Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №177/1302/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1302/26

Провадження № 2-о/177/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С.А.,

присяжних Глум С.М.,

Корж Г.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Ференц Я.З.,

представника заявника Шпилькіна І.В.,

заінтересованої особи ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи

(у режимі відео конференції) Ангеліна І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою військової частини НОМЕР_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Перша криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,-

ВСТАНОВИВ:

Представник військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , 20.04.2026, через систему «Електронний суд», звернулася до суду з заявою про визнання військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім, посилаючись на те, що останній проходив військову службу у складі військової частини польова пошта НОМЕР_2 та 28.08.2014 під час виходу з оточення в районі міста Іловайська Донецької області зник за обставин, пов`язаних із виконанням бойового завдання. За результатами службового розслідування, затвердженого 15.06.2015, встановлено факт захоплення ОСОБА_3 у полон незаконними збройними формуваннями. На підставі відповідних наказів військовослужбовця зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 із перебуванням у розпорядженні командира у зв`язку з полоном. У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2024 № 2855 статус військовослужбовця змінено на «зниклий безвісти» із 02.09.2014. Представник зазначає, що проведені заходи з розшуку військовослужбовця, зокрема направлення запитів до компетентних державних органів, не дали можливості встановити його місцеперебування. Відомості про реєстрацію смерті відсутні, до військової частини та місця постійного проживання ОСОБА_3 не повернувся, зв`язок із ним відсутній понад десять років. Посилаючись на положення ст. 43 ЦК України, військова частина вважає наявними передбачені законом підстави для визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім. Метою звернення до суду заявник визначає необхідність вирішення кадрових питань щодо військовослужбовця, а також забезпечення можливості реалізації членами його сім`ї прав на пенсійні та інші соціальні виплати.

У судовому засіданні представник ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимоги заяви підтримав, просив задовольнити та визнати ОСОБА_4 безвісно відсутнім, оскільки місцезнаходження останнього невідоме вже більше десяти років.

У судове засідання 27.10.2026 представник заявника не з`явився, повідомлений належним чином. Заяв, клоптань із процесуальних питань, зокрема, про відкладення судового засідання із поважних причин, до суду від представника заявника не надходило.

Заінтересована особа: ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення заяви, вважаючи, що підстави, передбачені ст. 43 ЦК України, відсутні.

На обґрунтування заперечень посилаються на численні довідки військової частини, видані упродовж 2015–2022 років, матеріали службового розслідування від 15.06.2015 та повідомлення Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 26.01.2017, які підтверджують захоплення ОСОБА_3 у полон. Окрім того, відповідно до листа Об`єднаного центру при СБУ від 13.05.2026, у розпорядженні цього органу перебувають відомості про зникнення військовослужбовця, а також фото- і відеоматеріали з відкритих джерел щодо його можливого потрапляння в полон держави-агресора. На переконання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , наведені докази свідчать про те, що обставини зникнення ОСОБА_3 , встановлені та пов`язані з його захопленням у полон, а тому твердження заявника про повну відсутність відомостей щодо нього є необґрунтованими. Також представник зазначав, що ОСОБА_1 не уповноважувала військову частину звертатися до суду в її інтересах та не вбачає необхідності в отриманні соціальних виплат, на які посилається заявник.

Заінтересована особа: Перша Криворізька державна нотаріальна контора участі представника у судовому засіданні не забезпечила, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Заяв, клопотань із процесуальних питань, зокрема про відкладення судового засідання з поважних причин, а також пояснень по суті заяви, не подано.

Суд вважав за можливе провести судовий розгляд 27.10.2026 за відсутності представників заявника та заінтересованої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, що не суперечить вимогам ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що заява військової частини НОМЕР_1 про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 4 ст. 293 ЦПК України у випадках, встановлених п. п. 1, 3, 4, 9, 10 ч. 2 цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ст. 43 ЦК України).

Згідно зі ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено для якої мети необхідно заявникові визначити фізичну особу безвісно відсутньою, обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи.

Отже, закон пов`язує можливість визнання фізичної особи безвісно відсутньою з установленням сукупності юридичних фактів, які утворюють предмет доказування у справі.

До такого юридичного складу належать: відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи за місцем її постійного проживання; відсутність відомостей про її фактичне місцезнаходження та неможливість отримати такі відомості; сплив одного року з дня одержання останніх відомостей про місце перебування особи або з дня, визначеного відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України; наявність у заявника правової заінтересованості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Таким чином, безвісна відсутність є встановленим у судовому порядку фактом тривалої відсутності фізичної особи за місцем її постійного проживання за умови неможливості встановити її місце перебування. При цьому під час вирішення питання про визнання особи безвісно відсутньою застосовується презумпція того, що така особа є живою, однак її місцезнаходження невідоме, причому ця презумпція має спростовний характер.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 225/1297/17 (провадження № 61-3902св18), від 22..2018 у справі № 225/882/17 (провадження № 61-34068св18), від 29.08.2019 у справі № 225/2576/17 (провадження № 61-30491св18), від 06.05.2020 у справі № 760/3112/16-ц (провадження № 61-48362св18), від 11.11.2024 у справі № 229/4416/21 (провадження № 61-2850св24), від 09.04.2025 у справі № 202/14972/23 (провадження № 61-17316св24), від 08.12.2025 у справі № 368/523/23 (провадження № 61-8117св24) та від 18.02.2026 у справі № 756/7364/24 (провадження № 61-8096св25).

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 - польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24.06.2015 № 199, військовослужбовця солдата ОСОБА_3 , який проходить військову службу під час мобілізації на особливий період та прибув із військової частини польова пошта НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , із 24.06.2015 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.11).

Згідно з наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.06.2014 № 29, особовий склад військової частини польова пошта НОМЕР_2 із 07.06.2014 перейшов в оперативне підпорядкування керівника антитерористичних операцій у Донецької та Луганської областях та прибув у район виконання бойового завдання с. Краснопілля у такому складі: солдат ОСОБА_3 , стрілець 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (а.с.11).

28.08.2014 зв`язок зі солдатом ОСОБА_3 при виході з оточення між населеними пунктами Зелене та містом ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції в районі міста Іловайськ Донецької області, був втрачений.

На підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 08.06.2015 № 157 (а.с.12), призначено службове розслідування за фактом захоплення військовослужбовців частини заручниками незаконних збройних формувань під час виходу з оточення в районі міста Іловайськ Донецької області. Акт службового розслідування (а.с.12-13) затверджений 15.06.2015 командиром військової частини польова пошта НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_6 .

Відповідно до наказу командира військової частини – польова пошта НОМЕР_2 17.06.2015 № 175 «Про результати розслідування за фактом захоплення в полон військовослужбовців частини» (а.с.14) та проведеним службовим розслідуванням був встановлений факт захоплення військовослужбовців частини заручниками незаконних збройних формувань під час виходу з оточення в районі міста Іловайськ Донецької області, у тому числі солдата ОСОБА_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2015 року № 199 ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення та у розпорядження командира у зв`язку з перебуванням у полоні.

Таким чином, матеріалами службового розслідування та відповідними наказами військового командування підтверджено, що зникнення ОСОБА_3 відбулося безпосередньо під час виконання бойового завдання в районі бойових дій, за обставин, які військовим командуванням були кваліфіковані як захоплення військовослужбовця в полон.

Наведені обставини узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Зокрема, заінтересованою особою, матір`ю військовослужбовця, ОСОБА_1 , надано довідки військової частини, видані упродовж 2015–2022 років, у яких зазначено про захоплення ОСОБА_3 незаконними збройними формуваннями та його перебування в полоні (а.с.60-63).

Крім того, відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 26.01.2017 наявна інформація про утримання військовослужбовця в полоні.

Судом також досліджено наданий заінтересованою особою консультативний висновок за результатами ототожнення особи за ознаками зовнішності згідно з договором від 19.12.2025 № 3121/1/12-25, від 02.10.2026 № 8556/26-35.2, складений за результатами порівняльного дослідження зображень особи на відеозаписі та фотознімках із зображенням ОСОБА_3 , наданих його матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначеного висновку на відеозаписі «video_27.08.2024» у період часу 0:00:01-0:00:05, 0:00:59-0:01:00 (зліва на право перша особа у першому ряду, з під куртки якої проглядається ймовірно светр світлого кольору) та на фотозображеннях «0001-0007», наданих у якості порівняльних зразків, ймовірно зображена одна і та ж сама

Оцінюючи цей доказ, суд виходить із того, що відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 89 ЦПК України доказове значення має не лише форма документа, а й характер відомостей, які він містить, їх належність до предмета доказування та узгодженість з іншими матеріалами справи.

При цьому суд враховує, що зазначений консультативний висновок має ймовірнісний характер, а тому сам по собі не є беззаперечним підтвердженням тотожності особи, зображеної на відеозаписі, та ОСОБА_3 .

Разом із тим, отримані за результатами порівняльного дослідження відомості узгоджуються з матеріалами службового розслідування, наказами військової частини та повідомленнями компетентних державних органів щодо обставин можливого захоплення ОСОБА_3 у полон.

Окрім того, заінтересованою особою ОСОБА_1 надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформований 04.09.2026, відповідно до якого за її заявою від 12.10.2014 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12014040730002790, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, за фактом зникнення її сина.

Суд враховує, що сам факт здійснення досудового розслідування не встановлює обставин кримінального правопорушення та не підтверджує актуального перебування ОСОБА_3 у полоні, однак свідчить про те, що обставини його зникнення є предметом кримінального провадження та продовжують перевірятися уповноваженим органом досудового розслідування.

Зі змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення та проведення розшуку від 13.07.2015 за вих.№403 (а.с.14), підписаної командиром військової частини – польова пошта НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_6 , направленої до Криворізького міського управління міліції ГУ МВС України в Дніпропетровської області слідує, що за результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 08.06.2015 № 157 було встановлено, що нижчепойменовані військовослужбовці, у тому числі солдат ОСОБА_3 , були захоплені незаконними збройними формуваннями як заручники та не були звільнені. До заяви додані матеріали службового розслідування на 98 аркушах. Для ідентифікації військовослужбовців додані фото полонених військовослужбовців та відео-фрагмент на якому вони зображені як заручники незаконного збройного формування на електронному носії. Враховуючи вимоги ст. 214 КПК України, військова частина у заяві просить вжити заходів щодо розшуку та визволення військовослужбовців, а також негайно розпочати кримінальне провадження за вказаним фактом за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 146, 147, 258 КК України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 31.08.2023 № 20230831-1970, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в розшуку як особа, зникла безвісти за особливих обставин. У витягу зазначено реєстрацію повідомлення про зникнення 12.10.2014 № 3148 у Криворізькому РУП ГУНП у Дніпропетровській області та кримінальне провадження № 12014040450001060 від 13.10.2014.

Згідно з інформації ДНТ «Український національний центр розбудови миру» (а.с.143), за наявною у розпорядженні товариства інформацією, відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до реєстру НІБ, однак відомості про перебування останнього в полоні відсутні. Також, станом на 10.08.2026, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_3 до НІБ не надходила.

Об`єднаний центр з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України у листі від 19.08.2026 (а.с.149) повідомив, що на обліку центру наявна інформація про зникнення військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 , а також фото-, відеоматеріали з відкритих джерел інформації щодо можливого потрапляння його в полон держави-агресора, які потребують дослідження у рамках досудового розслідування відповідного кримінального провадження. Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_3 , перебування його в полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувалися.

Як слідує з інформації Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 02.10.2026, в інформаційній системі з питань поводження з військовополоненими містяться відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , облікова категорія – пошук особи, відсутнє підтвердження від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або зі сторони російської федерації про перебування в полоні, стан здоров`я та місце утримання.

Згідно з інформації слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області (а.с.123-124), в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» наявна інформація про розшук Криворізьким РУП ГУНП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ОРС № 20516011 від 22.10.214, кримінальне провадження № 1214040450001060).

Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено про те, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із 08.11.2017 по 07.08.2026, у базі даних не виявлено.

Оцінюючи зазначені відповіді, суд враховує, що відсутність офіційного підтвердження перебування військовослужбовця ОСОБА_3 у полоні не є доказом того, що він не був захоплений у полон або що його перебування в полоні припинилося.

Ці відповіді свідчать про відсутність достовірно встановленого актуального місцеперебування військовослужбовця.

Отже, судом встановлено, що обставини зникнення ОСОБА_3 пов`язані з виконанням бойового завдання та його можливим захопленням у полон, тоді як його подальша доля та фактичне місцеперебування залишаються невстановленими.

При цьому суд враховує, що правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та визнання фізичної особи безвісно відсутньою за ст. 43 ЦК України є різними правовими інститутами, які мають самостійні підстави виникнення та правові наслідки.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.09.2026 у справі № 216/4546/23, наявність спеціального статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, сама по собі не є безумовною підставою для визнання її безвісно відсутньою у судовому порядку.

Суд також враховує, що заявник обґрунтовує необхідність визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім вирішенням кадрових питань військової частини та можливістю оформлення його близькими родичами пенсійних і соціальних виплат.

Разом із тим визнання військовослужбовця безвісно відсутнім має істотні правові наслідки, зокрема щодо проходження ним військової служби, збереження відповідних соціальних гарантій та виплати грошового забезпечення членам його сім`ї.

Відповідно до п. 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, військова служба закінчується, зокрема, у разі визнання військовослужбовця судом безвісно відсутнім.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачені гарантії збереження грошового забезпечення за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також зниклими безвісти, та порядок його виплати визначеним законом особам.

Таким чином, задоволення заяви матиме безпосередні юридичні наслідки не лише для військової частини, а й для самого військовослужбовця та членів його сім`ї.

При цьому, заінтересована особа, мати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заперечує проти задоволення заяви, посилаючись на наявність доказів його захоплення в полон та необхідність збереження передбачених законом гарантій.

Суд зазначає, що сама по собі незгода матері не є передбаченою законом підставою для відмови у визнанні фізичної особи безвісно відсутньою, однак наведені останньою доводи та докази підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд виходить із необхідності встановлення всіх передбачених ст. 43 ЦК України юридичних фактів, а не лише тривалості відсутності відомостей про особу.

Таким чином, суд уважає, що заявником не наведено достатнього обґрунтування того, які саме кадрові рішення потребують застосування судового механізму визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім, із урахуванням уже встановленого спеціального статусу військовослужбовця, а також не підтверджено належними доказами необхідність застосування такого механізму для реалізації прав членів його сім`ї.

Із урахуванням установлених обставин зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 під час бойових дій, доказів його захоплення в полон у 2014 році, наявності відомостей компетентних органів щодо можливого полону та недостатнього обґрунтування заявником необхідності застосування саме передбаченого ст. 43 ЦК України судового механізму для досягнення зазначеної мети, суд доходить висновку про недоведеність сукупності обставин, необхідних для задоволення заяви.

За таких обставин, заява військової частини НОМЕР_1 про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує вимоги ч. 7 ст. 294 ЦПК України, у зв`язку з чим, понесені заявником судові витрати в справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 305-309 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Перша криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Суботіна

Присяжні Г.В. Корж

С.М. Глум