Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №440/8475/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №440/8475/25

Суддя: Жигилій С.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 440/8475/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 (суддя Удовіченко С.О.; м. Полтава) по справі № 440/8475/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за березень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у меншому розмірі;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду за березень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 449,31 грн;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за квітень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у меншому розмірі;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду за квітень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 24193,55 грн;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду за лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 12000 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року по справі № 440/8475/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за березень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у меншому розмірі.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду за березень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 449,31 грн.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за квітень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у меншому розмірі.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду за квітень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 24193,55 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі №440/8475/25 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ВЧ НОМЕР_1 не є юридичною особою та суб`єктом владних повноважень, не має необхідної державної реєстрації, а тому не може бути відповідачем у цій справі. Наголошує, що правосуб`єктність військових частин визначається спеціальним законодавством, а підстав для їх залучення як відповідачів у публічно-правових спорах законом не передбачено. Посилаючись на Правила №280 та наказ Міністерства оборони України від 22.12.2018 №650, стверджує, що до повноважень військової частини належать лише планування, замовлення бюджетних коштів та звітування про їх використання, тоді як рішення щодо фінансування грошового забезпечення приймають розпорядники бюджетних коштів вищого рівня. Вважає, що суд фактично вирішив питання про права та обов`язки розпорядника бюджетних коштів другого рівня без його участі у справі, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, зазначає, що її виплата здійснюється на підставі наказів командирів військових частин за наявності документального підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах та пропорційно часу такої участі. Наголошує, що перебування в районі бойових дій та безпосередня участь у них не є тотожними поняттями. Зазначає, що виплата додаткової винагороди у березні 2022 року здійснювалася за лютий 2022 року пропорційно відповідному часу.

Крім того, вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки з вимогами щодо виплати додаткової винагороди за березень–квітень 2022 року звернувся лише 18.06.2025. Наголошує, що про розмір виплат позивач повинен був дізнатися під час щомісячного отримання грошового забезпечення, а об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не навів.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Зазначає, що згідно з довідкою військової частини від 16.05.2025 №720 йому нараховано додаткову винагороду за березень 2022 року в розмірі 29550,69 грн, за квітень 2022 року 5806,45 грн, тоді як за кожний із цих місяців вона мала становити 30000,00 грн. Наголошує, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у редакції, чинній у спірний період, передбачала виплату додаткової винагороди у фіксованому розмірі 30000,00 грн щомісячно, без прив`язки до виконання бойових завдань та пропорційного обчислення часу їх виконання. Вказує, що зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836, якими виплату такої винагороди пов`язано з виконанням бойових (спеціальних) завдань пропорційно відповідному часу, застосовуються з 01.06.2023, а тому не регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі – КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (в частині задоволення позову), дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

За даними довідки Військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з липня 2016 року по жовтень 2023 року у березні 2022 року позивачу нарахована додаткова винагорода в розмірі 29550,69 грн, у квітні 2022 року позивачу нарахована додаткова винагорода в розмірі 5806,45 грн, за лютий, березень, квітень, травень 2023 року додаткова винагорода не нарахована.

На звернення позивача щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, Військова частина НОМЕР_1 листом від 08.05.2025 №601/3214 повідомила, що у заявленому періоді нарахування та виплата додаткової винагороди проводилась у чіткій відповідності до чинного законодавства та керівних документів, а тому вимоги викладені в заяві є безпідставними.

Позивач, вважаючи дії відповідача, які полягають у нарахуванні йому як військовослужбовцю виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за березень, квітень 2022 року та лютий, березень, квітень, травень 2023 року у розмірі збільшеному до 30000,00 грн. в розрахунку на місяць, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у березні та квітні 2022 року позивач мав право на отримання додаткової винагороди у фіксованому розмірі 30000,00 грн щомісячно, а доказів наявності підстав для позбавлення його цієї виплати відповідач не надав. Тому суд дійшов висновку про необхідність нарахування та виплати недоплачених сум винагороди за зазначені місяці.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у лютому–травні 2023 року виплата додаткової винагороди залежала від виконання бойових (спеціальних) завдань та здійснювалася пропорційно часу їх виконання на підставі наказів командира військової частини. Оскільки доказів прийняття відповідних наказів стосовно позивача сторонами не надано, суд не встановив підстав для нарахування та виплати винагороди за цей період.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.

Кабінет Міністрів України 28.02.2022 видав постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

З моменту видання редакції постанови № 168 неодноразово змінювалися.

В первинній редакції від 28.02.2022 питання виплати додаткової винагороди було внормовано так: (пункт 1) Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою КМУ № 217 від 07.03.2022, якій надано застосування з 24.02.2022, виключено зі вказаного пункту Постанови № 168 в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби).

Постановами КМУ № 350 від 22.03.2022, № 754 від 01.07.2022 було розширено, а в подальшому уточнено коло осіб, які мають право на виплату додаткової винагороди, в решті норма не зазнавала змін до 07.07.2022.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (в подальшому - Порядок № 260).

Предметом спору у цій справі є дії Вч НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 суми додаткової винагороди, зокрема, за березень, квітень 2022 року у меншому розмірі ніж передбачено у постанові КМУ № 168 .

Оцінюючи дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу суми додаткової винагороди за березень, квітень 2022 року у меншому розмірі, ніж передбачено у постанові КМУ №168, колегія суддів зазначає, що у період березня, квітня 2022 року постанова № 168 не передбачала ніяких додаткових умов для військовослужбовців Збройних Сил України в частині виплати додаткової винагороди в сумі 30 000 грн, тому додаткова винагорода виплачувалась в розмірі 30 000 гривень щомісячно.

Судовим розглядом встановлено, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2025 Вих.№720 про грошове забезпечення за період з липня 2016 по жовтень 2023, виданої ОСОБА_1 , слідує, що позивачу в березні 2022 року було виплачено додаткову винагороду в розмірі 29550,69 грн, в квітні 2022 року – 5806,45 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року в розмірі, меншому ніж 30000,00 грн щомісячно, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену додаткову винагороду за березень 2022 року в сумі 449,31 грн та за квітень 2022 року в сумі 24193,55 грн.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 причини пропуску цього строку визнано поважними та поновлено строк звернення до суду.

Стосовно доводів апелянта про те, що військова частина НОМЕР_1 не може бути відповідачем у цій справі, колегія суддів зазначає, що у спірний період позивач проходив у ній військову службу, а нарахування та виплату йому грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди, здійснювала саме ця військова частина. Оскільки предметом спору є правомірність її дій щодо нарахування та виплати зазначеної винагороди, військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у справі.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі № 440/8475/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua