Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №183/3211/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3211/26

№ 2/183/3474/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» заборгованості за Кредитним договором № 16613 від 17 серпня 2024 року у розмірі 41 138,53 грн, що складається з: 6 598,00 грн – заборгованість за кредитом; 34 540,53 грн – заборгованість за нарахованими процентами,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2026 року ТОВ «КЛТ Кредит» (далі – позивач, Позикодавець, Товариство) звернулось до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідач, Позичальник, Боржник) заборгованість за кредитним договором № 16613 від 17 серпня 2024 року в сумі 41 138,53 грн, у тому числі 6 598,00 грн основного боргу і 34 540,53 грн процентів, а також 2 662,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову посилається на укладення електронного договору, надання 6 950,00 грн кредиту строком на 365 днів і неналежне виконання відповідачем обов`язку повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач обґрунтовує правомірність нарахування процентів тим, що відповідно до пунктів 1.2, 1.3 та 4.2 кредитного договору № 16613 від 17 серпня 2024 року сторони погодили фіксовану процентну ставку 1,5 % на день (547,5 % річних), яка нараховується на залишок кредитної заборгованості протягом 365 днів користування кредитом. Посилаючись на частину п`яту статті 8, пункт 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», статтю 1056-1 ЦК України та лист НБУ від 19 лютого 2024 року № 14-0004/12907, позивач зазначає, що на дату укладення договору законодавчо допустима денна процентна ставка становила 1,5 %. На думку позивача, подальше зниження максимальної ставки до 1 % не поширюється на раніше укладений договір, оскільки погоджена ставка є фіксованою, а зміни до договору не вносилися. За таких обставин позивач вважає правомірним нарахування процентів за ставкою 1,5 % протягом усього строку кредитування – з 17 серпня 2024 року до 17 серпня 2025 року – та просить стягнути 34 540,53 грн заборгованості за процентами.

Постановленою суддею ухвалою від 02 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання, витребувано докази у справу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином. Станом на день розгляду справи будь-яких заяв, клопотань чи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за відсутності заперечень позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 17 серпня 2024 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16613 у формі електронного документа. У реквізитах договору зазначено підпис позичальника одноразовим ідентифікатором 120717, надісланим 17 серпня 2024 року о 11:46:36 і введеним о 11:46:46. За пунктами 1.1, 1.3, 1.4 договору розмір кредиту становить 6 950,00 грн, строк – 365 днів, дата остаточного повернення – 17 серпня 2025 року, фіксована ставка – 1,5 % на день (547,5 % річних). Проценти мають сплачуватися періодично через кожні 14 днів; згідно з пунктом 4.2 договору проценти обчислюються на залишок заборгованості за фактичні дні користування /а.с.15-16 зворот/.

Лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 06 лютого 2026 року № 20260206-37 засвідчує успішне перерахування 17 серпня 2024 року о 11:46:57 суми 6 950,00 грн на платіжну картку з номером, який відповідає зазначеному в договорі /а.с.20/. Також з відповіді АТ КБ «ПриватБанк», отриманої на відповідний запит суду, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та по вказаному рахунку було зарахування коштів 17 серпня 2024 року на суму 6 950,00 грн, що підтверджується наданою випискою по рахунку /а.с.52, 53 зворот-54/.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №16613 від 17 серпня 2024 року, відповідачеві надано кредит у розмірі 6 950,00 грн. За період з 17 серпня 2024 року до 02 вересня 2024 року позивач нарахував відповідачеві проценти в розмірі 1 668,00 грн, виходячи зі щоденного нарахування 104,25 грн (за винятком 18 серпня 2024 року). 02 вересня 2024 року відповідач здійснив платіж у розмірі 2 020,00 грн, із яких 1668,00 грн зараховано в погашення процентів, а 352,00 грн – основного боргу. Залишок кредиту становив 6 598,00 грн. Надалі, з 03 вересня 2024 року до 17 серпня 2025 року позивач нараховував проценти на залишок кредиту за ставкою 1,5 % на день, що становило 98,97 грн щоденно. За 349 днів нараховано 34 540,53 грн процентів. Таким чином, станом на 17 серпня 2025 року загальна заборгованість, за розрахунком позивача, становить 41 138,53 грн, із яких 6598,00 грн – основний борг, 34 540,53 грн – несплачені проценти /а.с.21-25 зворот/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками..

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Договір кредиту підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору кредиту, зобов`язань перед Кредитодавцем, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за наданим кредитом.

Перевіряючи розмір процентів за договором, нарахованих позивачем, суд ураховує таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).

Проте, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно з Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).

Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року. Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати такі значення: в період часу з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів) 2,5%; 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) 1,5%; з 20 серпня 2024 року - 1%.

Судом здійснено перерахунок процентів за такими періодами, з урахуванням відображених позивачем днів нарахування: 17 та 19 серпня 2024 року – 2 дні за ставкою 1,5 % на суму 6 950,00 грн, усього 208,50 грн; 20 серпня – 2 вересня 2024 року включно – 14 днів за ставкою 1 % на суму 6 950,00 грн, усього 973,00 грн. Таким чином, на 02 вересня 2024 року нараховано 1 181,50 грн процентів. Із внесених відповідачем 2 020,00 грн 1 181,50 грн погашає проценти, а решта 838,50 грн – основний борг. Неповернутий кредит після платежу становить 6111,50 грн. За період з 03 вересня 2024 року до 17 серпня 2025 року включно – 349 днів – денна сума за ставкою 1 % становить 61,115 грн, округлена за кожний день до 61,12 грн; загалом 21 330,88 грн. У розрахунку позивача 18 серпня 2024 року проценти не нараховано. Отже, сума несплачених процентів становить 21 330,88 грн, основного боргу – 6 111,50 грн, разом – 27 442,38 грн.

При цьому факт підписання Кредитного договору 12 серпня 2024 року зі ставкою процентів 1,5 у день не свідчить про те, що відповідач погодився на узгоджений сторонами порядок нарахування процентів та те, що встановлення у Кредитному договорі процентної ставки у розмірі 1,5 % щоденно є правомірним, оскільки саме кредитор, як особа, якою розроблено проєкт Договору, дотримуючись положень Закону України «Про споживче кредитування», який регулює відносини, пов`язані зі споживчим кредитом, повинен бути обізнаний про зміни в законодавстві, порядок застосування процентної ставки та щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг, які набрали силу 23 грудня 2023 року, перехідні положення, встановлені Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону.

А тому, враховуючи вищевказане суд відхиляє посилання позивача в цій частині.

Таким чином, суд висновує, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: 6 111,50 грн основного боргу та 21 330,88 грн процентів, усього 27 442,38 грн. У решті 13 696,15 грн слід відмовити.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

До позовної заяви позивачем, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано копії: Договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року /а.с.31-32 зворот/, Акту приймання-передачі наданих послуг № 57 від 03 листопада 2025 року Договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року /а.с.35/, Витягу з реєстру № 1 від 03 листопада 2025 року до Акту-приймання-передачі наданих послуг № 57 на загальну суму 10 000,00 грн /а.с.36/, платіжної інструкції на загальну суму 100 000,00 грн з призначенням платежу «згідно договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року, акт 57 від 03 листопада 2025 року» /а.с.37/.

З огляду на вищезазначене, суд висновує, що позивач належним чином підтвердив понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд вважає, що суму витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу завищено, оскільки вид правової допомоги та невелика складність справи не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на виконання даних робіт адвокатом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн неспівмірними зі складністю справи, оскільки позов стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребує вивчення великої кількості судової практики, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача в судові засідання не з`явився, внаслідок чого суд висновує, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 4 000,00 грн.

При цьому, суд ураховує, що позов задоволено на суму 27 442,38 грн з заявлених до стягнення 41 138,53 грн, що складає 66,70% від ціни позову. Відтак, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2 668,00 грн витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог на 66,70%, судовий збір сплачено в розмірі 2 662,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 775,82 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» заборгованість за Кредитним договором № 16613 від 17 серпня 2024 року, яка утворилась станом на 02 березня 2026 року, у розмірі 27 442 (двадцять сім тисяч чотириста сорок дві) гривні 38 копійок, з якої: 6 111,50 грн – заборгованість за тілом кредиту; 21 330,88 грн – заборгованість за процентами.

У решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» судові витрати у загальному розмірі 4 443 (чотири тисячі чотириста сорок три) гривні 82 копійки, з яких: 1 775,82 грн витрат по сплаті судового збору та 2 668,00 грн витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 26 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит», код в ЄДРПОУ 40076206; місцезнаходження за адресою: м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, прим. 4;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов