Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №520/22438/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 520/22438/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.08.26 по справі № 520/22438/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі також - відповідач) , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з обмеженням максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) з 01.01.2026.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 розмір якої встановлено відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», статті 28 частини 1 абзацу 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проведення виплати пенсії ОСОБА_1 призначеної відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) та обмеженням в індексації із розрахунку щомісячного розміру пенсії 39944,18грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з обмеженням максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) з 01.01.2026.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 розмір якої встановлено відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», статті 28 частини 1 абзацу 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1064 грн. 96 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі №520/22438/26 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні - відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування того, чому встановлена статтею 8 Закону №345-VI мінімальна гарантія виключає застосування частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV. Суд не визначив конкретної законодавчої норми, яка б передбачала таке виключення, та не навів мотивів, з яких загальне правило про максимальний розмір пенсії не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, суд не надав належної відповіді на доводи відповідача щодо відсутності звернення позивача із заявою про перерахунок, відсутності індивідуального рішення про відмову та необхідності визначення конкретної оскаржуваної поведінки суб`єкта владних повноважень. Таким чином, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині не ґрунтуються на повному з`ясуванні обставин справи та належному застосуванні норм матеріального права. За відсутності належного обґрунтування незастосування частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV висновок суду про протиправність дій відповідача та необхідність проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром є необґрунтованим. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про протиправність застосування до пенсії позивача максимального розміру

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

У суді першої інстанції встановлено, та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Покровськ) та з 18.03.2015 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058) та отримує пенсію у розмірі передбаченому ЗУ "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі 80% від 38823,17 грн.

Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії позивача від 21.12.2025 року, позивачу нараховано пенсію у розмірі 35632,64 грн. та обмежено максимальним розміром у сумі 25950 грн.

Вважаючи своє право на належне пенсійне забезпечення порушеним, а дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що розмір пенсії позивача як особи, яка працювала на підземних роботах (зокрема, не менш як 15 років для чоловіків), за Списком № 1, не може бути меншим ніж 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, та не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем при здійсненні позивачу перерахунку пенсій її обмежено максимальним розміром, що є протиправним. З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо застосування до позивача з 01.01.2026 обмеження розміру пенсії максимальним розміром на підставі ст. 27 Закону № 1058-IV та зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії призначеної відповідно до Закону № 1058-IV та Закону № 345-VI без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. У решті позовних вимог суд відмовив, оскільки дійшов висновку, що наразі відсутні підстави вважати, що після здійснення перерахунку пенсії відповідачем пенсія буде розрахована та виплачена у неналежному розмірі.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Судовим розглядом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах та відноситься до кола осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI (далі Закон № 345).

Спірним питанням у цій справі є правомірність застосованого відповідачем обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2026.

Колегією суддів встановлено, що сума пенсії по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (80% від 38823,17 грн.) складає 31058,54 грн., розмір пенсії з надбавками склав - 26346, 86 грн., внаслідок обмеження пенсії максимальним розміром сума пенсії склала - 25950,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

За ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Як визначено абзацом 3 частини першої статті 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз норм статті 8 Закону № 345 та статті 28 Закону № 1058 свідчить, що мінімальний розмір пенсії обрахований з розрахунку 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах, зокрема, не менш як 15 років для чоловіків, за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому Законом № 1058 порядку відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря або три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Отже, статтею 8 Закону № 345 передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому, розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені зазначеним Законом.

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 520/9629/24, від 26.08.2025 у справі № 360/948/24.

Тобто, розмір пенсії позивача, як особи, яка працювала на підземних роботах (зокрема, не менш як 15 років для чоловіків), за Списком № 1, не може бути меншим ніж 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, та не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Отже, обмеження відповідачем розміру пенсії позивача максимальним розміром на підставі ст. 27 Закону № 1058, є протиправним.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 по справі № 520/22438/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко