Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №465/7338/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/7338/26

Провадження 2/465/5393/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,

при секретарі судового засідання Беднара А.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки Загвойської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

встановив:

Представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Загвойська Оксана Володимирівна через систему "Електронний суд" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов мотивує тим, що вона є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 05 грудня 2009 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 7178. Вказує, що вона близько чотирьох років проживає разом з батьком. На даний час фактично проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , користування яким забезпечене її батьком. Батько, ОСОБА_3 проходить військову службу у Збройних Силах України та у зв`язку з проходженням служби перебуває поза місцем проживання. При цьому він підтримує зв`язок та продовжує брати основну участь у її матеріальному забезпеченні. Неподалік проживає бабуся по батьковій лінії, яка надає повсякденну побутову допомогу та допомагає з харчуванням. Основне матеріальне забезпечення здійснює батько, який надає кошти на харчування, одяг, навчання, побутові та інші поточні потреби, а також несе основні витрати, пов`язані з утриманням житла. Додаткову допомогу продуктами харчування та в забезпеченні окремих побутових потреб позивачці надають бабуся та прабабуся. Вказує, що протягом приблизно останніх дев`яти місяців відповідачка не здійснює регулярних грошових платежів на її утримання. Долучає до матеріалів справи листування, яке свідчить, що сторони по-різному оцінюють характер та достатність участі відповідачки у матеріальному забезпеченні дочки. Відповідачка посилається на здійснені нею в різний час витрати на окремі потреби позивачки, тоді як позивачка вважає таку допомогу нерегулярною та просить встановити передбачуваний щомісячний розмір утримання. Вказує, що відповідачка здійснює діяльність у сфері надання послуг з нарощування та догляду за волоссям, що свідчить про її працевлаштування та можливість сплачувати аліменти.

Позивачка досягла шістнадцятирічного віку та має постійні витрати на харчування, одяг і взуття, навчання, проїзд, засоби зв`язку, особисту гігієну, утримання житла та інші повсякденні потреби.

Враховуючи вищевикладене просить стягнути аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів, установленого ч. 2 ст. 182 СК України, починаючи від дня пред`явлення цього позову і до досягнення позивачкою повноліття.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 09.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково, а саме в розмірі 4000 грн.

Зазначив, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження заявленого розміру витрат на утримання у сумі 10 000 грн. щомісяця (відсутні квитанції, чеки, гурткових занять, медичного обслуговування тощо), а тому зазначена сума є довільною та не підтвердженою розрахунково.

Згідно з ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років установлено у розмірі 3 512 грн., а отже мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину такого віку становить 1 756 грн.

Відповідачка є ФОП 3 групи на спрощеній системі оподаткування за ставкою 5%, що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (копія додається).

Згідно з частиною другою статті 195 ЦПК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідачка здійснює свою діяльність у м.Львові, а згідно з даними опублікованими Мінфін середня місячна зарплата у квітні 2026 року становить - 28 027,00 грн.

Таким чином, позивачем не взято до уваги те, що зазначені розрахунки необхідно було проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 Сімейного кодексу України.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18.

Відповідачка несе обо`вязкові щомісячні витрати які становлять не менше ніж 25 533,51 грн., на підтвердження чого долучає платіжні інструкції.

Щодо наданого позивачкою листування вказує, що таке підтверджує наявність розбіжностей між сторонами щодо обсягу матеріальної участі відповідачки у фінансуванніокремих потреб дитини. Зміст зазначеного листування не свідчить про незабезпечення базових потреб дитини, оскільки предметом обговорення були витрати на фарбування волосся та проведення косметологічної процедури із введення філерів у губи.

Також відповідачка не заперечує та не відмовляється від покриття базових потреб дитини - косметики, засобів гігієни, товарів для здоров`я, вітамінів та одягу. Бажання підлітка пофарбувати волосся чи зробити філери губ жодним чином не підпадає під категорію особливих обставин і є звичайним проявом особистих естетичних уподобань, притаманних підлітковому віку. Позивачкою не надано документального підтвердження фактичного розміру щомісячних витрат на її утримання, які б об`єктивно обумовлювали необхідність стягнення аліментів саме у заявленому розмірі. Саме по собі посилання на вік дитини, її повсякденні потреби та необхідність участі обох батьків у її утриманні не є достатньою підставою для визначення аліментів у розмірі 10 000,00 грн. без належного обґрунтування відповідних витрат. Зазначає, що позивачка сама відмовилася від спілкування зі вінповідачкою, раптово та без жодної вагомої причини. Заблокувала в телефоні, не йде на жоден контакт. Крім того, позивачка відмовляється приймати матеріальну допомогу у вигляді продуктів харчування, одягу, косметики та засобів гігієни, вимагаючи натомість лише грошових коштів.

Враховуючи викладене, просить суд визначити розмір аліментів на утримання позивачки у сумі 4 000,00 грн. щомісячно, що відповідає фактичним обставинам справи, є реальним та посильним для відповідачки і водночас забезпечує належну участь матері в утриманні дитини.

Представницею позивачки подано відповідь на відзив.

Вказує, щодо застосування відповідакою положень ст.195 СК України. У відзив відповідачка посилається на частину другу статті 195 Сімейного кодексу України та виходить із того, що, оскільки вона є фізичною особою підприємцем третьої групи на спрощеній системі оподаткування, її дохід для цілей цієї справи слід визначати виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.

Такий підхід ґрунтується на неправильному застосуванні норми матеріального права. Стаття 195 СК України має назву «Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)» та регулює порядок обчислення вже виниклої заборгованості за аліментами. Частина друга цієї статті передбачає використання середньої заробітної плати для визначення заборгованості платника, який, зокрема, є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування. У даній справі заборгованість за раніше присудженими аліментами не визначається, а суд уперше встановлює розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Посилання відповідачки на ухвалу Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі № 708/326/18 не змінює цього висновку. У зазначеній справі предметом розгляду була скарга на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості за аліментами за вже існуючим виконавчим документом. Верховний Суд застосовував частину другу статті 195 СК України саме до визначення заборгованості фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, а не до визначення судом розміру аліментів.

Таким чином, середня заробітна плата у м. Львові, на яку посилається відповідачка, не є передбаченою законом розрахунковою базою для визначення її платоспроможності у цьому спорі. Розмір аліментів у даній справі визначається за критеріями статей 182, 184 СК України з урахуванням фактичного матеріального становища дитини та платника аліментів, його майна, доходів, витрат та інших істотних обставин.

Щодо матеріального становища відповідачки та наведених нею витрат вказує, що доводи є внутрішньо суперечливими. За запропонованим самою відповідачкою розрахунком після названих нею обов`язкових платежів із суми 28 027 грн залишалося б 2 493,49 грн, тоді як сама відповідачка заявляє про можливість щомісячно сплачувати 4 000 грн аліментів. При цьому до наведеного не включені звичайні витрати самої відповідачки на харчування, транспорт та інші особисті потреби. Отже, використана у відзиві середня заробітна плата очевидно не відображає фактичний обсяг коштів, якими відповідачка розпоряджається, і не може бути належним показником її реальної платоспроможності у цій справі.

Щодо доводів відповідачки про те, що позивачка не надала чеків та квитанцій на суму 10 000 грн щомісяця, сам по собі не свідчить про довільність позовної вимоги. Аліменти є періодичним утриманням дитини на майбутнє, а не вимогою про відшкодування вже понесених витрат, тому їх розмір не визначається шляхом механічного підсумовування чеків за один окремий місяць.

Щодо доводів відзиву про косметологічні процедури та зміст листування вказує, що вона не заявляла вимог про стягнення з відповідачки додаткових витрат на косметологічні процедури за статтею 185 СК України та не обґрунтовує суму аліментів необхідністю фінансування філерів, фарбування волосся чи інших необов`язкових косметичних послуг. Відповідно, питання про те, чи були такі процедури необхідними, бажаними або чи існувала між сторонами домовленість про їх оплату, не є предметом цього спору.

Відповідачка також посилається на те, що позивачка відмовилася від особистого спілкування та від прийняття продуктів харчування, одягу, косметики й засобів гігієни, наполягаючи на грошовій формі утримання.

Відповідно до частини третьої статті 179 СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними. У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 707/1319/22 (провадження № 61-205св23) Верховний Суд прямо зазначив, що неповнолітня дитина має право самостійно одержувати аліменти та може сама звернутися до суду з позовом про їх стягнення з батьків.

Отже, небажання позивачки підтримувати на даний час особисте спілкування з матір`ю або приймати від неї окремі подарунки чи речі не усуває її права на регулярне грошове утримання. Предметом цієї справи є виключно визначення належного розміру такого утримання.

Позивачка та її представниця в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідачка будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з`явилася.

Заслухавши думку позивачки та її представниці, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками вказані: батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 05.12.2009 року.

Сторонами не заперечувалось, що неповнолітня ОСОБА_1 проживає окремо. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини,

Згідно з ч. 3 цієї статті неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, відповідачка, як мати дитини, зобов`язана брати участь у вихованні та утриманні своєї дитини.

Згідно з ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом враховується, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026рік» з 01.01.2026 року встановлений прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років у розмірі 3512 гривень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітньої доньки, суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про потреби дитини, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також всі обставини справи. Також суд враховує те, що обов`язки з утримання дітей є рівними для обох батьків.

Враховуючи, що відповідачка частково визнала позов, є працюючою особою, а також те, що донька проживає окремо, рівність обов`язку обох батьків по утриманню їх доньки, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів у твердій грошовій сумі 5 000 гривень на її утримання, починаючи від дня пред`явлення позову та до досягнення повноліття.

Суд приймає до уваги те, що позовна заява подана позивачкою до суду 31.07.2026, а тому відповідно до ч. 1ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 гривень, оскільки позивачка при подачі позову звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_3 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову, а саме з 31.07.2026 року та до досягнення нею повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Дзеньдзюра С.М.