Вирок від 22 жовтня 2026 р. у справі №183/14299/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/14299/26

№ 1-кп/183/2618/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження №12026047350000225 від 01 жовтня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою освітою, одруженої, працюючою оператором відділення АТ «Укрпошта» в м. Самар, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з інвалідністю підгрупи «А», проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акта обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, повністю згодна із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного нею проступку, в присутності захисника ОСОБА_5 ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 1 ст. 394 КПК України, подала письмову заяву про розгляд обвинувального акта відносно неї у порядку спрощеного провадження, без судового розгляду у судовому засіданні за її відсутності.

В тексті обвинувального акта викладене клопотання прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні.

За результатами спрощеного провадження судом встановлено, що 01 вересня 2026 року близько 23 години 00 хвилин, у ОСОБА_3 , яка перебувала поблизу домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , виник прямий умисел на незаконне проникнення до житла ОСОБА_6 .

При цьому ОСОБА_3 , дозволу на проникнення до житлового будинку від потерпілої ОСОБА_6 не отримувала, а остання будь-якої згоди на її проникнення до житла не надавала.

Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що не має дозволу володільця житла на проникнення до території домоволодіння та житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи незаконність своїх дій та бажаючи проникнути до території житла, 01 вересня 2026 року близько 23 години 00 хвилин, без дозволу та всупереч волі ОСОБА_6 , яка на той час була присутня за місцем проживання, проникла на територію вказаного домоволодіння, а в подальшому через відчинені вхідні двері зайшла до будинку ОСОБА_6 , порушивши право останньої на недоторканність житла, передбаченого ст. 30 Конституції України, статтею 12 Загальної декларації з прав людини, статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, винуватість ОСОБА_3 у незаконному проникненні до житла особи при обставинах встановлених органом досудового розслідування доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Щире каяття ОСОБА_3 визнається судом обставиною, що пом`якшує покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Також судом враховується, що ОСОБА_3 за місцем мешкання характеризується позитивно, раніше не судима, має на утриманні дитину з інвалідністю підгрупи «А».

З урахуванням даних про особу обвинуваченої, обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його конкретним обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченої.

Призначаючи покарання, суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, вважає, що призначення покарання у виді штрафу буде необхідним та достатнім для виправлення засудженої і запобігання вчинення нею нових правопорушень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1