Суд: Миколаївський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Невиконання судового рішення
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №447/3688/26
Суддя: Павлів В. Р.
Провадження №1-кп/447/358/26
Справа №447/3688/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.10.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві Львівської області матеріали кримінального провадження №12026141250000270 від 22.07.2026 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верин, Миколаївського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно непрацевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця реєстрації, неодруженого, раніше судимого вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.05.2025 за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 11900 грн.,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
встановив:
Постановою Миколаївського районного суду від 01.08.2024 у справі № 447/1829/24, що набрала законної сили 27.09.2024, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Окрім цього, вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.05.2025 у справі № 447/2068/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 700 (семиста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.
Однак, ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, достовірно знаючи про наявність постанови Миколаївського районного суду від 01.08.2024, яка набрала законної сили 27.09.2024, та будучи ознайомленим із її змістом, маючи реальну можливість виконати її вимоги, діючи умисно, з метою невиконання судового рішення щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, всупереч вимогам ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, 22.07.2026 близько 08 год. 24 хв. на автодорозі між селами Розвадів та Устя Стрийського району Львівської області керував автомобілем марки «Volvo XC90», реєстраційний номер Французької Республіки НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками поліції. Під час перевірки правомірності експлуатації транспортного засобу та реєстраційних документів на нього, на законну вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, оскільки був позбавлений згідно з рішеннями суду права керувати транспортним засобом, та яке вилучено у встановленому законом порядку.
Таким чином, ОСОБА_3 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, будучи раніше судимим за злочин, передбачений цією статтею, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не призначати покарання пов`язане із позбавленням волі.
Прокурор ОСОБА_4 просив суд визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною з керуванням транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Крім того, просив суд врахувати те, що, ОСОБА_3 є учасником бойових дій, має нагороди, а також добровільно перерахував 10 000 гривень на потреби Збройних Сил України.
Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, та зможе оскаржити вирок суду тільки в частині призначеного йому покарання, заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: копія закордонного паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимога про судимість, витяг з реєстру територіальної громади №2026/014474303 від 21.08.2026, відповідно до якого, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 ; 06.04.2023 знятий з місця реєстрації; довідка від 28.07.2026, видана КНП «Миколаївська міська лікарня», відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за медичною допомогою до лікаря-нарколога не звертався, та на обліку не перебуває; довідка від 28.07.2026, видана КНП «Миколаївська міська лікарня», відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, та на обліку не перебуває; характеристика, видана виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 21.08.2026 №02-21/1110, відповідно до якої ОСОБА_3 не зареєстрований у АДРЕСА_1 . У виконавчий комітет Розвадівської сільської ради скарг відносно нього не поступало; лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.08.2026 №5617, відповідно до якого ОСОБА_3 звільнений 01.04.2023 з військової служби за сімейними обставинами. На даний час перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 29.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України; призначено покарання у виді штрафу у розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 грн. 00 коп.; лист провідного інспектора Стрийського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області від 05.10.2026 №1682/36/12/1-26, відповідно до якого ОСОБА_3 01.10.2026 знятий з обліку Стрийського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №79101275 від 24.08.2025 згідно якого штраф сплачено у повному обсязі; заява ОСОБА_3 від 25.08.2026, відповідно до якої, 21.08.2026 о 21 год. 22 хв. ним добровільно здійснено переказ власних коштів у розмірі 10000 грн. на підтримку Медичної служби НОМЕР_2 окремої механізованої бригади ЗСУ; посвідчення ОСОБА_3 «за взірцевість у військовій службі»; витяг із наказу Головнокомандувача ЗСУ №675 від 31.05.2022 відповідно до якого, ОСОБА_3 нагороджено почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня; довідка видана військовою частиною НОМЕР_3 від 03.02.2023 №212, відповідно до якої ОСОБА_3 в період з 11.11.2022 по 16.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, м. Константинівка, Донецька область.
Крім цього, у судовому засіданні було досліджено постанову про визнання речових доказів від 28.07.2026.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 382 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості й обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також особу винного: він офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Суд також бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше судимий (зокрема, вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 29.05.2025 за ч. 1 ст. 382 КК України до штрафу в розмірі 11 900 грн, який він сплатив). Водночас суд враховує те, що обвинувачений добровільно перерахував 10 000 грн. на потреби ЗСУ, нагороджений відзнакою «За взірцевість у військовій службі», у судовому засіданні повністю визнав вину, щиро розкаявся та просив суворо його не карати.
Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною з керуванням транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.
Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не заподіяно. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, судових витрат не понесено.
Питання про речові докази підлягає вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною з керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та призначити йому 2 (роки) роки іспитового строку.
На підставі ст. 76 КК України: зобов`язати, ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Роз`яснити, ОСОБА_3 , що після закінчення 2 (двох) років іспитового строку та звільнення засудженого від відбування основного покарання, виконання додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не припиняється та продовжує діяти самостійно протягом всього встановленого 3 (трьох) річного строку з дня набрання вироком законної сили.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки підлягає реальному відбуванню.
На підставі ч. 3 ст. 55 КК України строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислювати з моменту набрання вироком суду законної сили.
Речовий доказ по справі, а саме: диск DVD-R зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua