Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №520/14449/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №520/14449/26

Суддя: Перцова Т.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р.Справа № 520/14449/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., м. Харків, повний текст складено 31.07.26 по справі № 520/14449/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі по тексту – ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.03.2026 № 046350022341 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 17.03.2026 з зарахуванням до пільгового стажу за постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 01.09.2002 до 08.02.2006 (період навчання за фахом), з 09.02.2006 до 25.03.2008, з 28.05.2009 до 31.12.2009 (провідні професії), з 01.06.2010 до 30.06.2010 (провідні професії), з 31.08.2012 до 31.08.2012 (провідні професії), з 27.02.2013 до 28.02.2013 (провідні професії), з 30.03.2013 до 31.03.2013 (провідні професії), з 28.11.2013 до 30.11.2013 (провідні професії), з 18.04.2014 до 30.04.2014 (провідні професії), з 30.11.2015 до 30.11.2015 (провідні професії), з 31.07.2016 до 31.07.2016 (провідні професії), з 27.11.2016 до 30.11.2016 (провідні професії), з 29.04.2017 до 30.04.2017 (провідні професії), з 31.05.2017 до 31.05.2017 (провідні професії), з 29.06.2017 до 30.06.2017 (провідні професії), з 30.12.2019 до 31.12.2019 (провідні професії), з 31.08.2020 до 31.08.2020 (провідні професії), з 31.05.2021 до 31.05.2021 (провідні професії), з 24.02.2022 до 24.02.2022 (провідні професії), з 18.03.2022 до 18.03.2022 (провідні професії), з 20.06.2022 до 16.01.2025 (провідні професії) та із застосуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 із зарахуванням за кожні три роки роботи позивача додатково 3 місяці за кожен рік за періоди роботи з 28.05.2009 до 31.03.2014, з 14.04.2014 до 22.07.2014, з 15.12.2014 до 15.06.2021, з 22.06.2021 до 04.04.2022, з 20.06.2022 до 16.01.2025, з 27.01.2025 до 13.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення ГУ ПФУ у Тернопільській області від 26.03.2026 № 046350022341 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту – Закон № 1058-IV), оскільки трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджено наявність достатнього страхового та пільгового стажу, що свідчить про наявність правових підстав для призначення ОСОБА_1 бажаної пенсії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 по справі №520/14449/26 адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.03.2026 року № 046350022341 про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.03.2026 року у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу за постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 01.09.2002 до 08.02.2006 (період навчання за фахом), з 06.03.2006 до 25.03.2008, з 28.05.2009 до 31.12.2009 (провідні професії), з 01.06.2010 до 30.06.2010 (провідні професії), з 31.08.2012 до 31.08.2012 (провідні професії), з 27.02.2013 до 28.02.2013 (провідні професії), з 30.03.2013 до 31.03.2013 (провідні професії), з 28.11.2013 до 30.11.2013 (провідні професії), з 18.04.2014 до 30.04.2014 (провідні професії), з 30.11.2015 до 30.11.2015 (провідні професії), з 31.07.2016 до 31.07.2016 (провідні професії), з 27.11.2016 до 30.11.2016 (провідні професії), з 29.04.2017 до 30.04.2017 (провідні професії), з 31.05.2017 до 31.05.2017 (провідні професії), з 29.06.2017 до 30.06.2017 (провідні професії), з 30.12.2019 до 31.12.2019 (провідні професії), з 31.08.2020 до 31.08.2020 (провідні професії), з 31.05.2021 до 31.05.2021 (провідні професії), з 24.02.2022 до 24.02.2022 (провідні професії), з 18.03.2022 до 18.03.2022 (провідні професії), з 20.06.2022 до 16.01.2025 (провідні професії) та із застосуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 із зарахуванням за кожні три роки роботи позивача додатково 3 місяці за кожен рік за періоди роботи з 28.05.2009 до 31.03.2014, з 14.04.2014 до 22.07.2014, з 15.12.2014 до 15.06.2021, з 22.06.2021 до 04.04.2022, з 20.06.2022 до 16.01.2025, з 27.01.2025 до 13.03.2026, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину судових витрат в розмірі 745 (сімсот сорок п`ять) грн. 47 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі № 520/14449/26 та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на відсутність в діях пенсійного органу будь-яких ознак протиправності, оскільки страховий стаж позивача за Списком № 1 становить 35 років 09 місяців 11 днів, у тому числі : роботи підземні за постановою 202(25) 18 років 01 місяць 15 днів, у тому числі профільні професії (20) 12 років 09 місяців 28 днів, тобто пільговий стаж є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

17 березня 2026 року, у віці 38 років 11 місяців, позивач звернувся до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення йому пенсії за віком у відповідності до ч. 3 ст. 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка була розглянута за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.03.2026 року № 046350022341 позивачу відмовлено в призначені пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За підрахунками відповідача страховий стаж особи з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 становить 35 років 09 місяців 11 днів в тому числі: роботи підземні за постановою 202(25) 18 років 01 місяць 15 днів, в тому числі провідні професії (20) 12 років 09 місяців 28 днів (стаж враховано згідно наданих пільгових довідок та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

Отже, за доданими документами до страхового стажу враховано всі періоди роботи та зазначено, що у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на даний час відсутнє.

Із розрахунку стажу (форма РС-права) встановлено, що до пільгового стажу відповідачем не зараховано наступні періоди роботи позивача: з 01.09.2002 до 08.02.2006 (період навчання за фахом), з 09.02.2006 до 25.03.2008, з 28.05.2009 до 31.12.2009 (провідні професії), з 01.06.2010 до 30.06.2010 (провідні професії), з 31.08.2012 до 31.08.2012 (провідні професії), з 27.02.2013 до 28.02.2013 (провідні професії), з 30.03.2013 до 31.03.2013 (провідні професії), з 28.11.2013 до 30.11.2013 (провідні професії), з 18.04.2014 до 30.04.2014 (провідні професії), з 30.11.2015 до 30.11.2015 (провідні професії), з 31.07.2016 до 31.07.2016 (провідні професії), з 27.11.2016 до 30.11.2016 (провідні професії), з 29.04.2017 до 30.04.2017 (провідні професії), з 31.05.2017 до 31.05.2017 (провідні професії), з 29.06.2017 до 30.06.2017 (провідні професії), з 30.12.2019 до 31.12.2019 (провідні професії), з 31.08.2020 до 31.08.2020 (провідні професії), з 31.05.2021 до 31.05.2021 (провідні професії), з 24.02.2022 до 24.02.2022 (провідні професії), з 18.03.2022 до 18.03.2022 (провідні професії), з 20.06.2022 до 16.01.2025 (провідні професії).

Також відповідачем не зараховано за кожен рік роботи додатково 3 місяці до періодів роботи позивача на провідних професіях: з 28.05.2009 до 31.03.2014, з 14.04.2014 до 22.07.2014, з 15.12.2014 до 15.06.2021, з 22.06.2021 до 04.04.2022, з 20.06.2022 до 16.01.2025, з 27.01.2025 до 13.03.2026.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.03.2026 року № 046350022341, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 26.03.2026 № 046350022341 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та незаконності спірного рішення, адже професії, за якими позивач працював у спірні періоди з 28.05.2009 до 31.03.2014, з 14.04.2014 до 22.07.2014, з 15.12.2014 до 15.06.2021, з 22.06.2021 до 04.04.2022, з 20.06.2022 до 16.01.2025, з 27.01.2025 до 13.03.2026, передбачені Постановою № 202 та дають право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV.

З огляду на те, що з доданого до заяви про призначення пенсії диплому та додатку до диплому вбачається, що 08.02.2006 позивач закінчив Родинський професійний ліцей та здобув професію електрослюсар підземний, машиніст підземних установок, а до роботи за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті приступив 06.03.2006, тобто до спливу трьохмісячного строку, відповідач зобов`язаний зарахувати період роботи позивача з 01.09.2002 по 08.02.2006 до стажу роботи, який зараховується при призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, через те, що у період з 09.02.2006 до 06.03.2006 у трудовій книжці відсутні будь-які записи трудової діяльності позивача, суд першої інстанції не вбачав підстав для зарахування такого періоду до пільгового стажу ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

З метою захисту порушеного права позивача суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.03.2026 року у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу за постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 01.09.2002 до 08.02.2006 (період навчання за фахом), з 06.03.2006 до 25.03.2008, з 28.05.2009 до 31.12.2009 (провідні професії), з 01.06.2010 до 30.06.2010 (провідні професії), з 31.08.2012 до 31.08.2012 (провідні професії), з 27.02.2013 до 28.02.2013 (провідні професії), з 30.03.2013 до 31.03.2013 (провідні професії), з 28.11.2013 до 30.11.2013 (провідні професії), з 18.04.2014 до 30.04.2014 (провідні професії), з 30.11.2015 до 30.11.2015 (провідні професії), з 31.07.2016 до 31.07.2016 (провідні професії), з 27.11.2016 до 30.11.2016 (провідні професії), з 29.04.2017 до 30.04.2017 (провідні професії), з 31.05.2017 до 31.05.2017 (провідні професії), з 29.06.2017 до 30.06.2017 (провідні професії), з 30.12.2019 до 31.12.2019 (провідні професії), з 31.08.2020 до 31.08.2020 (провідні професії), з 31.05.2021 до 31.05.2021 (провідні професії), з 24.02.2022 до 24.02.2022 (провідні професії), з 18.03.2022 до 18.03.2022 (провідні професії), з 20.06.2022 до 16.01.2025 (провідні професії) та із застосуванням Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 із зарахуванням за кожні три роки роботи позивача додатково 3 місяці за кожен рік за періоди роботи з 28.05.2009 до 31.03.2014, з 14.04.2014 до 22.07.2014, з 15.12.2014 до 15.06.2021, з 22.06.2021 до 04.04.2022, з 20.06.2022 до 16.01.2025, з 27.01.2025 до 13.03.2026, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На виконання пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

З метою реалізації положень зазначеної норми Кабінет Міністрів України Постановою № 202 затвердив Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, у якому наведено перелік робіт і професій, що дають право на таку пільгову пенсію (далі - Список № 202).

В пункті І Списку Постанови № 202 зазначені підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт, а саме: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Із системного аналізу наведених вище положень законодавства можна зробити висновок, що документами, які підтверджують наявність у особи трудового (в тому числі пільгового) стажу, є трудова книжка та/або інші документи (документи, що видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників тощо).

Водночас, аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 09.07.2019 по справі № 204/2194/17.

Крім того, з наведених норм слідує, що довідки мають надаватися виключно в разі відсутності відомостей в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначають право особи на пенсію на пільгових умовах.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 05.09.2005 позивач:

- з 06.03.2006 до 10.04.2007 прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті в ДП «ВК «Краснолиманська»;

- з 11.04.2007 до 08.02.2008 переведений учнем гірника очисного з повним робочим днем в шахті;

- 09.02.2008 переведений учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті; 25.03.2008 – звільнено;

- з 28.05.2009 прийнято гірником очисного забою з розряду з повним робочим днем в шахті в ДП «ВК «Краснолиманська»;

- 03.03.2011 переведений гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 31.03.2014 – звільнено;

- 14.04.2014 прийнятий гірником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті в ПАТ «ШУ «Покровське»; 22.07.2014 – звільнено;

- 15.12.2014 прийнято гірником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті в ДП «ВК «Краснолиманська»;

- 21.04.2015 переведений гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 15.06.2021 – звільнено;

- 22.06.2021 прийнято гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті в ТДВ «Шахта «Білозерська»; 04.04.2022 – звільнено;

- 20.06.2022 прийнято гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті в ПрАТ «ШУ «Покровське»;

- 15.12.2022 переведений учнем машиніста гірничих виїмкових машин з повним робочим днем в шахті;

- 14.06.2023 переведений машиністом гірничих виїмкових машин з повним робочим днем в шахті; 16.01.2025 – звільнено;

- 27.01.2025 прийнято машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» ВСП «ШУ ім. Героїв Космосу»;

- 03.07.2025 (до дня подачі заяви про призначення пенсії) переведений машиністом гірничих виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем в шахті.

Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб.

Крім того, довідками від 19.02.2025 № 98, від 13.03.2026 № 447 підтверджено наявний трудовий стаж позивача для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній за період з 22.06.2021 по 04.04.2022, з 27.01.2025 до теперішнього часу щодо виконання підземно гірничих робіт з повним робочим днем під землею за професією гірник очисного забою підземний видобувної дільниці та машиніст гірничих виїмкових машин підземний на дільниці з видобутку вугілля № 7.

Дані довідки підтверджують право позивача на призначення пенсії згідно з частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що періоди роботи ОСОБА_1 з 06.03.2006 по 25.03.2008, з 28.05.2009 по 31.12.2009, з 01.06.2010 по 30.06.2010, з 31.08.2012 по 31.08.2012, з 27.02.2013 по 28.02.2013, з 30.03.2013 по 31.03.2013, з 28.11.2013 по 30.11.2013, з 18.04.2014 по 30.04.2014, з 30.11.2015 по 30.11.2015, з 31.07.2016 по 31.07.2016, з 27.11.2016 по 30.11.2016, з 29.04.2017 по 30.04.2017, з 31.05.2017 по 31.05.2017, з 29.06.2017 по 30.06.2017, з 30.12.2019 по 31.12.2019, з 31.08.2020 по 31.08.2020, з 31.05.2021 по 31.05.2021, з 24.02.2022 по 24.02.2022, з 18.03.2022 по 18.03.2022, з 20.06.2022 по 16.01.2025 підлягають врахуванню до пільгового стажу позивача як підземні роботи.

Крім того, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;

- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Отже, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 № 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи.

Отже, оскільки професії, за якими позивач працював у спірні періоди з 28.05.2009 до 31.03.2014, з 14.04.2014 до 22.07.2014, з 15.12.2014 до 15.06.2021, з 22.06.2021 до 04.04.2022, з 20.06.2022 до 16.01.2025, з 27.01.2025 до 13.03.2026 на посадах, передбачені Постановою № 202, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV, такі періоди повинні враховуватись зі збільшенням стажу на 3 місяці за кожний рік роботи гірником очисного вибою.

Щодо наявності підстав для зарахування позивачу до пільгового стажу роботи, який зараховується при призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоду навчання ОСОБА_1 в Родинському професійному ліцеї з 01.09.2002 до 08.02.2006, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР, який був чинний на час навчання позивача, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Колегією суддів з доданого до заяви про призначення пенсії диплому та додатку до диплому встановлено, що 08.02.2006 позивач закінчив Родинський професійний ліцей та здобув професію електрослюсар підземний, машиніст підземних установок. До роботи за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті, позивач приступив 06.03.2006, тобто до спливу трьохмісячного строку, що у розумінні статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» дає право на зарахування періоду навчання з 01.09.2002 по 08.02.2006 до стажу роботи, який зараховується при призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.03.2026 № 046350022341 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV та наявність підстав для його скасування.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, умови, за наявності яких пенсійний орган зобов`язаний зарахувати спірні періоди трудової діяльності позивача були виконані позивачем, а тому у відповідача відсутній інший вид поведінки, окрім як зарахувати такі періоди.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 по справі № 520/14449/26 в частині задоволення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua