Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №462/9687/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9687/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання Попелівської А.О.,

справа № 462/9687/26

учасники справи:

заявниця – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,

за участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 ,

встановив:

заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:

1. Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ними через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 постійно вчиняє домашнє насильство фізичного, психологічного та економічного характеру відносно заявниці та їхньої доньки. Зазначає, що останній неодноразово погрожував їй, схильний до сильних та постійних ревнощів, залякує та погрожує, обмежував свободу у спілкуванні, забороняє спілкуватися з іншими людьми, вчиняє насильницькі дії відносно неї та доньки, має алкогольну залежність. Окрім цього зазначає, що відносно останнього застосовувалися термінові заборонні приписи від 18.09.2026 року, 23.09.2026 року, 05.10.2026 року проте такі порушував і повторно вчиняв насильство після винесення таких, а тому просить заяву задовольнити.

У судове засіданні заявниця не з`явилася, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представниця заявниці у судовому засіданні заяву підтримала із викладених у такій мотивів. Зазначила, що прояви насильства з боку ОСОБА_2 в сторону заявниці тривають давно, однак остання не зверталася до поліції, бо боялася чоловіка. Заявниця вважає, що її життя і здоров`я, а також життя і здоров`я їх доньки перебувають в небезпеці, а тому з вересня почала звертатися до поліції, щоб зафіксувати такі дії чоловіка. Поліцією складені протоколи за фактами домашнього насильства щодо заявниці та неповнолітньої дитини, а також за фактом порушення термінових заборонних приписів, які ОСОБА_2 порушувалися.

Крім цього, судом розглядаються справи про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. У всіх цих справах рішення суду наразі немає. Однак, звертає увагу на те, що ОСОБА_2 проявляє агресію, яка тільки наростає, відтак, існує реальна небезпека для постраждалої та дитини. У зв`язку із цим вважає, що заявниця не може чекати ухвалення судом рішень у цих справах, а винесення обмежувального припису, в даному випадку, є єдиним засобом, який може ефективно, за умови його виконання, захистити життя і здоров`я заявниці та дитини.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив. Пояснив, що між ними з дружиною існує спір щодо майна. Вважає, що із цього весь виник конфлікт між ними. Заперечив факт вчинення щодо дружини та дитини домашнього насильства, в тому числі, у стані алкогольного сп`яніння, та вважає, що усі справи, які надійшли до суду будуть закриті. Факт спілкування з дитиною, зафіксований на аудіозаписі визнав, однак, зазначив, що така подія сталася одноразово та після цього він звернувся до лікаря за лікуванням, відносини із донькою налагодив. Звертає увагу суду на те, що квартира по АДРЕСА_2 придбана у шлюбі, іншого житла він не має. Сумнівається у належності та достовірності висновків психологів, які долучені до справи, оскільки на таких не проставлено печатку особи, яка його склала. Також додав, що квартира у якій вони спільно проживають є однокімнатною.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24, п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.

При цьому, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із матеріалів справи відносно ОСОБА_2 :

06.10.2026 року винесено терміновий заборонний припис серії ЕТ №116180 у зв`язку з тим, що 05.10.2026 року о 22.15 год за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 у місці спільного проживання вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, що проявилось у погрозах та образах із застосуванням нецензурної лайки, що завдало шкоди психологічному здоров`ю.

Окрім цього, з гідно даного припису встановлено, що ОСОБА_2 раніше притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2, 173-8, 122, 126, ч. 130 КУпАП.

05.10.2026 року винесено терміновий заборонний припис серії АА №428313 у зв`язку з тим, що 05.10.2026 року 22.15 год. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 у місці спільного проживання вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, що проявилося у погрозах та образах з застосуванням нецензурної лексики, що відбувалось у присутності їхньої малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що завдало шкоду її психологічному здоров`ю.

Окрім цього, згідно даного припису встановлено, що ОСОБА_2 раніше притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130, ст. 126, ст. 124, ст. 127, ст. 122 КУпАП.

23.09.2026 року винесено терміновий заборонний припис №115610 у зв`язку з тим, що 22.09.2026 року о 21.51 год за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , а саме виражався в її сторону нецензурною лайкою чим своїми діями завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

Окрім цього, згідно даного припису встановлено, що ОСОБА_2 раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 (18.09.2026 р.).

Винесення таких приписів ОСОБА_2 не заперечив.

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що на розгляді у суді перебуває шість протоколів, складених відносно нього, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно дружини та неповнолітньої дитини, та за порушення вимог термінового заборонного припису. Рішень за цими справами ще немає. Вважає їх безпідставними.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з п. 3, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно ч. 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до ч. 10 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв`язку із вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розгляді цієї справи суд бере до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що рішення за адміністративними матеріалами ще не ухвалені, однак, зазначає, що протягом періоду з 21.09.2026 року до 06.10.2026 року заявницею та неповнолітньою ОСОБА_5 було здійснено п`ять викликів працівників поліції щодо факту домашнього насильства, внаслідок чого були складені протоколи за ст.173-2 та с. 173-8 КУпАП, що на думку, суду свідчить про те, що ОСОБА_2 не припиняє вчинення таких дій, які підпадають під визначення поняття «домашнє насильство».

За наслідками дослідження у судовому засіданні аудіозапису розмови неповнолітньої ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , останній пояснив, що донька його спровокувала, як він вважає за домовленістю із матір`ю, після чого він у розмові із нею вживав нецензурну лексику, образливі слова та погрози.

Суд бере до уваги висновки психологів ОСОБА_7 від 19.10.2026 року та ОСОБА_8 від 21.10.2026 року, які стосуються психологічного стану дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заявниці ОСОБА_1 , як належні та допустимі докази, які у сукупності з іншими доказами дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, суд вважає встановленим факт того, що заявниця та неповнолітня дитина можуть відчувати страх, небезпеку та тривогу, що впливають на їхнє життя та здоров`я, а сам факт відсутності судових рішень за наслідками розгляду протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути єдиною підставою для відмови у винесенні обмежувального припису.

Щодо доводів ОСОБА_2 про відсутність у нього у власності іншого житла, яка, як пояснив ОСОБА_2 у судовому засіданні, є причиною порушення ним тимчасового заборонного припису, суд зазначає наступне.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на особу, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2024 року у справі № 201/8276/23, провадження № 61-207св24).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.03.2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що: «обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 року у справі № 127/9600/22 (провадження № 61-8702св22) вказано, що «обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23.01.2014 року). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: - втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; - втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи».

Враховуючи викладене, виходячи, в тому числі із необхідності забезпечення прав неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .; заборони ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ними через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Так, суд вважає за можливе визначити відповідний строк у три місяці. При цьому, суд виходить із усіх встановлених судом обставин, та роз`яснює, що за заявою осіб, визначених ст. 350-2 ЦПК України, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з ч. 2 ст. 350-6 цього Кодексу (ст. 350-7 ЦПК України).

Окремо суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк і проводить з ним профілактичну роботу.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає за необхідне повідомити уповноважений орган Національної поліції України з приводу обставин домашнього насильства зі сторони ОСОБА_2 та вирішити питання його профілактичного обліку на визначений судом строк.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268, 293-294, 350-1 - 350-6, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,-

ухвалив:

заяву задовольнити.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 на строк 3 (три) місяці, яким:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ними через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.

Допустити рішення суду до негайного виконання. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Повідомити про прийняте рішення ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області та Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць