Суд: Інгульський районний суд міста Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших фактів, з них:.
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №489/6276/26
Суддя: Микульшина Г. А.
Справа № 489/6276/26
Провадження № 2-о/489/153/26
РІШЕННЯ
Іменем України
30 жовтня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Управління комунального майна Миколаївської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Приват-Південь»,
встановив:
В липні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Дідух К.О. із використанням системи «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Свої вимоги мотивувала тим, що 29.01.2003 Розпорядженням № 321-р органу приватизації було вирішено передати безоплатно у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , в якому серед іншого, у п. 4 зобов`язано ТОВ «Приват-Південь» оформити Свідоцтво про власність на житло у десятиденний термін.
Свідоцтво про право власності на вказане житло було видано заявниці у чотирьох примірниках. Крім того, до пакету документів для приватизації комунального майна входив технічний паспорт, виготовлений 27.01.2003 КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації».
12.03.2026 заявниця звернулася до державного реєстратора Луканіної Марини Анатоліївни Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради для реєстрації права власності на цю квартиру у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, проте отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 16.03.2026, оскільки документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого ПКМУ від 25.12.2015 № 1127, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого ПКМУ від 26.10.2011 № 1141. Так, державний реєстратор встановив відсутність необхідних реквізитів в свідоцтві про право власності на житло, а саме: відсутня дата документа та підпис уповноваженої особи Фонду комунальної власності міської ради.
У Свідоцтві про право власності зазначено про те, що ТОВ «Приват-Південь», зареєструвало це свідоцтво у Реєстрову книгу за №25. Для підтвердження такого запису адвокат Дідух К.О. звернулася до ТОВ «Приват-Південь» з адвокатським запитом, але, відповідь не отримала.
Заявник ОСОБА_1 зверталася до Управління комунального майна Миколаївської міської ради із заявою про засвідчення Свідоцтва про право власності на житло у зв`язку з відсутністю дати його видачі та підпису керівника. Але отримала відповідь від 28.04.2026 про відсутність підстав для такого засвідчення.
Посилаючись на те, що таке Свідоцтво про право власності на житло у 4 примірниках, наразі позбавляє його законних отримувачів, як на державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, так і позбавляє заявницю та ОСОБА_2 на сам факт визнання такого документу, що підтверджує їх право на власність на квартиру, ОСОБА_1 просить суд:
1. Встановити дату видачі Свідоцтва про право власності на житло, яким є квартира АДРЕСА_1 на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 та ОСОБА_3 з часткою у праві спільної часткової власності у розмірі 1/2, посвідчене Фондом комунальної власності міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 321-р від 29.01.2003 – 29 січня 2003 року.
2. Встановити факт підпису Свідоцтва про право власності на житло, яким є квартира АДРЕСА_1 на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 та ОСОБА_3 з часткою у праві спільної часткової власності у розмірі 1/2, посвідчене Фондом комунальної власності міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 321-р від 29.01.2003 – начальником управління Фонду комунальної власності міської ради – Ю.О. Парфьонов.
3. Встановити факт, що підтвердженням права власності на квартиру АДРЕСА_1 фізичної особи ОСОБА_1 з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 та ОСОБА_3 з часткою у праві спільної часткової власності у розмірі 1/2 є Свідоцтво про право власності на житло, посвідчене Фондом комунальної власності міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 321-р від 29.01.2003.
Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13.07.2026 відкрито провадження у справі у порядку окремого провадження, призначено її розгляд в судовому засіданні.
В судове засідання учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Представник заявниці ОСОБА_4 подала суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі.
Від Управління комунального майна Миколаївської міської ради 06.08.2026 надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Розпорядженням органу приватизації № 321-р від 29.01.2003 передано безоплатно у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
У п. 4 вказаного розпорядження зобов`язано ТОВ «Приват-Південь» оформити Свідоцтво про власність на житло у десятиденний термін (а.с.12).
Згідно наданих суду 4 екземплярів Свідоцтва про право власності на вказане житло, що є у наявності заявниці з мокрими печатками, та які прикріплені до позову в «Електронному суді», квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з частками у розмірі по 1/2 кожній. При цьому у жодному з цих екземплярів відсутні дата такого свідоцтва та підпис начальника управління Фонду комунальної власності міської ради – Ю.О. Парфьонова (а.с.19-20,24-25).
На вказану квартиру 27.01.2003 було виготовлено технічний паспорт КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації».
12.03.2026 заявниця звернулася до державного реєстратора Луканіної М.А. для реєстрації права власності на цю квартиру у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно.
Проте отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83768488від 16.03.2026, оскільки документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого ПКМУ від 25.12.2015 № 1127, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого ПКМУ від 26.10.2011 року № 1141. Так, державний реєстратор встановив відсутність необхідних реквізитів в свідоцтві про право власності на житло, а саме: відсутні дата, підпис та номер документа, а тому він вважається недійсним (а.с.10).
У Свідоцтві про право власності зазначено про те, що ТОВ «Приват-Південь», зареєструвало це свідоцтво у Реєстрову книгу за №25. Для підтвердження такого запису адвокат Дідух К.О. звернулася до ТОВ «Приват-Південь» з адвокатським запитом, але, відповідь не отримала.
Заявник ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Управління комунального майна Миколаївської міської ради із заявою про засвідчення Свідоцтва про право власності на житло у зв`язку з відсутністю дати його видачі та підпису керівника. Але отримала відповідь про відсутність підстав для такого засвідчення.
При цьому згідно відповіді від 25.03.2026 їй рекомендовано звернутись до суду із позовом про встановлення факту приватизації житла або визнання права власності на житло (а.с.12 зворот).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перш статті 13 ЦПК України).
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких самих критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому згідно досліджених судом доказів та 4 примірників Свідоцтва про право власності на вказане житло, що є у наявності заявниці з мокрими печатками, та які прикріплені до позову в «Електронному суді» на квартиру АДРЕСА_1 у них відсутні дата такого свідоцтва та підпис начальника управління Фонду комунальної власності міської ради – Ю.О. Парфьонова (а.с.19-20,24-25).
За такого вимоги заявниці стосовно встановлення судом дати та підпису такого свідоцтва задоволенню не підлягають, оскільки надані суду докази не підтверджують таких фактів.
При цьому вимога в частині встановлення факту, що підтвердженням права власності на квартиру АДРЕСА_1 фізичної особи ОСОБА_1 з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 та ОСОБА_3 з часткою у праві спільної часткової власності у розмірі 1/2 є Свідоцтво про право власності на житло, посвідчене Фондом комунальної власності міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 321-р від 29.01.2003 підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справ про встановлення факту належності правовстановлюючих документів суд повинен з`ясувати, чи належить цей документ заявникові та чи не має організація, яка видала документ, можливості внести до нього відповідні виправлення.
Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, зокрема враховуючи рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с.10).
Так, інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Таким чином, заява про встановлення факту підтвердження права власності свідоцтвом, що не має всіх реквізитів, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки підлягає перевірці в межах позовного провадження про визнання права власності чи встановлення факту приватизації.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За встановлених у цій справі конкретних обставин вимога щодо встановлення факту, що підтвердженням права власності на квартиру АДРЕСА_1 фізичної особи ОСОБА_1 з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 та ОСОБА_3 з часткою у праві спільної часткової власності у розмірі 1/2 є Свідоцтво про право власності на житло, посвідчене Фондом комунальної власності міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 321-р від 29.01.2003, не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 в цій частині слід залишити без розгляду, роз`яснивши, що заявник вправі подати позов про визнання права власності на спірну квартиру на загальних підставах.
Керуючись статтями 141, 263-265, 294, 315 ЦПК України, суд –
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 щодо вимоги про встановлення факту, що підтвердженням права власності на квартиру АДРЕСА_1 фізичної особи ОСОБА_1 з часткою у праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 та ОСОБА_3 з часткою у праві спільної часткової власності у розмірі 1/2 є Свідоцтво про право власності на житло, посвідчене Фондом комунальної власності міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 321-р від 29.01.2003 - залишити без розгляду.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Судові витрати залишити за заявником.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
заінтересована особа: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 41210422, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;
заінтересована особа: Управління комунального майна Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 22440076, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;
заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Південь», ЄДРПОУ 32143183, м. Миколаїв, вул. Садлова, 3.
Повний текст рішення складено 30.10.2026.
Суддя Г.А. Микульшина
Оригінал: reyestr.court.gov.ua