Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №440/11802/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р.Справа № 440/11802/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 (суддя: А.О. Чеснокова, м. Полтава) по справі № 440/11802/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області , Державної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУДКСУ у Полтавській області), Державної казначейської служби України (далі по тексту - відповідач-2, ДКСУ), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області щодо невиконання протягом тривалого часу (7 років) наказу Господарського суду Сумської області про примусове виконання ухвали від 28.08.2017 № 920/1630/14; (5 років) наказів Господарського суду Сумської області про примусове виконання ухвал від 13.01.2020 та 15.09.2020 № 920/1630/14;

- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (м. Суми, вул. Вознесенська, 7, код ЄДРПОУ 37970404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 10 000,00 (десять тисяч) грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (м. Суми, вул. Вознесенська, 7, код ЄДРПОУ 37970404) подати протягом 10 днів з дня ухвалення рішення по справі Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України та відкласти безспірне списання коштів державного бюджету до набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України, відповідно до вимог п. 49 Порядку № 845.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачами протиправно протягом визначеного законом строку виконавчі документи не були виконані відповідно до бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (вул. Воскресенська, 7, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37970404), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів вчинення активних, передбачених законом дій, що були б спрямовані на виконання рішення судів на корить позивача, відповідачем не надано, що вкотре підтверджує бездіяльність органу ДКС щодо виконання своїх повноважень.

Відповідачем, Державною казначейською службою України подано відзив, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконанні Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області перебувають три виконавчих документи про стягнення на користь арбітражного керуючого Боровика Р.Л. коштів, зокрема: 1. Наказ Господарського суду Сумської області про примусове виконання ухвали від 15.09.2020 у справі № 920/1630/14 на суму 95570,00 грн.; 2. Наказ Господарського суду Сумської області про примусове виконання ухвали від 28.08.2017 у справі № 920/1630/14 на суму 99026,00 грн.; 3. Наказ Господарського суду Сумської області про примусове виконання ухвали від 13.01.2020 у справі № 920/1630/14 на суму 35253,00 грн..

Як зазначає позивач, у встановлені законом строки ГУ ДКСУ у Сумській області не виконало відповідні дії щодо виконання рішення суду (протягом 3-місячного терміну).

Протягом 2018-2025 років позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо результатів виконання судових рішень.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач вказував на відсутність відповідних асигнувань. При цьому, будь-яких доказів вжиття заходів щодо виконання рішення не надавав. Зокрема, листування з боржником, притягнення його до відповідальності, ініціювання внесення змін до закону про державний бюджет, зупинення безспірного виконання, тощо.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконання зазначених судових рішень у формі безспірного списання коштів залежить від наявності достатнього обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». За відсутності або недостатності відповідних бюджетних асигнувань органи Казначейства об`єктивно позбавлені можливості здійснити безспірне списання коштів у строки, визначені законодавством. Водночас матеріали справи свідчать, що Казначейство систематично вчиняє дії, передбачені, зокрема, пунктом 47 Порядку № 845, у частині інформування Міністерства фінансів України щодо необхідності збільшення бюджетних призначень, після чого подальші рішення приймаються відповідними органами державної влади у межах їх компетенції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Згідно з частиною першою, четвертою статті 3 цього Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі за текстом - Порядок № 845).

Приписами пункту 24 Порядку № 845 передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, а саме:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового звязку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, імя, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування 3 вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

З матеріалів справи вбачається, що орган Пенсійного фонду України, який є боржником за спірними виконавчими документами, не обслуговується за видатками в органах Казначейства Сумської області та не має відкритих рахунків, з яких можливе здійснення безспірного списання коштів.

З огляду на встановлені обставини, накази Господарського суду Сумської області від 28.08.2017, 13.01.2020 та 15.09.2020 у справі № 920/1630/14 були взяті на облік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Абзацом другим підпунктом 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження судових рішень до органів Казначейства.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4901-VI визначено черговість погашення заборгованості за рахунок коштів відповідної бюджетної програми, а саме:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за іншими рішеннями суду.

Таким чином, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону про гарантії, зазначені судові накази належать до третьої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми.

Разом з тим, пунктом 39 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, передбачено спеціальний порядок дій органів Казначейства у випадку недостатності бюджетних призначень для виконання судових рішень.

Так, пунктом 39 Порядку № 845 встановлено, що коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Водночас, наведеною нормою визначено і момент, з якого виникає можливість фактичного виконання відповідних судових рішень. Зокрема, пунктом 39 Порядку № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

Отже, положення пункту 39 Порядку № 845 безпосередньо пов`язують можливість здійснення безспірного списання коштів державного бюджету з наявністю відповідних бюджетних призначень, визначених законом про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

Водночас, межі компетенції Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області визначаються Бюджетним кодексом України та Положенням про Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, затвердженим наказом Державної казначейської служби України від 16.12.2025 № 318 (далі - Положення № 318).

Згідно з пунктом 16 Положення № 318, Головне управління Державної казначейської служби України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі та в установах банків.

Таким чином, Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області є територіальним органом Державної казначейської служби України, який здійснює свою діяльність у межах повноважень, встановлених законодавством України.

Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області як самостійний суб`єкт владних повноважень не наділене повноваженнями самостійно подавати пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України або щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету. Зазначені питання належать до компетенції центрального органу Державної казначейської служби України.

Крім того, слід зазначити, що Державна казначейська служба України у межах покладених на неї функцій на постійній основі звертається до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо необхідності передбачення у Законі України «Про Державний бюджет України» достатнього обсягу видатків за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Вжиття таких заходів спрямоване на забезпечення можливості виконання відповідних судових рішень у максимально стислі строки.

Матеріалами справи підтверджується, що Державна казначейська служба України неодноразово зверталася до Міністерства фінансів України з відповідними листами щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України», копії яких наявні у матеріалах справи.

Оцінюючи правомірність дій органів Казначейства, колегія суддів також бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.10.2024 у справі № 120/4764/21-а.

Так, у пунктах 29-35 розділу IV зазначеної постанови Верховний Суд сформулював такі висновки: «Відповідачем надсилалися до Міністерства фінансів України, зокрема, листом від 02.10.2020 № 5-05-1-05/17340, пропозиції щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України», тобто протягом одного місяця з дня надходження виконавчого документу у справі № 127/7469/20, у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їх недостатність. Отже, відповідачем направлявся до Міністерства фінансів України лист із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 у строк, передбачений пунктом 39 Порядку №845, що свідчить про відсутність бездіяльності з боку відповідача.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 17.11.2021 у справі №120/4766/21-а, правовідносини в якій є подібними, та які (висновки) правомірно були враховані судом апеляційної інстанції. Судами також було встановлено, що Казначейство листами від 19.03.2021 № 5-05-05/5910, від 12.04.2021 №5-05-1-05/7746, від 19.02.2021 №5-05-1-05/4004, від 04.01.2021 №5-05-1-05/146, повторно подавало до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504030, тощо. … Таким чином, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та дійшли вірного висновку про відмову у задоволені даного позову в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Державної казначейської служби України в межах спірних правовідносин».

Отже, правова позиція Верховного Суду полягає у тому, що направлення Казначейством до Міністерства фінансів України відповідних пропозицій у порядку, встановленому пунктом 39 Порядку № 845, свідчить про належне виконання Казначейством покладених на нього повноважень та, відповідно, виключає висновок про наявність протиправної бездіяльності.

Отже, колегія суддів вважає, що органами Казначейства було вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання наказів Господарського суду Сумської області від 28.08.2017, від 13.01.2020 та від 15.09.2020 у справі № 920/1630/14, у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України.

При цьому, фактична можливість виконання зазначених судових рішень шляхом безспірного списання коштів безпосередньо залежить від наявності достатнього обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». За відсутності або недостатності відповідних бюджетних асигнувань органи Казначейства не мають об`єктивної можливості здійснити безспірне списання коштів у визначені законодавством строки.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що Казначейство систематично здійснює дії, передбачені, зокрема, пунктом 47 Порядку № 845, щодо інформування Міністерства фінансів України про необхідність збільшення бюджетних призначень. Прийняття подальших рішень з цього питання належить до компетенції відповідних органів державної влади.

Таким чином, органи Державної казначейської служби України діяли в межах наданих їм повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, вживаючи передбачених Порядком № 845 заходів, спрямованих на забезпечення виконання судових рішень.

Невиконання наказів Господарського суду Сумської області у визначений позивачем строк обумовлено об`єктивною відсутністю достатніх бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою. Така обставина не залежить від волевиявлення чи дій органів Казначейства, а тому сама по собі не може свідчити про протиправність їхніх дій або бездіяльності.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання дій або бездіяльності органів Державної казначейської служби України протиправними, оскільки останні здійснювали передбачені законодавством заходи для виконання судових рішень, а подальше їх фактичне виконання залежить від забезпечення відповідних бюджетних призначень.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі № 440/11802/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова О.А. Спаскін