13 червня 2012 року. Одноразовий ідентифікатор MNV6TX32 відправлено на номер телефону, зазначений у довідці, о 17 год 07 хв 42 с, а введено о 17 год 08 хв 24 с. Переказ першого траншу позначено о 17 год 08 хв 37 с /а.с.14-15/. Вказана заявка містить інформацію, відображену в довідці, номер карткового рахунку позичальника 5168-74хх-хххх-8933 /а.с.18/.

03 травня 2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як кредитодавцем, і ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір кредитної лінії №344887455, який містить індивідуальні умови кредитування, відомості про його укладення в електронній формі. До укладення договору сторонами підписано паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 344887455 від 03 травня 2023 року /а.с.26-31/.

Згідно з пунктами 2.1–2.5 договору кредитної лінії кредитодавець відкриває кредитну лінію з лімітом 20 000,00 грн; перший транш становить 500,00 грн із орієнтовною датою повернення 02 червня 2023 року; інші транші можуть надаватися в межах ліміту протягом дисконтного періоду. Загальний розмір використаного кредиту визначається сумою фактично наданих траншів.

Відповідно до пункту 3.1 договору кредитної лінії первісний дисконтний період становить 30 днів від отримання першого траншу. Пунктами 3.2, 3.3 передбачено можливість його пролонгації за умови сплати всіх нарахованих процентів і активації відповідної функції позичальником; для першої пролонгації щодо початкового траншу передбачено сплату 307,50 грн. За пунктом 3.4 така пролонгація не вважається зміною істотних умов договору та не потребує окремої додаткової угоди.

За пунктами 5.1–5.3 договору кредитної лінії транші перераховуються на банківський рахунок за реквізитами платіжної картки позичальника. Пунктами 8.1, 8.2 договору передбачено платність користування кредитом у вигляді процентів і фіксований характер процентних ставок, які не можуть бути односторонньо збільшені кредитодавцем на шкоду позичальнику.

Згідно з пунктом 8.3.1 договору кредитної лінії за період із видачі кредиту до 02 червня 2023 року включно застосовується дисконтна ставка 748,25 % річних, або 2,05 % за день від фактичної суми кредиту. За пунктом 8.3.2 у разі пролонгації з наступного дня після 02 червня 2023 року передбачена індивідуальна ставка, означена у договорі як 747,34 % річних та 2,05 % за день. Після закінчення дисконтного періоду пунктом 8.4 встановлено 1087,70 % річних, що на дату укладення договору становить 2,98 % за день від фактичного залишку кредиту. Пункт 8.6 передбачає нарахування процентів на фактичну суму залишку за кожний день користування кредитом до закінчення строку дії договору.

Пунктом 8.8 договору кредитної лінії для початкового траншу 500,00 грн наведено орієнтовні проценти за перші 30 днів у сумі 307,50 грн, а пунктом 8.9 передбачено їх зміну за фактичного отримання нових траншів, погашень чи користування після дисконтного періоду. За пунктами 11.1, 11.2 договір набирає чинності з моменту підписання і діє п`ять років або до дострокового припинення, а позичальник має право користуватися кредитом від фактичного отримання траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.

Наявні платіжні доручення первісного кредитора, адресовані ОСОБА_2 за договором № 344887455 із зазначенням картки 5168-74XX-XXXX-8933, відображають перерахування коштів окремими траншами: 03 травня 2023 року – 500,00 грн, подальші транші з 06 травня до 31 травня 2023 року та з 04 до 17 червня 2023 року. Перший платіж оформлено платіжним дорученням від 03 травня 2023 року № c89091b2-343c-403f-8902-7e38cba5b1bf. Останній за датою транш 350,00 грн оформлено 17 червня 2023 року. Всього за 24 операціями, наведеними в платіжних документах та розрахунку первісного кредитора, заявлено видачу 16400,00 грн, із яких 10 550,00 грн припадають на травень і 5 850,00 грн – на червень 2023 року /а.с.10-12/. Вказані взаємовідносини відображені також і в довідці про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», сформованій 29 травня 2024 року, довідках Кредитодавця /а.с.22-25/.

Про підтвердження фактів зарахування кредитних коштів у відповідні періоди та вказаних розмірах свідчить також і відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду від 26 липня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260709/109513-БТ, виписка за картковим рахунком за період з 03 травня до 17 червня 2023 року /а.с.92, 93-95/. Суд звертає увагу, що в листі АТ КБ «ПриватБанк» власницю картки зазначено ОСОБА_4 , тоді як в кредитному договорі та позові – ОСОБА_2 . Водночас наведений банком РНОКПП НОМЕР_1 та фінансовий номер телефону збігаються з відомостями договору і довідки первісного кредитора.

Вказана Довідка про дії позичальника містить відомості про отримання після першого траншу наступних сум із зазначенням дат і про пролонгацію дисконтного періоду 25 травня 2023 року: сплачено 1 290,00 грн, строк продовжено на 22 дні, а кінцеву дату дисконтного періоду визначено 24 червня 2023 року. Ці відомості узгоджуються з розрахунком первісного кредитора, у якому за 25 травня 2023 року відображено 1 289,50 грн сплати процентів і 0,50 грн погашення тіла кредиту /а.с.41/. Зі вказаного розрахунку убачається сплата позичальником 1325,00 грн: 25 травня 2023 року – 1 290,00 грн, 27 червня 2023 року – 20,00 грн, 05 липня 2023 року – 15,00 грн. Із вказаної сплати 0,50 грн зараховано на погашення тіла кредиту, решту 1324,50 грн – на погашення процентів. Залишок тіла кредиту на 25 липня 2023 року за цим розрахунком становить 16 399,50 грн (16 400,00 – 0,50). Розрахунок первісного кредитора містить проценти, нараховані до 25 липня 2023 року, у загальній сумі 24 151,25 грн. За вирахуванням погашених процентів у розмірі 1 324,50 грн заборгованість на дату відступлення визначено в сумі 22 826,75 грн. У розрахунку з 29 червня до 25 липня 2023 року відображено щоденне нарахування 488,71 грн, а 28 червня 2023 року зараховані 1 954,84 грн за чотири попередні дні після закінчення дисконтного періоду.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 за яким право вимоги до боржників ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» переходить до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС. У період з 28 листопада 2018 року укладено додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01, якими, в тому числі продовжено дію договору /а.с.64-65, 66, 67, 68, 69, 70/. З витягу з реєстру прав вимоги № 241 від 25 липня 2023 року вбачається включення за порядковим номером 172 вимоги до боржника за договором № 344887455 від 03 травня 2023 року, із зазначенням 16 399,50 грн основного боргу та 22 826,75 грн процентів, усього 39 226,25 грн /а.с.62-63/. Протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 25 липня 2023 року сторони підтвердили передачу вимог, включених до реєстру, саме на цю дату. Додатково поданий акт звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2023 року підтверджує облік взаєморозрахунків за реєстром № 241 /а.с.61/.

З розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що з 26 липня до 21 жовтня 2023 року, тобто протягом 88 календарних днів, на залишок 16 399,50 грн нараховувалися проценти по 488,71 грн за день. Загальна сума цих нарахувань становить 43 006,48 грн (488,71 ? 88). У сукупності з переданим залишком процентів сума процентів становить 65 833,23 грн. Після 21 жовтня 2023 року нових процентів у наданому розрахунку не відображено /а.с.39-40/.

27 травня 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 27/0524-01, за яким право вимоги до боржників ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» /а.с.58-60/. Згідно з витягом із реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року під порядковим номером 15 078 зазначено договір №344887455 від 03 травня 2023 року, борг 16 399,50 грн за тілом кредиту, 65 833,23 грн за процентами, усього 82 232,73 грн /а.с.56-57/. Перерахування фінансування на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підтверджується платіжною інструкцією № 6617 від 30 травня 2024 року на суму 5 602 405,52 грн із призначенням платежу за відповідним договором і реєстром /а.с.55/.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) і ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) укладено договір факторингу № 15/07/25-Е /а.с.52-54/. Згідно з пунктом 1.2 цього договору перехід прав вимоги визначено на момент підписання акта приймання-передачі реєстру боржників. Акт приймання-передачі реєстру боржників від 15 липня 2025 року /а.с.49/ підтверджує передання реєстру, а у витягу з його додатка № 1 під порядковим номером 23 532 /а.с.50-51/ індивідуалізовано борг за договором № 344887455 від 03 травня 2023 року: загальна сума – 82 232,73 грн, прострочене тіло – 16 399,50 грн, проценти – 65 833,23 грн. Надані платіжні інструкції, зокрема № 361 від 24 вересня 2025 року /а.с.42-44/, стосуються розрахунків сторін за договором факторингу.

Випискою з особового рахунку за кредитним договором № 344887455 від 03 травня 2023 року, складеною ТОВ «ФК «ЕЙС», підтверджується облік станом на 26 грудня 2025 року 82232,73 грн, із яких 16 399,50 грн – прострочене тіло кредиту та 65 833,23 грн – прострочені проценти. Виписка охоплює період із 15 липня до 26 грудня 2025 року; нових нарахувань і оплат за цей період у ній не відображено /а.с.38/.

Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів часткового чи повного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Як убачається з Договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача з зазначенням адреси проживання, паспортних даних, РНОКПП, а крім того, за умовами договору його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору кредитної лінії за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Кредитора.

Окрім того, між сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в якому вказані усі умови кредитування.

З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, змісту самого договору, доказів перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника та наданих позивачем, доказів створення, направлення та накладення на договір електронного підпису Позичальника, за умовами якого Позичальник взяв на себе зобов`язання отримати кошти у кредит, повернути їх разом з процентами Кредитору у встановлений договором строк, суд висновує про існування між позивачем та Первісним кредитором кредитних правовідносин.

Щодо переходу права вимоги, то за п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Так, позивачем надано всі докази, що підтверджують відступлення та подальший перехід від Первісного кредитора до позивача прав вимоги за кредитним договором, документи, які засвідчують право вимоги у виді кредитного договору та додатків. Доказів сплати відповідачем первісному та наступним кредиторам заборгованості не надано.

Щодо прийняття до уваги Договору факторингу від 28 листопада 2018 року, вирішення питання щодо переходу до позивача права вимоги до відповідача за Кредитним договором, укладення Договору факторингу раніше за дату виникнення зобов`язання, що відступається, суд виходить з презумпції правомірності правочину та ураховує висновки з питань застосування норм права, наведені Верховним Судому у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, в яких Верховним Судом наголошено на допустимості відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги.

При цьому, за ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. За ч. 3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

З огляду на викладене, суд висновує, що до позивача, як правонаступника кредитора у зобов`язанні перейшло право вимоги до відповідача.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З наданої позивачем виписки з особового рахунку ОСОБА_5 убачається відсутність надходження коштів на рахунок позивача за Договором № 501964631 від 19 лютого 2023 року у період з 29 травня 2025 року по 05 червня 2025 року /а.с.42/, наявність на обліку заборгованості на загальну суму 25 387,44 грн.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступника Первісного кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.

Перевіряючи розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками суд ураховує, що розмір відсотків відповідає положенням Кредитного договору, нарахований у межах строку його дії та відповідно до ставки, вказаній у договорі.

Так, спірний договір укладено 03 травня 2023 року. Періоди процентних нарахувань, відображені у двох розрахунках, завершуються відповідно 25 липня та 21 жовтня 2023 року, тобто до 24 грудня 2023 року. Подана довідка про пролонгацію містить відомості про єдине продовження дисконтного періоду 25 травня 2023 року, яке завершилося 24 червня 2023 року. Даних про погоджене сторонами продовження строку дії договору після 24 грудня 2023 року надані матеріали не містять. Із первісного розрахунку встановлюється загальний обсяг процентних нарахувань 24 151,25 грн, зменшений на 1 324,50 грн процентних погашень, – 22826,75 грн. За другим розрахунком щоденна ставка після закінчення дисконтного періоду становить 16 399,50 грн ? 2,98 % = 488,7051 грн, або 488,71 грн після округлення до копійок. За 88 днів проценти становлять 43 006,48 грн. Сума непогашених складових процентів дорівнює 65 833,23 грн, а в поєднанні із залишком тіла 16 399,50 грн – 82 232,73 грн. Надані суду розрахунки арифметично узгоджуються між собою та реєстрами переданих вимог та положенням договору. Доказів повної сплати тіла кредиту, відсотків суду не надано. Відтак, наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Також у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений із Адвокатським бюро «Соломко та партнери»; додаткову угоду № 25770988419 від 01 вересня 2025 року, яка безпосередньо стосується вимоги до ОСОБА_2 за договором №344887455; акт приймання-передачі послуг від 29 грудня 2025 року на загальну суму 7 000,00 грн.

Доказів на підтвердження сплати позивачем представникові коштів на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн суду не надано. Суд зауважує, що позивач у позовній заяві не заявляв клопотання про надання додаткового строку для подання доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, оплати за актом від 05 червня 2025 року. Однак суд ураховує й те, що умовами Договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року встановлено оплату Клієнтом гонорару в залежності від ухвалення рішення на користь Клієнта та звільнення Клієнта від оплати Гонорару у випадку рішення не на його користь.

Разом з тим, у питанні критеріїв, які застосовуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд дотримується висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Верховний Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд ураховує, що ст. 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини, у п. 80 Рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) вказав, що відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру, у п. 34 Рішенні у справі «Гімадуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06), яке набуло статус остаточного 20 березня 2010 року, та у п. 268 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04), яке набуло статус остаточного 02 червня 2014 року, п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26 лютого 2015 року нагадав, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір – обґрунтованим.

У п. 154 Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» судом висвітлене нагадування, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, пункт 2 правила 60 Регламенту передбачає, що будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має зазначати конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. Також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову, проведення у справі двох судових засідань, подання представником позивача заяви про розгляд справи без його участі, з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд убачає наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, з 7 000,00 грн до 3 000,00 грн, оскільки розмір витрат на правову допомогу є вочевидь не співмірним ціні позову та не розумним.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 344887455 від 03 травня 2023 року, станом на 26 грудня 2025 року, у розмірі 82 232 (вісімдесят дві тисячі двісті тридцять дві) гривні 73 копійки, з яких 16 399,50 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 65 833,23 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати в сумі 5 662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складене та підписане 26 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956; місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

відповідач – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Д. О. Парфьонов