Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №440/15788/25
Суддя: Жигилій С.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 р.Справа № 440/15788/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 25.02.26 по справі № 440/15788/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2025 50% частини щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України від 08.10.2024 №3995-IX "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2025 частину щомісячного грошового забезпечення, належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до положень частини 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% грошового забезпечення, з урахуванням виплаченого розміру грошового забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/15788/25 від 25 лютого 2026 року та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2025 року 50% частини щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням внесених змін Законом України від 08 жовтня 2024 року №3995-IX “Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2025 частину щомісячного грошового забезпечення, належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до положень частини 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 50% грошового забезпечення, з урахуванням виплаченого розміру грошового забезпечення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлено фактичні обставини справи, зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з наданих позивачкою документів, а саме свідоцтва про народження ОСОБА_2 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, вбачається, що зниклий безвісти ОСОБА_2 має батька - ОСОБА_1 .
Разом із тим, такий висновок суду є помилковим, оскільки сам факт зазначення у свідоцтві про народження дитини відомостей про батька не свідчить про набуття відповідною особою статусу батька дитини, якщо такі відомості були внесені зі слів матері. Так, у випадку, коли відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження та, відповідно, зазначені у свідоцтві про народження дитини саме зі слів матері, така особа не набуває статусу батька дитини. Відповідно, у неї не виникають передбачені законом права та обов`язки щодо такої дитини. Зазначене випливає зі змісту статей 121, 126, 135 Сімейного кодексу України, а також положень Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв на момент народження та державної реєстрації народження ОСОБА_2 , зокрема статей 52-55.
Таким чином, зазначення у свідоцтві про народження ОСОБА_2 та у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомостей про ОСОБА_1 як про батька саме по собі не підтверджує факту встановлення батьківства та набуття ним відповідного правового статусу.
Отже, суд першої інстанції, надаючи оцінку зазначеним документам, неправильно встановив юридично значущі обставини справи та помилково ототожнив факт зазначення особи у відомостях про батька дитини з фактом набуття цією особою статусу батька дитини, що призвело до неправильного висновку суду.
Відповідач подав відзив, в якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 440/15788/25 - залишити без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на дійсній військовій службі у військовій частині (за мобілізацією) та з 29.03.2022 бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької області відповідно до наказів командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 4 від 10.03.2022 та № 23 від 29.03.2022.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини № 144 від 28.07.2022 солдат ОСОБА_2 , стрілець-снайпер 2 механізованого відділення 3 механізованому взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини вважається безвісно відсутнім.
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 13.07.2024 № 2084/6368 солдат ОСОБА_2 в період з 29.03.2022 по 09.05.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Кам`янка Донецької області.
У відповідності до витягу з Єдиного реєстру ветеранів війни “ 20250602-00040987 від 02.06.2025 солдат ОСОБА_2 є учасником бойових дій з 28.03.2025 безтерміново.
Сповіщенням сім`ї № 144 від 26.05.2022 військовою частиною повідомлено ОСОБА_1 про те, що її син, солдат ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків 09.05.2022 року зник безвісти в районі н.п. Кам`янка Донецької області.
Сповіщенням сім`ї № ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено ОСОБА_1 про те, що її син, солдат ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків 09.05.2022 року зник безвісти в районі н.п. Кам`янка Донецької області.
ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим 08 серпня 1997 року Горбанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, про що у книзі реєстрації актів про народження 08 серпня 1997 року зроблено запис №44.
У зв`язку із зникненням безвісти сина ОСОБА_2 , позивачу здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення як матері зниклого безвісти відповідно до п. 4, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, a також сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх та статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011 - XII (в редакції Закону чинного на момент виникнення правовідносин між cторонами).
07.04.2025 позивач звернулася на гарячу лінію Міністерства оборони України із зверненням № ГО-18689262 з питання неповної виплати грошового забезпечення, що належить до виплати сину ОСОБА_2 , який рахується зниклим безвісти з 09.05.2022.
Окрім того, через ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.05.2025р. № 1740/3243 до військової частини було надіслано відповідну заяву ОСОБА_1 від 20.05.2025 та витяг про статус матері-одиначки.
Військова частина надала відповідь листом від 05.07.2025 №2084/2400/4/9/971, в якому повідомила, що з 1 лютого 2025 року відбулись зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно якого виплата грошового забезпечення відбувається в розмірі 50% від належного грошового забезпечення, які розподіляються рівними частками між представниками першої черги, а саме: дружиною (чоловіком), законним представником неповнолітніх дітей, дітьми з-поміж осіб з інвалідністю з дитинства або їхніми законними представниками, батьками військовослужбовців (крім тих, що отримують від нього аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав); - виходячи зі змісту статті 135 Сімейного кодексу України є вірогідність, що матір може також вказати справжні дані батька дитини. Таким чином, з наявних документів, які є у військовій частини, а також тих, які були надані у заяві щодо виплати грошових коштів по безвісти зниклому сину здійснення виплат в розмірі 50% грошового забезпечення виключно матері військовослужбовця є неможливим, оскільки неможливо встановити наявність або відсутність інших представників першої черги (батька).
18.09.2025 позивач повторно звернулася на гарячу лінію Міністерства оборони України із звернення № ГО-18689262/3 щодо неповної виплати грошового забезпечення, що належить до виплати синові ОСОБА_2 , який рахується зниклим безвісти за особливих обставин з 09.05.2022.
У листі № 2084/2400/4/9/1573 від 07.10.2025 військова частина повідомила, що з 01.02.2025 вступили в дію зміни до Закону України "Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, згідно якого виплата грошового забезпечення відбувається в розмірі 50% від належного грошового забезпечення, які розподіляються рівними частками між представниками першої черги, а саме: дружиною (чоловіком), законним представником неповнолітніх дітей, дітьми з-поміж осіб з інвалідністю з дитинства або їхніми законними представниками, батьками військовослужбовців (крім тих, що отримують від нього аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав). Виходячи зі змісту статті 135 Сімейного кодексу України є вірогідність, що матір може також вказати справжні дані батька дитини. Таким чином, з наявних документів, які є у військовій частини, а також тих, які були надані у заяві щодо виплати грошових коштів, здійснення виплат в розмірі 50% грошового забезпечення матері військовослужбовця є неможливим, оскільки неможливо встановити наявність або відсутність батька військовослужбовця. Запропоновано встановити вказану обставину у передбаченому чинним законодавством України порядку.
Вважаючи, що викладене в листі військової частина №2084/2400/4/9/1573 від 07.10.2025 є протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану видно, що зниклий безвісті ОСОБА_2 має батька ОСОБА_1 .
Також суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що рішення командира військової частини про визнання права обох батьків на отримання частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 було прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку із чим суд не знаходить підстав для визнання протиправною бездіяльності командира військової частини щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2025 50% частини щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України від 08.10.2024 №3995-IX "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки такої відповідачем не вчинено у спірних правовідносинах.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Законом України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх” зазначену правову норму викладено в наступній редакції:
"За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення."
Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок №884).
Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється:
- особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
- у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
- у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Наведеними вище положеннями пункту 5 Порядку №884 передбачено, що командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що за результатом розгляду заяви щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти, передбачено прийняття командиром військової частини відповідного рішення, при цьому, у разі прийняття рішення про відмову у такій виплаті, командир військової частини має обов`язково зазначити у цьому рішенні підстави для такої відмови.
Перелік підстав для відмови у виплаті грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця, який, зник безвісти, наведений у пункті 5 Порядку №884, є вичерпним.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 07.10.2025 Військова частина НОМЕР_1 , повідомила про те, що відповідно з наявних документів, які є у військовій частини, а також тих, які були надані у заяві щодо виплати грошових коштів, здійснення виплат в розмірі 50% грошового забезпечення є неможливим, оскільки неможливо встановити наявність або відсутність батька військовослужбовця. Запропоновано встановити вказану обставину у передбаченому чинним законодавством України порядку.
Щодо правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 , слід зазначити наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем було надано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України від 11.06.2025 № 00051732767, відповідно до якого відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного Кодексу України № 00054042649 від 08.10.2025, про те, що відомості про батька записані відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного Кодексу України (за вказівкою матері).
Поряд з цим, листом Полтавського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, повідомлено, що по архівно-пошукових матеріалах відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян до актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № 44 від 08 серпня 1997 року, відомості про встановлення батьківства не вносилися, підстави запису відомостей про батька не змінювалися.
Колегія суддів зауважує, що у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992 № 9, за змістом якої одинокою матір`ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Колегія суддів зауважує, що саме по собі зазначення у свідоцтві про народження відомостей про батька, внесених за правилами частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, не є достатньою правовою підставою для висновку про наявність у такої особи статусу батька та, відповідно, права на отримання грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.
При цьому матеріалами справи не підтверджено наявності інших осіб, які у встановленому законом порядку набули право на отримання грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця. Натомість позивач є його матір`ю, а відомості про батька внесені за її вказівкою відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що відповідно до наведеного вище правового регулювання не свідчить про встановлення батьківства.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на отримання грошового забезпечення безвісти зниклого сина, а невиплата відповідачем грошового забезпечення у розмірі 50% з мотивів неможливості встановлення наявності або відсутності батька військовослужбовця є необґрунтованою.
Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що сам по собі факт зазначення у свідоцтві про народження відомостей про батька свідчить про наявність іншого претендента першої черги на виплату, колегія суддів вважає помилковим, у зв`язку з чим доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 440/15788/25 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2025 50% частини щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України від 08.10.2024 №3995-IX "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2025 частину щомісячного грошового забезпечення, належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до положень частини 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua