Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №520/6124/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.Справа № 520/6124/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

представника позивача Корнейко О.С.

представника відповідача Шевченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 (суддя: Сліденко А.В., м. Харків) по справі № 520/6124/26

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі по тексту - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05.03.2026 №00/9251/0403, від 05.03.2026 №00/9237/0403.

В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначило, що захід податкового контролю у формі камеральної перевірки був проведений суб`єктом владних повноважень поза межами визначених законом строків. Твердив, що сплата узгоджених податкових зобов`язань у даному конкретному випадку була зумовлена помилковим виписуванням податкової накладної від 15.09.2025 №60, помилковим зазначенням у розрахунку коригування від 15.09.2025 №1 до податкової накладної від 15.09.2025 №60 хибної календарної дати – 15.09.2025 замість правильної – 26.09.2025 (дата виявлення помилки), відсутністю фізичної змоги виправити означені вище дефекти адміністрування податку на додану вартість, окрім як у спосіб подання уточнюючого розрахунку від 14.11.2025 до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період - вересень 2025 року, де були задекларовані додаткові збільшені податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму - 17561010,00 грн.. Наполягав, що оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень прийняті з порушенням визначених законом присічних строків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 по справі № 520/6124/26 позов - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 по справі № 520/6124/26 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд безпідставно відхилив доказ - бухгалтерську довідку, мотивувавши це тим, що підписант довідки ( ОСОБА_1 , яка обіймала посаду головного бухгалтера) звільнена. Зазначає, що фактично суд безпідставно відніс документ, створений органом державної влади, до такого, який взагалі не було створено, враховуючи і те, що відомостей про підробку документа матеріали справи не містять, також відповідач не висловлював застережень щодо недійсності банківської довідки, а звільнення підписанта бухгалтерської довідки не може свідчити про те, що такої бухгалтерської довідки не існувало.

Також, вказує, що проведення камеральної перевірки 02.02.2026 за межами встановлених строків (ст. 76 ПК України) є незаконною дією, через що прийняті за її наслідками рішення відповідача (шляхом прийняття оскаржуваних ППР) також є незаконними, адже не може гуртуватися законне рішення на незаконних підставах його прийняття.

Крім того, з викладених підстав, вказує на правильність обчислення позивачем суми податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2025 року.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що позивач як платник ПДВ перебуває на обліку в ГУДПС у Харківській області.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області №283 від 11.09.2025 затверджений протокол про результати електронного аукціону № SPE001-UAA-20250827-09459 стосовно продажу єдиного майнового комплексу ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» покупцю - ПФ «Гамма-95» за ціною 250932120,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 41822020,00 грн.).

За твердженнями позивача, 15.09.2025 ПФ «Гамма-95» оплачено -33500000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6700000,00 грн.); 17.09.2025 ПФ «Гамма-95» оплачено - 29268350,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5853670,00 грн.); 19.09.2025 ПФ «Гамма-95» оплачено - 29268350,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5853670,00 грн.); 24.09.2025 ПФ «Гамма-95» оплачено - 29268350,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5853670,00 грн.).

15.09.2025 позивачем складено податкову накладну від 15.09.2025 № 60 на суму ПДВ - 24261009,97 грн., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. (т.1, а.с.180)

15.09.2025 позивачем складено розрахунок коригування від 15.09.2025 №1 до податкової накладної від 15.09.2025 №60, яким відкориговано у бік зменшення суму податкових зобов`язань з ПДВ на 17561009,97 грн..

09.10.2025 даний розрахунок коригування направлено позивачем на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийнято до Єдиного реєстру податкових накладних, зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За твердженням позивача, розрахунок коригування від 15.09.2025 №1 до податкової накладної від 15.09.2025 № 60 складено 26.09.2025, у зв`язку з оформленням бухгалтерської довідки до меморіального ордеру №3/1 за вересень 2025 року. (т.1, а.с.29)

17.09.2025 позивачем складено податкову накладну від 17.09.2025 №61 на суму ПДВ - 5853670,00 грн., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. (т.1, а.с.104-105)

19.09.2025 позивачем складено податкову накладну від 19.09.2025 №62 на суму ПДВ - 5853670,00 грн., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. (т.1, а.с.105-106)

24.09.2025 позивачем складено податкову накладну від 24.09.2025 №63 на суму ПДВ - 5853670,00 грн., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. (т.1, а.с.106-107)

Згідно з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних, позивачем за вересень 2025 року складено та направлено на реєстрацію податкові накладні на загальну суму ПДВ - 53535403,67 грн..

13.10.2025 позивачем складено та подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за звітний податковий період - вересень 2025 року, у якій за рядком "9" задекларовано суму податкових зобов`язань з ПДВ - 35974394,00 грн., а за рядком "18" (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яке сплачується до державного бюджету) суму ПДВ до сплати в бюджет у розмірі - 35968350,00 грн..

У ході розгляду справи встановлено, що розрахунок коригування від 15.09.2025 №1 до податкової накладної від 15.09.2025 №60 не включений позивачем до показників податкової декларації з ПДВ за вересень 2025 року, хоча розрахунок коригування від 15.09.2025 №1 до податкової накладної від 15.09.2025 №60 був зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.10.2025, а податкова декларація з ПДВ за вересень 2025 року подана заявником до контролюючого органу 13.10.2025.

Судовим розглядом встановлено, що між сторонами відсутній спір про своєчасність сплати заявником задекларованого у податковій декларації з ПДВ за вересень 2025 року ПДВ у розмірі - 35974394,00 грн..

11.11.2025 позивачем складено та 14.11.2025 подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням виявлених помилок у податковій декларації з ПДВ за звітний податковий період - вересень 2025 року, яким початково задекларовану суму податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 35974394,00 грн. було збільшено до 53535404,00 грн., унаслідок чого показник позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яке сплачується до державного бюджету було збільшено на 17561010,00 грн. (далі за текстом – Уточнюючий розрахунок).

Рядок 18.1 означеного документа обов`язкової податкової звітності (сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв`язку із виправленням помилки) заповнена із арифметичним значенням – « 0» шляхом проставлення позначки – «-».

Доказів оплати позивачем станом на 14.11.2025 самостійно задекларованої в означеному уточнюючому розрахунку суми ПДВ у розмірі 17561010,00 грн. матеріали справи не містять, що також підтверджується позивачем.

11.11.2025 позивачем складено та 14.11.2025 подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за звітний податковий період - жовтень 2025 року, у якій: за рядком « 1.1» задекларовано суму ПДВ - 6359620,00 грн.; за рядком «7.1» (коригування податкових зобов`язань) задекларовано суму податкових зобов`язань з ПДВ до зменшення - «17561010,00 грн.»; за рядком «9» було задекларовано суму податкових зобов`язань з ПДВ - «-11.199.649,00 грн.»; за рядком «10» задекларовано суму податкового кредиту - «1741,00 грн.»; за рядком «19» задекларовано суму від`ємного значення з ПДВ - «11201390,00 грн.»; за рядком «19.1» було задекларовано суму від`ємного значення з ПДВ - «11201390,00 грн.»; за рядком «21» задекларовано суму від`ємного значення з ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду - « 11201390,00 грн.».

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що розрахунок коригування від 15.09.2025 №1 до податкової накладної від 15.09.2025 №60 був врахований позивачем у складі податкової декларації з ПДВ за жовтень 2025 року.

За твердженням відповідача: 19.11.2025 платіжним дорученням № 923251845 від 19.11.2025 позивачем перераховано до бюджету кошти з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ у розмірі - 6359639,88 грн.; 24.11.2025 платіжним дорученням № 926385767 від 24.11.2025 - 14520,00 грн.; 26.11.2025 платіжним дорученням № 927663987 від 26.11.2025 - 117710,00 грн.; 25.12.2025 платіжним дорученням № 945378140 від 25.12.2025 - 13300,00 грн.; 30.12.2025 платіжним дорученням № 948686158 від 30.12.2025 - 88855,57 грн.; 02.01.2026 платіжним дорученням № 949829553 від 02.01.2026 - 1967,43 грн.; 02.01.2026 платіжним дорученням № 949829554 від 02.01.2026 - 33588,12 грн.; 06.01.2026 платіжним дорученням № 951517054 від 06.01.2026 - 4511860,00 грн..

02.02.2026 відповідачем щодо Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області проведено захід податкового контролю у формі камеральної перевірки.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 02.02.2026 №4922/20-40-04-03-03/44223324 (далі по тексту – Акт №4922).

У тексті Акту №4922 відповідачем зазначено про вчинення позивачем податкового правопорушення, передбаченого ст.124 Податкового кодексу України, за рахунок невиконання приписів п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України і сплати податкових зобов`язань з ПДВ за уточнюючим розрахунком поза межами визначених законом строків, а саме: (дата подання документу - 14.11.2025 № 9356008563(, граничний термін сплати - 14.11.2025, а фактично сплачено позивачем 29.01.2026, тобто із затримкою на 76 календарних днів у сумі боргу 90823,00 грн. х 10 %, тому сума штрафної санкції складає 9082,30 грн.; (дата подання документу - 14.11.2025 № 9356008563), граничний термін сплати - 14.11.2025, а фактично сплачено позивачем 29.01.2026, тобто із затримкою на 76 календарних днів у сумі боргу 137711,00 грн. х 10 %, тому сума штрафної санкції складає 13771, 10 грн.; (дата подання документу - 14.11.2025 № 9356008563), граничний термін сплати - 14.11.2025, а фактично сплачено позивачем 25.12.2025, тобто із затримкою на 41 календарний день у сумі боргу 13300,00 грн. х 10 %, тому сума штрафної санкції складає 1330,00 грн.; (дата подання документу - 14.11.2025 № 9356008563), граничний термін сплати - 14.11.2025, а фактично сплачено позивачем 06.01.2026, тобто із затримкою на 53 календарних дні у сумі боргу 4511860,00 грн. х 10 %, тому сума штрафної санкції складає 451186,00 грн.; (дата подання документу - 14.11.2025 № 9356008563), граничний термін сплати 14.11.2025, а фактично сплачено позивачем 02.01.2026, тобто із затримкою на 49 календарних днів у сумі боргу 1967,43 грн. х 10 %, тому сума штрафної санкції складає 196,74 грн.; (дата подання документу - 14.11.2025 № 9356008563), граничний термін сплати - 14.11.2025, а фактично сплачено позивачем 02.01.2026, тобто із затримкою на 49 календарних днів у сумі боргу 33588,12 грн. х 10 %, тому сума штрафної санкції складає 3358,81 грн.; (дата подання документу - 14.11.2025 № 9356008563), граничний термін сплати - 14.11.2025, а фактично сплачено позивачем 30.12.2025, тобто із затримкою на 46 календарних днів у сумі боргу 88855,57 грн. х 10 %, тому сума штрафної санкції складає 8885,56 грн.; (дата подання документу - 14.11.2025 № 9356008563), граничний термін сплати - 14.11.2025, а фактично сплачено позивачем 26.11.2025, тобто із затримкою на 12 календарних днів у сумі боргу 117710,00 грн. х 5 %, тому сума штрафної санкції складає 5885,50 грн.; дата (подання документу - 14.11.2025 № 9356008563), граничний термін сплати - 14.11.2025, а фактично сплачено позивачем 24.11.2025 із затримкою на 10 календарних днів у сумі боргу 14520,00 грн. х 5 %, тому сума штрафної санкції складає 726,00 грн..

Позивач у порядку п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України подав заперечення на висновки Акту №4922.

Листом відповідача від 19.02.2026 за № 8057/6/20-40-04-03-08 позивач повідомлений про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки.

Листом суб`єкта владних повноважень від 04.03.2026 №10559/6/20-40-04-03-08 позивача сповіщено про відхилення заперечень на висновки Акту №4922.

05.03.2026 ГУ ДПС у Харківській області, з посиланням на Акт №4922, прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2026 №00/9237/0403 про застосування 6611,50 грн. штрафу та податкове повідомлення-рішення від 05.03.2026 №00/9251/0403 про застосування 487810,51 грн. штрафу.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

За змістом підпунктів 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 вказаної статті, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»; своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти; своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.14 статті 141 цього Кодексу, а також своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, визначеного відповідно до підпункту 177.5.1-1 пункту 177.5 статті 177 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 76.3 статті 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

Таким чином п.76.3 ст. 76 ПК України чітко визначено, що камеральна перевірка проводиться протягом 30 календарних днів за останнім днем граничного строку подання декларації або фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Нормами пункту 202.1 статті 202 ПК України визначено, що звітним (податковим) періодом для платників податку на додану вартість є один календарний місяць.

За змістом підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган провів камеральну перевірку з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Так, судовим розглядом встановлено, що 14.11.2025 позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за період – жовтень 2025 року. Враховуючи, що граничний термін подання декларації припадає на 20.11.2025, камеральна перевірка мала бути проведена у строк не пізніше 20.12.2025. Податковим органом у строк, визначений п. 76.3 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка не проводилась.

Також, 14.11.2025 позивачем було подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період - вересень 2025 року. Отже, якщо уточнюючий розрахунок подано 14.11.2025, відповідно до положень п. 76.3 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка мала бути проведена у строк, не пізніше 14.12.2025. Податковим органом у строк, визначений п. 76.3 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка не проводилась.

Проведення камеральної перевірки протягом 1095 днів допускається за умови якщо у складі декларації або уточнюючого розрахунку подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

В даному випадку платником податків у складі податкової декларації за жовтень 2025 року та уточнюючого розрахунку за вересень 2025 року, заява про повернення суми бюджетного відшкодування не подавалась.

Таким чином, у контролюючого органу відсутні правові підстави для проведення камеральної перевірки через 79 днів від моменту подання декларації.

Колегія суддів зауважує, що предмет перевірки не охоплював інші порушення (своєчасність подання декларації, своєчасність реєстрації ПН/розрахунку коригування тощо), а тому перевірка могла бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та уточнюючого розрахунку.

Аналогічна правова позиція також сформована Верховним Судом в постановах від 16.04.2024 у справі №320/9749/22, від 15.03.2024 у справі № 320/4840/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом встановлених у справі обставин, які підтверджуються змістом Акта камеральної перевірки та листа про розгляд заперечень на Акт камеральної перевірки, ГУ ДПС у Харківській області фактично здійснило перевірку податкової декларації з ПДВ №9356008563 від 14.11.2025 (з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2025 року). Це свідчить про те, що перевірялася звітність, а предмет перевірки не охоплював інші порушення (своєчасність подання декларації, своєчасність реєстрації податкових накладних, тощо). Тому перевірка могла бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та уточнюючого розрахунку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, провівши у лютому 2026 року перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за жовтень 2025 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2025 року), порушив встановлений пунктом 76.3 статті 76 ПК України строк.

У свою чергу, протиправність проведення камеральної перевірки обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі № 812/1283/17, від 11.07.2019 у справі № 804/8855/14, від 20.09.2019 у справі № 0340/1931/18, від 29.12.2020 у справі № 813/2885/18, від 04.11.2021 у справі № 640/11902/19, від 11.09.2024 у справі № 520/6885/19) висловлював правову позицію, відповідно до якої здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку. У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, оскільки допущені контролюючим органом порушення вимог закону призводять до відсутності правових наслідків, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2026 №00/9251/0403, від 05.03.2026 №00/9237/0403 є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Також, у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Отже, установивши порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 440/1993/23 та від 15.01.2026 у справі № 340/283/25.

Порушення порядку проведення та призначення перевірки є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, на що також звернув увагу Верховний Суд у постанові від 06.05.2025 по справі №580/2628/24 та у постанові від 30.10.2025 по справі № 380/11701/24.

Враховуючи допущення контролюючим органом порушення установленої законом процедури проведення перевірки, колегія суддів виходить із того, що такі порушення є самостійною та достатньою підставою для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправним і їх скасування, у зв`язку з чим, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, відсутня необхідність у дослідженні правомірності податкових зобов`язань по суті.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що, вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції не надав правової оцінки підставам прийняття оскаржуваного у цій справі рішення відповідача, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та допустився порушення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 по справі № 520/6124/26 скасувати.

Ухвалити постанову, якою адміністративний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05.03.2026 №00/9251/0403, від 05.03.2026 №00/9237/0403.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко