Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №520/22424/26
Суддя: Чалий І.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 р.Справа № 520/22424/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) від 26.08.2026 по справі № 520/22424/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010 у «Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві»;
зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010 у «Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 частково задоволено вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Суд вийшов за межі позовних вимог.
Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Харківській області, оформлену листом від 14.07.2026 № 46865-45011/К-03/8-2000/26.
Зобов`язано ГУ ПФУ у Харківській області повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 15.06.2026 з приводу зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010 на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві з урахуванням висновків суду у справі № 520/22424/26.
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) як компенсацію витрат на сплату судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що правомірно прийняв рішення ГУ ПФУ в Харківській області, оформлену листом від 14.07.2026 № 46865-45011/К-03/8-2000/26.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у якості пенсіонера в установі відповідача з 19.01.2019, та отримує пенсію за віком у порядку Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Під час призначення заявнику пенсії суб`єктом владних повноважень був використаний показник середньої заробітної плати, з якого сплачені страхові внески за 2016 - 2018 у розмірі - 6.188,89 грн.
15.06.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010 у «Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві».
Дане звернення було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області і листом від 14.07.2026р. № 46865-45011/К-03/8-2000/26 заявнику було повідомлено, що з 01.01.2004 зарахування періодів (місяців) до страхового стажу здійснюється в Пенсійному фонді України на центральному рівні по страхувальнику в автоматичному режимі за умови подання відповідної звітності із зазначенням сум нарахованої заробітної плати/доходу, на які нараховуються страхові або єдиний внесок, та сум нарахованих страхових або єдиного внеску, а також про їх сплату в повному обсязі. Зарахування до страхового стажу місяців без нарахованих страхових внесків неможливо. Враховуючи вищезазначене, до страхового стажу та заробітної плати не зараховано період роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010 у «Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві» у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків даним підприємством.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 заявник (у межах спірних правовідносин): 24.01.2005 прийнятий на посаду слюсаря-інструментальника 4 розряду в Харківське державне авіаційне виробниче підприємство; 03.04.2006 переведено на слюсаря-інструментальника 5 розряду; 11.12.2006 переведено на слюсаря-інструментальника 6 розряду; 16.02.2009 переведено в слюсарно-зварювальний цех слюсарем-інструментальником 6 розряду; 28.02.2011 звільнений за власним бажанням з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.
Згідно з довідкою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 з 01.12.2009 по 31.12.2010 підприємством за заявника не сплачувались страхові внески.
Позивач, не погодившись із вищевказаним, звернувся до суду з позовом в цій справі.
Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив про визнання протиправним відмову ГУ ПФУ в Харківській області, оформлену листом від 14.07.2026 № 46865-45011/К-03/8-2000/26.
Суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ у Харківській області повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 15.06.2026 з приводу зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010 на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві з урахуванням висновків суду у справі № 520/22424/26.
В решті позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
За правилами частин першої - третьої ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії.
Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону ( частина 1 статті 15 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії особи проводиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де вона працює, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або неповну сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, відтак наявність заборгованості роботодавця по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17.
Згідно зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 26.07.1977, колегією суддів встановлено, що позивач в спірний період з 01.12.2009 по 31.12.2010 працював на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010 у зв`язку з відсутністю інформацію про сплату страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI) передбачено, що Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з ч. 2 Закону № 2464-VI передбачено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Персоніфіковані відомості у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб, а також у разі зміни або уточнення зазначених відомостей подаються через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. Закону № 2464-VI установлено, що на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються такі відомості: частина картки, що відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску (страхових внесків) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування: реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті громадянина України, для яких зазначаються серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу, з індексом: для осіб з паспортом громадянина України у формі книжечки "БК", для осіб з паспортом громадянина України у формі картки - "Р", для іноземців та осіб без громадянства, які працювали на території України і не мали реєстраційного номера облікової картки платника податків, - "F"); рік, за який внесено відомості; розмір єдиного внеску за відповідний місяць; сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць; професійна назва роботи; посада із зазначенням структурного підрозділу; відомості про трудову діяльність (про прийняття на роботу, присвоєння, зміну, позбавлення розряду, рангу, класу, звання, категорії, складення присяги, проходження стажування, переведення на іншу роботу, підстави звільнення); інформація про основне місце роботи; дані про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування; номер списків (розділ, підрозділ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; результати атестації умов праці із зазначенням номера і дати розпорядчого акта; повна/неповна зайнятість; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць.
Частиною 6 ст. 20 Закону № 2464-VI передбачено, що зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Слід зазначити, що з 15.12.2023 набув чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина, під сферу застосування кого підпадають, у тому числі, публічно-правові відносини щодо забезпечення реалізації соціальних прав при прийнятті компетентним адміністративним органом адміністративного акту (рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).
Вказаним Законом до принципів адміністративної процедури віднесено принцип офіційності (п. 11 ч. 1 статті 4, стаття 16), який передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
Отже, за відсутності у Пенсійного фонду відомостей про сплату страхових внесків та розмір заробітної плати позивача він мав, з урахуванням принципу офіційності, передбаченого Законом № 2073-IX, вжити необхідних заходів для перевірки та витребування таких відомостей у компетентних органів, а не покладати цей обов`язок на позивача та безпідставно не зарахувати до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010.
Не зарахування певних періодів до страхового стажу позивача лише через відсутність сплати страхових внесків, є необґрунтованим та протиправним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Харківській області, оформлену листом від 14.07.2026 № 46865-45011/К-03/8-2000/26 та зобов`язання ГУ ПФУ у Харківській області повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 15.06.2026 з приводу зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010 на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві з урахуванням висновків суду у справі № 520/22424/26.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 по справі № 520/22424/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло
Оригінал: reyestr.court.gov.ua