Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №440/18/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 440/18/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Служби безпеки України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 08.05.26 по справі № 440/18/26

за позовом ОСОБА_1

до Управління Служби безпеки України в Полтавській області

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Полтавській області (далі - відповідач, Управління СБУ в Полтавській області), у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Полтавській області щодо невиготовлення і неподання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення за займаною/аналогічною займаній ним посадою на час проходження військової служби станом на 18.06.2025 за формою згідно із додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (в редакції до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), з урахуванням розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 18.06.2025 у розмірі 3028 гривні, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та приміток Додатків 1, 12, 13, 14, 16 до неї (в редакції до внесення змін до неї постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), а також з урахуванням надбавки за вислугу років та інших щомісячних надбавок, доплат, підвищень та щомісячної премії, обчислених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 18.06.2025 у розмірі 3028 гривні, – у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії, тобто за червень 2025 року, за відповідною посадою у Службі безпеки України;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Полтавській області виготовити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення за займаною/аналогічною займаній ним посадою на час проходження військової служби станом на 18.06.2025 за формою згідно із додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (в редакції до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), з урахуванням розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 18.06.2025 у розмірі 3028 гривні, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та приміток Додатків 1, 12, 13, 14, 16 до неї (в редакції до внесення змін до неї постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), а також з урахуванням надбавки за вислугу років та інших щомісячних надбавок, доплат, підвищень та щомісячної премії, обчислених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 18.06.2025 у розмірі 3028 гривні, - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії, тобто за червень 2025 року, за відповідною посадою у Службі безпеки України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ). Позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення та направлення до Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі - Постанова №704) станом на 18.06.2025 для перерахунку його пенсії з 01.07.2025. Однак відповідач протиправно відмовив у видачі такої довідки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Управління Служби безпеки України в Полтавській області у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 для перерахунку пенсії.

Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Полтавській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2025 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанова Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (далі - Постанова №481) постановлено внести зміни до пункту 4 Постанови №704 виклавши абзац перший в такій редакції «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру 1762 гривні та визначається шляхом множення та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Також, відповідач просить стягнути за рахунок ОСОБА_1 на користь Управління СБУ в Полтавській області витрати зі сплати судового збору в розмірі 1597,44 грн.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач реалізував право на державне пенсійне забезпечення та отримує пенсію відповідно до норм Закону №2262-ХІІ, що не заперечується сторонами.

За результатами розгляду заяви позивача від 10.11.2025, у якій просив надати до ГУ ПФУ, зокрема, довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.07.2025, листом від 15.12.2025 №66/21/Я-398-17.11.25/280-2025 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для оформлення та надання такої довідки про грошове забезпечення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у наданні позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії, діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем частині з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон №2262-XII.

Згідно із Законом №2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пункту 3 статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) (European Social Charter (Revised), ETS No. 163) держави зобов`язуються прагнути поступового підвищення рівня системи соціального забезпечення. Зазначене положення, прийняте Україною як обов`язкове, підлягає врахуванню під час тлумачення національного законодавства у сфері пенсійного забезпечення.

Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-XII у разі, якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, установлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, у зв`язку із введенням у дію цього Закону, проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII встановлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

За змістом частини другої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

13.02.2008 постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (далі - Порядок №45).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію згідно із зазначеним Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Пунктом 3 Порядку №45 передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Отже, системний аналіз наведених положень законодавства свідчить, що правовою підставою для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або запровадження нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у встановлених законодавством розмірах. При цьому необхідним документом для проведення такого перерахунку відповідним органом Пенсійного фонду України є довідка про розмір грошового забезпечення, підготовлена уповноваженим органом, із зазначенням складових грошового забезпечення, що підлягають урахуванню під час перерахунку пенсії.

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704, в первинній редакції від 30 серпня 2017 року станом на дату її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), якою пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)" передбачено використання "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103, яким пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції.

Унаслідок скасування пункту 6 Постанови № 103 відновилося застосування попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, та відповідного тарифного коефіцієнта.

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 Кабінет Міністрів України запровадив нову розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням - фіксовану суму 1762 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Разом із тим, колегія суддів бере до уваги, що законність Постанови № 481 була предметом судового розгляду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, пункт 2 Постанови № 481 у частині внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 визнано протиправним та нечинним.

Статтею 265 КАС України передбачено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 4 квітня 2024 року у справі № 320/2796/23 зазначив, що нормативно-правовий акт, на відміну від індивідуального акта, у разі визнання його протиправним втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Такий підхід спрямований, зокрема, на забезпечення принципу правової визначеності та стабільності правового регулювання.

Отже, з набранням 18 червня 2025 року законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24 настали передбачені частиною другою статті 265 КАС України наслідки визнання нечинним пункту 2 Постанови № 481, яким передбачалося застосування фіксованої розрахункової величини 1762 грн для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. У цій постанові Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що Кабінет Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII наділений повноваженнями визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі базову величину для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Разом із тим колегія суддів наголошує, що предметом судового розгляду у справі №320/29450/24 була правомірність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття Постанови № 481 та обраного позивачем способу захисту. Натомість у справі, що переглядається, вирішується питання правомірності відмови уповноваженого державного органу в оформленні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025.

Отже, висновки Верховного Суду у справі № 320/29450/24 підлягають урахуванню під час вирішення цього спору, проте зазначеною постановою безпосередньо не вирішувалося питання про наявність у пенсіонера права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення, зокрема станом на 18.06.2025.

Таким чином, вирішуючи цей спір, колегія суддів виходить із необхідності забезпечення правової визначеності та ефективного судового захисту особи, яка звернулася за реалізацією права на отримання документа, необхідного для вирішення питання про подальший перерахунок пенсії.

Колегія суддів звертає увагу, що оформлення довідки про розмір грошового забезпечення та здійснення перерахунку пенсії є різними за своїм правовим змістом діями, які належать до компетенції різних суб`єктів владних повноважень.

Довідка засвідчує відомості про складові грошового забезпечення, які можуть бути використані органом Пенсійного фонду України під час вирішення питання про перерахунок пенсії. Її оформлення не означає автоматичного виникнення права на виплату пенсії в певному розмірі протягом необмеженого періоду та не звільняє пенсійний орган від обов`язку застосувати нормативне регулювання, чинне й належне до застосування у відповідних правовідносинах.

Відповідно до статей 43, 51 і 63 Закону № 2262-XII питання щодо наявності підстав для перерахунку пенсії, його розміру та строків проведення вирішуються з урахуванням установлених законом умов і нормативного регулювання, що підлягає застосуванню до відповідного періоду. При цьому орган Пенсійного фонду України повинен враховувати правові наслідки судових рішень, які мають значення для визначення застосовного нормативного регулювання.

Таким чином, вирішення у цій справі питання щодо обов`язку відповідача підготувати та направити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 не передбачає визначення судом остаточного розміру його пенсії або встановлення періоду її виплати в перерахованому розмірі, у тому числі з огляду на подальший касаційний перегляд справи № 320/29450/24.

Такий підхід забезпечує реалізацію права особи на отримання необхідного документа та не допускає підміни судом повноважень органу Пенсійного фонду України, який зобов`язаний вирішувати питання пенсійних виплат відповідно до законодавства.

Повертаючись до вирішення спірних правовідносин, колегія суддів вказує, що у постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 380/9113/23 Верховний Суд дійшов висновку, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, є підставою для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, виходячи з розміру складових грошового забезпечення, розрахованих згідно з Постановою № 704 та відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 сформулював правовий висновок щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481.

Так, судова палата зазначила, що заміна прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини на фіксований показник 1762 грн не відповідає меті правового регулювання, запровадженого Постановою № 704, яка полягала, зокрема, у встановленні залежності розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому судова палата виходила з того, що положення пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким запроваджено використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для визначення посадових окладів окремих категорій працівників.

Таким чином, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вирішуючи спір щодо оформлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2024 року, дійшов висновку про необхідність застосування під час визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями положень пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не фіксованої розрахункової величини 1762 грн, запровадженої Постановою № 481.

Також колегія суддів звертає увагу, що питання правових наслідків визнання нечинним пункту 2 Постанови № 481 у справах щодо відмови уповноважених органів у підготовці довідок про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року для перерахунку пенсій з 1 липня 2025 року вже було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 12 червня 2026 року у справі № 420/34153/25 Верховний Суд розглянув спір за позовом особи, яка отримувала пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, до Управління СБУ в Одеській області щодо відмови у підготовці та направленні до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року.

Вирішуючи зазначений спір, Верховний Суд виходив з того, що внаслідок визнання нечинним пункту 2 Постанови № 481 усунуто нормативне обмеження щодо застосування фіксованої розрахункової величини 1762 грн для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

За висновком Верховного Суду, застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2025 року, замість зазначеної фіксованої величини зумовлює збільшення розрахункових розмірів відповідних складових грошового забезпечення, а отже, виникнення підстав для оформлення оновленої довідки відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII.

Аналогічний підхід до застосування положень статей 43, 63 Закону № 2262-XII та пункту 4 Постанови № 704 у правовідносинах, що виникли після 18 червня 2025 року, застосовано Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2026 року у справі № 520/33178/25.

Крім того, у постанові від 14 жовтня 2026 року у справі № 520/32962/25 Верховний Суд, оцінюючи правомірність відмови Адміністрації Державної прикордонної служби України у видачі аналогічної довідки, зазначив, що у спірних правовідносинах збільшення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями відбулося не внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році порівняно з 2024 роком, а внаслідок визнання нечинними положень Постанови № 481, які передбачали застосування фіксованої величини 1762 грн, що відповідала розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленому на 1 січня 2018 року. Таким чином, зміна застосовуваної розрахункової величини була зумовлена усуненням у судовому порядку відповідного нормативного обмеження, а не законодавчим підвищенням прожиткового мінімуму протягом 2025 року.

Колегія суддів ураховує наведені правові висновки Верховного Суду, оскільки вони сформульовані у правовідносинах, подібних до тих, що є предметом розгляду в цій справі, за змістом спірних прав та обов`язків, підставами їх виникнення, предметом судового захисту та застосовним нормативним регулюванням. Підстав для застосування іншого правового підходу, враховуючи також постанову Верховного Суду від 14 жовтня 2026 року у справі № 520/32962/25, ухвалену після касаційного перегляду справи № 320/29450/24, у справі, що переглядається, колегія суддів не вбачає.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.10.2026 у справі №420/30726/25, який відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції під час застосування відповідних норм права до спірних правовідносин.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII.

Позивач звернувся до Управління СБУ в Полтавській області із заявою про підготовку та направлення до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, та відповідних тарифних коефіцієнтів, із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Листом від 15.12.2025 №66/21/Я-398-17.11.25/280-2025 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для складання нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача.

Отже, спір у цій справі стосується наявності в Управління СБУ в Полтавській області обов`язку підготувати та направити до органу Пенсійного фонду України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 18.06.2025 у зв`язку зі зміною нормативного регулювання порядку визначення його складових.

Колегія суддів зазначає, що право на оформлення довідки для перерахунку пенсії не може ставитися у залежність виключно від фактичного здійснення відповідним державним органом виплат діючим військовослужбовцям у розмірах, визначених із застосуванням належної розрахункової величини.

Оцінюючи правові підстави для оформлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, колегія суддів ураховує як правові наслідки набрання 18 червня 2025 року законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24, так і подальше скасування цього рішення постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року. Водночас зазначений касаційний перегляд не стосувався безпосередньо обов`язку уповноваженого державного органу оформити довідку для перерахунку пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII.

У цьому контексті колегія суддів ураховує правовий підхід Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні від 8 жовтня 2026 року у справі «Cherkasov and Kuzin v. Ukraine» (заяви № 72982/17 і № 74407/17, п. 38, 42– 45), відповідно до якого вимога законності втручання у пенсійні права передбачає достатню чіткість і передбачуваність правового регулювання, зокрема належне вирішення судами суперечностей між положеннями закону та підзаконного нормативно-правового акта.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року встановлено в розмірі 3028 грн, що перевищує фіксовану величину 1762 грн, передбачену Постановою № 481.

Отже, застосування належної розрахункової величини зумовлює збільшення розрахункових розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які є складовими грошового забезпечення, що враховуються під час перерахунку пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII.

З урахуванням наведеного, враховуючи висновки Верховного Суду, зокрема від 17.09.2026 у справі №520/33178/25, від 20.10.2026 у справі №420/30726/25, від 27.10.2026 у справі №420/38559/25, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Управління СБУ в Полтавській області у підготовці та направленні до ГУ ПФУ в Полтавській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 не грунтується на належному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову Управління СБУ в Полтавській області у підготовці і наданні до ГУ ПФУ в Полтавській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 для перерахунку пенсії та зобов`язання Управління СБУ в Полтавській області підготувати та надати до ГУ ПФУ в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, статті 9 Закону № 2011-XII та з врахуванням положень Постанови № 704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2025 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2025.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління СБУ в Полтавській області судового збору у розмірі 1597,44 грн, колегія суддів зазначає, що така вимога не грунтується на положеннях статті 139 КАС України, оскільки витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 по справі № 440/18/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий