Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №520/27492/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №520/27492/25

Суддя: Жигилій С.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 520/27492/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.03.26 по справі № 520/27492/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (надалі також - ГУПФУ в Чернігівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 30.06.2025 №204850021354, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 28.11.1983 по 07.05.1985, з 23.01.1989 по 01.04.1989, з 04.05.1993 по 27.06.1996 та з 20.07.1996 по 28.11.1997 та період навчання на підставі диплома НОМЕР_1 від 03.02.1996 до наявного страхового стажу та призначити пенсію за віком починаючи з 23.06.2025 - дня звернення ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.06.2025 №204850021354 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.06.2025, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі №520/27492/25 та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 22.03.1985 по 11.05.1985 (свідоцтво №1-186 від 11.05.1983) та з 01.09.1990 по 02.02.1996 (диплом НОМЕР_1 від 03.02.1996), оскільки перетинаються з періодом роботи; - період роботи з 28.11.1983 по 07.05.1985,оскільки в трудовій книжці після звільнення відсутня посада відповідальної особи; - період роботи з 23.01.1989 по 01.04.1989, оскільки дата наказу на прийняття 23.01.1988 не відповідає даті прийняття; - період роботи з 04.05.1993 по 27.06.1996 та з 20.07.1996 по 28.11.1997, оскільки при прийнятті на роботу відсутні назви організації. Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційні скарги, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачами частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 23.06.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі – Закон №1058).

За принципом екстериторіальності заява від 23.06.2025 про призначення пенсії ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, 30.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.06.2025 №204850021354, страховий стаж позивача становить 21 років 7 місяців 1 день (необхідний страховий стаж становить 31 рік).

До страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 22.03.1985 по 11.05.1985 (свідоцтво №1-186 від 11.05.1983) та з 01.09.1990 по 02.02.1996 (диплом НОМЕР_1 від 03.02.1996), оскільки перетинаються з періодом роботи. Необхідно надати уточнюючі документи з навчального закладу щодо періоду та форми навчання;

- період роботи з 28.11.1983 по 07.05.1985, оскільки в трудовій книжці після звільнення відсутня посада відповідальної особи;

- період роботи з 23.01.1989 по 01.04.1989, оскільки дата наказу на прийняття 23.01.1988 не відповідає даті прийняття;

- період роботи з 04.05.1993 по 27.06.1996 та з 20.07.1996 по 28.11.1997, оскільки при прийнятті на роботу відсутні назви організації.

Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсійним органом неналежним чином розглянуто заяву позивача, не забезпечено повного і всебічного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії, не надано належної оцінки поданим позивачем документам, а висновки про відсутність необхідного страхового стажу фактично зроблено без здійснення належного обрахунку страхового стажу з урахуванням усіх поданих доказів та без вчинення дій, спрямованих на перевірку відповідних відомостей у межах повноважень, визначених законом, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 23.06.2025 з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні, та з дотриманням вимог повного, всебічного й об`єктивного дослідження поданих документів і належного обрахунку страхового стажу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону України № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 № 22-1, (далі - Порядок № 22-1) зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.8 Порядку № 22-1).

За змістом пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01.07.2000 орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам... у разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 (додаток 5) ;

4) відомості про місце проживання особи.

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. До заяви про призначення пенсії додаються документи відповідно до встановленого Переліку. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з досягненням пенсійного віку ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України № 1058-VI.

Підставою для відмови в призначенні пенсії у вказаному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано :

- період навчання з 22.03.1985 по 11.05.1985 (свідоцтво №1-186 від 11.05.1983) та з 01.09.1990 по 02.02.1996 (диплом НОМЕР_1 від 03.02.1996), оскільки перетинаються з періодом роботи. Необхідно надати уточнюючі документи з навчального закладу щодо періоду та форми навчання;

- період роботи з 28.11.1983 по 07.05.1985, оскільки в трудовій книжці після звільнення відсутня посада відповідальної особи;

- період роботи з 23.01.1989 по 01.04.1989, оскільки дата наказу на прийняття 23.01.1988 не відповідає даті прийняття;

- період роботи з 04.05.1993 по 27.06.1996 та з 20.07.1996 по 28.11.1997, оскільки при прийнятті на роботу відсутні назви організації.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частин першої четвертої статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон України № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктами 23 - 27 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.

Якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

У тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав до пенсійного органу трудову книжку від 23.06.2025 НОМЕР_2 , яка містить записи про роботу:

- запис №6: 28.11.1983 прийнятий на роботу на підставі наказу №357 від 28.11.1983;

- запис №7: 07.05.1985 звільнено на підставі наказу №88 від 07.05.1985.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 судом встановлено, зокрема, наступні періоди трудової діяльності позивача:

- запис №4: 23.01.1989 прийнятий на роботу на підставі наказу №16-К від 23.01.1989;

- запис №5: 01.04.1989 звільнений на підставі наказу №41-К від 01.04.1989;

- запис №8: 04.05.1993 прийнятий на роботу на підставі наказу №138 від 04.05.1993;

- запис №9: 27.06.1996 звільнено на підставі наказу №249 від 27.06.1996;

- запис №10: 20.07.1996 прийнятий на роботу на підставі наказу №220 від 20.07.1996;

- запис №11: 28.11.1997 звільнено на підставі наказу №336 від 28.11.1997.

Разом із тим, записи в трудовій книжці позивача Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області визнало недостатніми для підтвердження трудового стажу.

У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.

Згідно п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №58).

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19-а, викладена правова позиція, суть якої полягає в тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно записів у трудовій книжці від 23.06.2025 НОМЕР_2 , яка містить записи про роботу:

- запис №6: 28.11.1983 прийнятий на роботу на підставі наказу №357 від 28.11.1983;

- запис №7: 07.05.1985 звільнено на підставі наказу №88 від 07.05.1985.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 судом встановлено, зокрема, наступні періоди трудової діяльності позивача:

- запис №4: 23.01.1989 прийнятий на роботу на підставі наказу №16-К від 23.01.1989;

- запис №5: 01.04.1989 звільнений на підставі наказу №41-К від 01.04.1989;

- запис №8: 04.05.1993 прийнятий на роботу на підставі наказу №138 від 04.05.1993;

- запис №9: 27.06.1996 звільнено на підставі наказу №249 від 27.06.1996;

- запис №10: 20.07.1996 прийнятий на роботу на підставі наказу №220 від 20.07.1996;

- запис №11: 28.11.1997 звільнено на підставі наказу №336 від 28.11.1997.

Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими.

Суд зазначає, що записи у трудових книжках позивача свідчать про послідовність хронології подій та їх логічній відповідності.

Разом з тим, до матеріалів справи відповідачем не надано доказів того, що спірні записи в трудових книжках позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, а отже, суд приходить до висновку, що у відповідачів відсутні підстави для неврахування спірних періодів роботи, відображених в трудовій книжки позивача.

Щодо посилання відповідачів на недоліки заповнення трудової книжки позивача (в трудовій книжці після звільнення відсутня посада відповідальної особи, дата наказу на прийняття 23.01.1988 не відповідає даті прийняття, при прийнятті на роботу відсутні назви організації), суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані обставини не можуть слугувати підставою для неврахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Щодо не зарахування періоду навчання з 22.03.1985 по 11.05.1985 (свідоцтво №1-186 від 11.05.1983) та з 01.09.1990 по 02.02.1996 (диплом НОМЕР_1 від 03.02.1996), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту «д» ст. 56 Закону України № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, час навчання підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії.

Водночас, постановою КМУ № 1058 від 27.09.2022 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 внесено зміни до Порядку № 637, а саме у пункті 8: в абзаці першому слова "Час навчання у вищих навчальних" замінено словами "Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти" (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти); в абзаці другому слова "часу навчання" замінено словами «періоду навчання за денною формою здобуття освіти».

Тобто колегія суддів наголошує на тому, що передбачено зарахування до страхового стажу особи виключно навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Зарахування до трудового стажу часу навчання в заочних і вечірніх вищих і середніх спеціальних навчальних закладах законодавством не передбачено.

Відповідно до архівної довідки від 29.08.2025 №к-588/389, що видана ОСОБА_1 , то в ній вказано, що позивач наказом №121 - С від 21.08.1990 був зарахований студентом 1-го курсу вечірнього факультету Харківського юридичного інституту ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1990 р.

Таким чином, період навчання з 01.09.1990 по 02.02.1996 (диплом НОМЕР_1 від 03.02.1996), не підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.06.2025 №204850021354 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.06.2025, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 520/27492/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua