Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №520/29539/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №520/29539/25

Суддя: Жигилій С.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 520/29539/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 (суддя: Шляхова О.М., м. Харків) по справі № 520/29539/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом також - відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_1 збитків на підставі акту приймання-передачі заборгованості ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 листопада 2024 року № 5, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16 жовтня 2024 року № 2770 «Про результати службового розслідування за фактом незаконного списання інвентарного майна військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 », наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26 жовтня 2024 року № 2795 «Про результати службового розслідування за фактами нестачі майна»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 стягнуті з його грошового забезпечення в рахунок відшкодування шкоди на підставі акту приймання-передачі заборгованості ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 листопада 2024 року № 5, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16 жовтня 2024 року № 2770 «Про результати службового розслідування за фактом незаконного списання інвентарного майна військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 », наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26 жовтня 2024 року №2795 «Про результати службового розслідування за фактами нестачі майна» грошові кошти у розмірі 85857 (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) гривень 99 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, з урахуванням того, що накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 жовтня 2024 року № 2770 та від 26 жовтня 2024 року № 2795, які слугували підставою притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності визнані протиправними та скасовані, з огляду на те, що Військовою частиною НОМЕР_1 не видавався наказ про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, безпідставно стягнуто з позивача грошову суму 85857,99 грн..

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні грошових коштів у розмірі 85857,99 грн., утриманих в рахунок відшкодування збитків на підставі акту приймання-передачі заборгованості ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 листопада 2024 року № 5, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16 жовтня 2024 року №2770 «Про результати службового розслідування за фактом незаконного списання інвентарного майна військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 », наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26 жовтня 2024 року № 2795 «Про результати службового розслідування за фактами нестачі майна».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суми утриманої в рахунок відшкодування збитків на підставі акту приймання-передачі заборгованості ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 листопада 2024 року № 5, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16 жовтня 2024 року №2770 «Про результати службового розслідування за фактом незаконного списання інвентарного майна військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 », наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26 жовтня 2024 року №2795 «Про результати службового розслідування за фактами нестачі майна» грошові кошти у розмірі 85857 (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) гривень 99 копійок.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №520/33768/24 не містила вказівки на зобов`язання відповідача щодо виконання будь-яких юридичних дій та від ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило будь-якого повідомлення про відкликання або скасування акту приймання-передачі заборгованості від 08.11.2024 № 5, яким передана заборгованість позивача, а тому командуванням Військової частини НОМЕР_6 прийнято рішення відмовити у задоволенні рапорту позивача у зв`язку з відсутністю правових підстав.

За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що, згідно з наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про результати проведення службового розслідування» від 16.10.2024 № 2770 та від 26.10.2024 № 2795, в діях позивача встановлено вину у заподіянні державі шкоди на суму 25 998,23 грн. та 35 929, 87 грн. відповідно. З метою вирішення питання про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, матеріали службових розслідувань направлені до Військової частини НОМЕР_1 (до місця проходження позивачем військової служби).

Відповідно до акту приймання-передачі заборгованості від 08.11.2024 № 5, Військова частина НОМЕР_1 прийняла від ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість щодо втрати майна позивачем на загальну суму 85 857,99 грн..

Відповідачем стягнуто з позивача кошти на суму 25 998,23 грн. та 35 929,87 грн. (загальна сума 85 857,99 грн.), відповідно до наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.10.2024 № 2770 та від 26.10.2024 № 2795.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №520/33768/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуальних актів задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про результати службового розслідування» від 16.10.2024 № 2770 у частині направлення матеріалів службового розслідування до Військової частини НОМЕР_1 для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну державі на загальну суму 25998,23 грн..

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про результати службового розслідування» від 26.10.2024 № 2795 у частині встановлення вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоді державі на суму 35929,87 грн..

Визнано протиправним та скасовано пункт 5 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про результати службового розслідування» від 26.10.2024 № 2795 у частині встановлення вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоді державі на суму 23929,89 грн. та у частині встановлення підстав для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Визнано протиправним та скасовано пункт 6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про результати службового розслідування» від 26.10.2024 № 2795 у частині направлення матеріалів службового розслідування до Військової частини НОМЕР_1 для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №520/33768/24 та вимогою видати відповідний наказ про повернення коштів у сумі 85857,99 грн., у зв`язку із визнанням протиправними та скасування пунктів наказів, які є підставою притягнення винної особи до матеріальної відповідальності відповідно до ч. 3. ст 14 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідач у відповіді на рапорт від 17 жовтня 2025 року № 22822 зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не була залучена до участі у судовій справі № 520/33768/24, за результатами розгляду якої прийнято рішення Харківським окружним адміністративним судом від 13 травня 2025 року про скасування оспорюваних наказів. Окрім того, від ІНФОРМАЦІЯ_2 до Військової частини НОМЕР_1 не надходило жодного повідомлення про відкликання або скасування акту приймання-передачі заборгованості від 08 листопада 2024 року № 5 у сумі 85857,99 грн.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що скасування оскаржуваних позивачем пунктів наказу в судовому порядку має наслідком повернення позивачу стягнутих коштів, про що видається наказ, а, отже, посилання відповідача на відсутність у рішенні суду у справі № 520/33768/24 зобов`язання повернути 85857,99 грн. жодним чином не змінює імперативний обов`язок відповідача вчинити такі дії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-ІХ).

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону № 160-ІХ, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону, суми, стягнені відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої військовій частині, установі, організації, закладу, з урахуванням фактичних витрат на відновлення або придбання військового та іншого майна, а суми, що залишилися після здійснення такого відшкодування, перераховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону, у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що скасування оскаржуваних позивачем пунктів наказу в судовому порядку має наслідком повернення позивачу стягнутих коштів, про що видається наказ, а, отже, посилання відповідача на відсутність у рішенні суду у справі № 520/33768/24 зобов`язання повернути 85857,99 грн. жодним чином не змінює імперативний обов`язок відповідача вчинити такі дії.

Разом із тим, станом на день вирішення справи по суті, утримані з позивача кошти у сумі 85857,99 грн. останньому повернуті не були.

Відповідачем жодні заходи щодо повернення позивачу утриманих з нього коштів не вчинялися, а тому не зумовили поновлення порушених прав особи, а, відтак, не свідчать про виконання вимог частини 3 статті 14 Закону № 160-ІХ.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неповернення ОСОБА_1 безпідставно утриманих з його грошового забезпечення коштів на користь Військової частини НОМЕР_1 .

У силу частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього).

Поряд із цим, правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

А відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, невід`ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

За обставин цієї справи, суд першої інстанції, зважаючи, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо неповернення ОСОБА_1 безпідставно утриманих з його грошового забезпечення коштів, враховуючи, що наразі відповідач не здійснив нарахування утриманих сум позивачу, з метою належного захисту прав позивача, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суми утриманої з його грошового забезпечення коштів у розмірі 85857,99 грн..

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем було подано позов за відсутності предмета спору, оскільки відповідач не відмовляв у поверненні коштів, сума яких, як указав сам позивач, не є спірною.

Разом із тим, колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що невідповідність, на думку відповідача, способу судового захисту не спростовує факт порушення прав позивача, на поновлення яких подано позов. Окрім того, вказані, на думку відповідача, порушення були виправлені судом першої інстанції зміною способу захисту зі стягального на зобов`язальний характер.

Також, щодо суми коштів, що заявлена у позові, колегія суддів зауважує, що неспірність такої позивач зазначав не в контексті того, що спір між сторонами відсутній, а в розрізі обставин, що дійсно з нього безпідставно утримано саме цю конкретну суму, яка підлягає поверненню. Спір виник не внаслідок відмови відповідача у поверненні коштів, а внаслідок протиправної бездіяльності останнього з їх неповернення.

При цьому, дійсно, рішення суду у справі № 520/33768/24 про скасування наказу про притягнення позивача до матеріальної відповідальності не містить у собі ані настанов про повернення коштів, ані строків їх повернення.

Однак, такі вимоги у справі № 520/33768/24 позивачем і не заявлялись, оскільки, станом на день звернення до суду з позовом, утримання з позивача коштів не здійснювалось, а відповідні утримання відбулись під час перебування справи у суді, відтак після набрання у ній рішенням законної сили кошти, що були стягнуті з позивача, набули статусу помилково утриманих.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 по справі № 520/29539/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін Т.С. Перцова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua