Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №440/12210/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 440/12210/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 440/12210/26

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, відповідно до якої просить:

- визнати протиправним та скасувати процедурне рішення Міністерства юстиції України від 25.08.2026, яке викладено в листі від 25.08.2026 № 127075/СК-3502-26/33.3 про відмову здійснювати доступ до реєстраційних справ в електронній формі та долучати документи до матеріалів справи;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2026 про здійснення доступу до реєстраційних справ в електронній формі та долучення документів до матеріалів справи з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування процедурного рішення, зобов`язання до вчинення певних дій.

Відмовляючи у відкритті суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги за їх змістом також не підпадають під дію пункту 5 частини третьої статті 78 Закон № 2073-IX, згідно з яким особа може оскаржити до моменту прийняття адміністративного акта відмову в наданні доступу до матеріалів справи або обмеження права особи на ознайомлення з такими матеріалами.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просила визнати протиправним та скасувати процедурне рішення Міністерства юстиції України від 25.08.2026, яке викладене у листі від 25.08.2026 № 127075/СК-3502-26/33.3 про відмову здійснювати доступ до реєстраційних справ в електронній формі та долучати документи до матеріалів справи та зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2026 про здійснення доступу до реєстраційних справ в електронній формі та долучення документів до матеріалів справи з урахуванням висновків суду.

Крім того позивач зазначає, що до позовної заяви подано доповнення позовної заяви, у якому обставини відсутності утвореної відповідачем комісії з розгляду скарг викладено детально, з прямим посиланням саме на ч. 3 ст. 79 Закону № 2073-IX, - яку згодом навів суд в ухвалі, а також на підпункт 1 пункту 5 Примірного положення про комісію з розгляду скарг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 420. В оскаржуваній ухвалі відсутня будь-яка згадка про доповнення позовної заяви від 09.09.2026 та додані до нього докази. Це свідчить про те, що суд не дослідив і не оцінив зазначений процесуальний документ, а отже неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про відкриття провадження, зокрема обставини щодо утворення/неутворення відповідачем комісії з розгляду скарг.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, в якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу адміністративного суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Для розуміння меж права звернення до адміністративного суду слід мати на увазі роз`яснення Конституційного Суду України, що «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, має той самий зміст, що й «охоронюваний законом інтерес». У свою чергу «охоронюваний законом інтерес» характеризується тим, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним (див. Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004).

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване, зокрема, у нормах КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права. Ідеться про реально існуючі порушення індивідуально виражених прав (законного інтересу) особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на час звернення позивачки із заявою до Міністерства юстиції України вже набрав чинності Закон №2073-IX, який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.

За визначенням, наведеними у частині першій статті 2 Закону №2073-IX:

адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

процедурна дія - дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті;

процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті.

Як установлено пунктом 11 частини першої статті 28 Закону №2073-IX, учасники адміністративного провадження мають право оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

Право на адміністративне оскарження визначає стаття 78 Закону №2073-IX, у відповідності до частини першої якої право на адміністративне оскарження відповідно до цього Закону має особа, яка вважає, що: 1) прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес; 2) процедурне рішення або дія, бездіяльність адміністративного органу негативно впливає на її права, свободи чи законні інтереси.

Частиною першою статті 79 Закону №2073-IX установлено, що суб`єктом розгляду скарги є адміністративний орган вищого рівня (з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті), якщо інший суб`єкт не передбачений законом.

Суб`єктом розгляду скарги, пов`язаної із здійсненням органом місцевого самоврядування делегованого йому повноваження органу виконавчої влади, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику щодо делегованого повноваження.

У разі відсутності адміністративного органу вищого рівня скарга щодо прийнятого адміністративного акта, процедурних рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу подається до того самого адміністративного органу, який прийняв адміністративний акт, вчинив процедурні дії та/або прийняв процедурне рішення чи допустив бездіяльність, що оскаржуються, якщо при ньому утворено комісію з розгляду скарг. Такий адміністративний орган має статус суб`єкта розгляду скарги.

У разі якщо такий адміністративний орган не утворив комісію з розгляду скарг, скарга на адміністративний акт, процедурне рішення, дію чи бездіяльність адміністративного органу подається до суду відповідно до закону (частина третя статті 79 Закону №2073-IX).

Водночас частина третя статті 78 Закону №2073-IX встановлює, що особа може оскаржити до моменту прийняття адміністративного акта: 1) відмову щодо початку адміністративного провадження; 2) відмову в наданні статусу заінтересованої особи; 3) відмову щодо відводу посадової особи адміністративного органу (члена колегіального органу) або особи, яка сприяє розгляду справи; 4) рішення про зупинення або закриття адміністративного провадження; 5) відмову в наданні доступу до матеріалів справи або обмеження права особи на ознайомлення з такими матеріалами; 6) іншу процедурну дію та/або процедурне рішення у визначених законом випадках.

За змістом частини четвертої наведеної статті Закону №2073-IX скарга на іншу процедурну дію та/або процедурне рішення адміністративного органу, крім передбачених частиною третьою цієї статті, подана до завершення адміністративного провадження, розглядається після прийняття адміністративного акта.

Зміст наведених норм Закону №2073-IX дає підстави для висновку, що до моменту прийняття адміністративного акта, тобто рішення або юридично значущої дії індивідуального характеру, прийнятого (вчиненого) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямованого (спрямованої) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб), оскарженню підлягає рішення (дія), яким на якийсь певний час припиняється (спиняється) рух (поступ, перебіг) правовстановлювальних, правозобов`язальних чи будь-яких інших значимих дій у справі. У протилежному значенні, коли приймається рішення відмовити в зупиненні адміністративного провадження, після якого рух справи не зупиняється і не створюється перешкод для здійснення провадження у ній, то таке рішення не підлягає оскарженню до моменту прийняття адміністративного акта.

У постанові від 10.02.2026 у справі № 160/22060/24 Верховний Суд зауважив, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процедурних дій та/або процедурних рішень, які підлягають самостійному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших питань. Надання учасникам адміністративного провадження права на оскарження всіх дій та/або процедурних рішень до моменту прийняття адміністративного акта (незалежно від їх суті і значення) стало б передумовою для зловживання учасниками адміністративного провадження своїми правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б меті, на досягнення якої спрямовані положення Закону №2073-IX.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. The United Kingdom), п. 57, Series A, №93).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась з заявою від 29.07.2026, в якій просить здійснити доступ до реєстраційних справ в електронній формі та долучити до матеріалів справи документи з реєстраційних справ в електронній формі щодо таких рішень державних реєстраторів:

1) Від 13.09.2016 № 31355931 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Тетяни Михайлівни;

2) Від 12.12.2017 № 38668549 державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Людмили Миколаївни;

3) Від 06.05.2020 № 52156389 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша Сергія Миколайовича;

4) Від 31.05.2023 № 67828886 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша Сергія Миколайовича;

5) Від 27.03.2025 № 78069976 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлії Миколаївни та приймати рішення на підставі реєстраційних справ в електронній формі.

Листом Міністерства юстиції України № 127075/СК-3502-26/33.3 від 25.08.2026 щодо розгляду звернення, було повідомлено, що звернення від 29.07.2026 долучено до матеріалів скарги. Також зазначено, що розгляд скарги Комісією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - Комісія) було призначено на 29.07.2026. Однак, на засіданні Комісії 29.07.2026 розгляд скарги було відкладено відповідно до пункту 9 Положення про Комісію з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2025 за № 3622/5, про що позивача повідомлено листом Мін`юсту від 29.07.2026 № 112281/СК-1879-25/33.2.1.

Зазначено, що скарга перебуває на розгляді в Міністерстві юстиції України. Про розгляд скарги Комісією буде додатково повідомлено відповідно пункту 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (зі змінами).

Також зазначено, що під час розгляду скарги Мін`юст не здійснює виготовлення паперових копій реєстраційної справи шляхом друку відомостей Державного реєстру прав або долучення електронних документів до матеріалів адміністративної справи. Предметом адміністративного провадження при розгляді скарги у сфері державної реєстрації є перевірка наявності чи відсутності порушень законодавства у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації чи територіальних органів Міністерства юстиції.

Щодо визначення складу учасників адміністративного провадження проінформовано, що оголошення про засідання Комісії на 29.07.2026 було опубліковано виходячи з вимог скарги, зокрема, суб`єктом оскарження було зазначено лише приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлії Миколаївни, рішення якої оскаржувалось у скарзі.

Під час розгляду скарги Комісією 29.07.2026 було досліджено зміст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 у справі №440/1929/26 та вирішено питання необхідності залучення інших суб`єктів оскарження, учасників адміністративного провадження.

Так, на день надання відповіді учасниками адміністративного провадження Підприємство решетилівської райспоживспілки "Решетилівський райкоопзаготпром", Решетилівська районна спілка споживчих товариств, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області, Пенсійний фонд України, Полтавське обласне відділення Фонду соціального страхування, з тимчасової втрати працездатності, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , державний нотаріус Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Тетяни Михайлівни, державний реєстратор виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Людмили Миколаївни, приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Довбиш Сергій Миколайович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлія Миколаївна.

Отже, у справі, яка розглядається, позивач не посилалася й судом не встановлено обставин прийняття Міністерством юстиції України рішення за наслідками розгляду поданої 29.07.2026 ОСОБА_1 заяви по суті.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що лист Міністерства юстиції України № 12705/СК-3502-26/33.3 від 25.08.2026 щодо розгляду звернення не є тим рішенням, яке може бути самостійним предметом оскарження в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 440/12210/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко