Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №204/11528/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11528/26

Провадження № 3/204/1733/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Токар Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з даними протоколу серії ЕПР1 №761467 від 02.09.2026 року, 02 вересня 2026 року о 21:46:00 год. в м.Дніпро, пр.Сергія Нігояна, буд.23 ОСОБА_2 керував автомобілем BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким ТЗ, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про розгляд справи в суді, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв та/або клопотань від останнього на адресу суду не надходило.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст.268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до п.2.1а Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

На доведення вини ОСОБА_2 до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №761467 від 02.09.2026 року (а.с.1) додано:

-рапорт інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Сисоєва І. в якому останній доповідає, що під час патрулювання за адресою: м.Дніпро, пр.С.Нігояна, буд.23 було виявлено ТЗ BMW 730, д.н.з. НОМЕР_1 та зупинено згідно ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». Водія встановлено як гр. ОСОБА_2 . Під час перевірки документів на транспортний засіб та звірки ідентифікаційних номерів було здійснено огляд vin-code ТЗ та виявлено можливе хімічне або механічне втручання у маркування позначок vin-code, у зв`язку із чим на місце було викликано СОГ ВП №3 ДРУП №1, які в подальшому вилучили ТЗ. Також, в ході перевірки документів, встановлено, що гр. ОСОБА_2 не отримував водійське посвідчення відповідної категорії, а тому не має права керувати автомобілем, у зв`язку із чим, на останнього було складено протокол, зокрема, за ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.2);

-постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7389579 від 16.06.2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладено на останнього штраф у розмірі 3400 грн. (а.с.3);

- відеозаписом із нагрудних камер співробітників поліції №471254, №472874 на якому зафіксовано події викладені у протоколі серії ЕПР1 №761467 від 02.09.2026 року (а.с.4).

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України та ст.15 Закону України «Про дорожній рух», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, та вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.33,40-1,126, 280,283-284,289 КУпАП, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Роз`яснити, що на підставі ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Згідно до ч.4 ст.307 КУпАП, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Токар