Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №480/654/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №480/654/24

Суддя: Катунов В.В.

Головуючий І інстанції: І.Г. Шевченко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 480/654/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі № 480/654/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання рішення та бездіяльності протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та такими, що порушують права гарантовані статтею 17 Конституції України та статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", рішення та бездіяльність об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї жилого приміщення для постійного проживання або грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 та членів його сім`ї матеріальну шкоду завдану незаконним рішенням та бездіяльністю об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі компенсації за належне до отримання жиле приміщення встановленому постановою Кабінету міністрів України від 02.09.2015 № 728 "Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян";

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 29.07.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповідомлення ОСОБА_1 як такого, в якого настала черга на отримання жилого приміщення в 2021 році, про його право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.

Визнано протиправною бездіяльність житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 з листом вих. 2/3/69 від 15.02.2022 про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення.

Зобов`язано житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути звернення ОСОБА_1 до голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з листом вих. 2/3/69 від 15.02.2022 про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення та прийняти рішення щодо виплати грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29.08.2026 позивач подав у порядку ст.383 КАС України заяву, в якій просив:

- визнати протиправними рішення та дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинені на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №480/654/24, у частині визначення розміру грошової компенсації без урахування документально підтвердженого складу сім`ї з чотирьох осіб та всіх складових, передбачених Порядком №728, а також із застосуванням неналежного показника вартості,

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 усунути допущені порушення, прийняти належне рішення про надання мені грошової компенсації відповідно до Порядку №728 з урахуванням документально підтвердженого складу сім`ї, актуального на момент виплати показника вартості та забезпечити направлення до КЕВ м. Суми зазначеного рішення разом із повним пакетом документів, необхідних для формування списку та здійснення виплати компенсації,

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти та належним чином опрацювати подані мною документи, перелік яких визначений пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728, та направити їх до КЕВ м. Суми разом із належним рішенням про надання грошової компенсації,

- визнати, що під час виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №480/654/24 відповідачем допущено порушення прав ОСОБА_1 , підтверджених зазначеним судовим рішенням.

Заява мотивована тим, що рішенням суду відповідача було зобов`язано не просто формально розглянути звернення позивача, а прийняти рішення щодо виплати грошової компенсації за належне позивачу для отримання жиле приміщення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Таким чином, виконання рішення суду фактично складається з двох взаємопов`язаних етапів: прийняття належного рішення щодо виплати грошової компенсації з правильним визначенням її розміру; фактичної виплати визначеної компенсації. На першому етапі відповідач не виконав рішення суду належним чином, оскільки прийняте ним рішення не відповідає вимогам законодавства щодо визначення розміру грошової компенсації та не враховує всі складові, які безпосередньо впливають на її розмір. Відповідно до пункту 8 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728, розмір грошової компенсації розраховується за формулою, в обрахунок якої серед іншого береться кількість осіб, які перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та гранична вартість 1 кв. метра загальної площі житла. Тобто відповідач був зобов`язаний при прийнятті рішення врахувати всі складові розрахунку, передбачені Порядком №728, у тому числі документально підтверджений склад сім`ї та належний вартісний показник. Втім відповідачем визначено розмір грошової компенсації без урахування документально підтвердженого складу сім`ї з чотирьох осіб та всіх складових, передбачених Порядком №728, а також із застосуванням показника вартості, який не відповідає актуальному показнику на момент виконання рішення.

Окремо позивач відмітив щодо інформації про пред`явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження. Зокрема вказав, що виконавчий лист за рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 ним не отримувався, до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не пред`являвся, виконавче провадження не відкривалося. Наголошує на тому, що виконання рішення у цій справі здійснюється безпосередньо під контролем суду в порядку статті 382 КАС України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України повернуто заявнику.

Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з її невідповідності вимогам п. 7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України, в частині не зазначення заявником інформації про хід виконавчого провадження та не зазначення інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та направити матеріали заяви ОСОБА_1 до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неправильно витлумачив пункт 7 та пункт 8 частини другої статті 383 КАС України; суд помилково ототожнив відсутність виконавчого провадження з відсутністю інформації про нього; у заяві прямо зазначено, що виконавчий лист не отримувався, не пред`являвся та виконавче провадження не відкривалося; суд не врахував, що у справі вже встановлено та фактично здійснюється судовий контроль за статтею 382 КАС України; суд не врахував особливий характер спору, пов`язаний із конкретними діями відповідача, вчиненими саме на виконання судового рішення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.

Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 сформовано висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.

Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статтею 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України).

Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Згідно із ст.382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення статті 383 КАС України.

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України або звернутись із відповідною заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

За приписами ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

У постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд зауважив, що вказаний перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.

Частинами 4, 5 ст. 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку ст. 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20, яка правильно врахована судом першої інстанції, зазначено, що вимоги до заяви, яка подається відповідно до ст. 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону №1404-VIII і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

У зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказано, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу 2 частини п`ятої 5 статті 383 КАС України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами скаржника про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов`язкових вимог ч. 2 ст. 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі № 340/5977/22, яка, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, врахована судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадку, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: підстави заяви (клопотання, заперечення). До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Таким чином, якщо заява подана на стадії виконання, у тому числі заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду суд оцінює її відповідність встановленим вимогам, зокрема наявність підстав заяви. Відсутність зазначених елементів може бути підставою для залишення заяви без руху або її повернення.

На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку.

Колегія суддів зауважує, що ч.5 ст. 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.

У постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не долучено до заяви інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання, інформацію про хід виконавчого провадження.

В свою чергу, ОСОБА_1 у заяві від 29.08.2026 зазначено, що виконавчий лист за рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 ним не отримувався, до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не пред`являвся, виконавче провадження не відкривалося.

Колегія суддів зазначає, що звернення до суду із заявою, поданою у порядку ст. 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Натомість, у спірному випадку заявником подано заяву в порядку ст. 383 КАС України без додержання обов`язкових норм.

Колегія суддів констатує, що виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Отже, суд першої інстанції, зважаючи на відсутність інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження, дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України.

Доводи позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 по справі № 480/654/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua