Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №203/857/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/857/26

Провадження № 2/0203/1385/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Пилипенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

встановив:

30 січня 2026 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернувся до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову представник позивача вказав, що 28 квітня 2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102740563 у формі електронного документа відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 6 000 грн. 00 коп. У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту/позики, сплати відсотків за користування позиченими коштами, розміру і типу процентної ставки. 29 серпня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило права вимоги за договорами, у тому числі за договором споживчого кредитування № 102740563 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Таким чином, позивач набув права вимоги за кредитним договором з відповідачем. ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором по поверненню кредиту належним не виконує, а тому на дату звернення до суду з позовом має заборгованість в сумі 23 565,00 грн., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6 000 грн., заборгованості за сумою відсотків у розмірі 17 145 грн, а також 420,00 грн. – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором споживчого кредитування № 102740563 в сумі 23 565,00 грн. 00 коп. та судові витрати по сплаті судового збору 2 662 грн. 40 коп. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн. 00 коп. (а.с. а.с. 1 – 4).

Одночасно з позовною заявою від позивача надійшло клопотання про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.33).

Після надходження Відповіді № 2303237 від 03 лютого 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с. 38) ухвалою судді Центрального районного суду міста Дніпра від 04лютого 2026 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, за клопотанням позивача витребувано докази (а.с. а.с. 39 – 40).

Позивач у судові засідання не з`явився, в позовній заяві клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 4).

08 квітня 2026 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані судом докази (а.с. а.с. 53 – 55).

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов до суду не надав. Відповідач повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення викликів поштою (а.с. а.с. 62, 63, 74). Поштові повідомлення повернулись без вручення. Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 квітня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 102740563 (а.с. а.с. 6 – 11), підписаний відповідачем шляхом направлення на телефон відповідача одноразового ідентифікатора, що мав бути ведений в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача на підтвердження акцепту кредитного договору (а.с. 10).

За умовами договору про споживчий кредит № 102740563 від 28 квітня 2023 року ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати відповідачу кредит на 105 днів на суму 6 000 грн. 00 коп., а відповідач, у свою чергу, зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування позиченими коштами відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі.

Згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ухвалу суду 28 квітня 2023 року на рахунок відповідача дійсно надійшли грошові кошти в розмірі 6 000 грн. 00 коп. (а.с. 55).

29 серпня 2023 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т, за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату права вимоги за договорами з боржниками, зазначеними в додатку 1 до цього договору (а.с. а.с. 18 на зв. – 23).

Згідно додатку 3 до договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т від 29 серпня 2023 року вказані зобов`язання за договором про споживчий кредит № 102740563 з ОСОБА_1 (а.с. 26).

Згідно платіжної інструкції від 29 серпня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перерахувало ТОВ «МІЛОАН» грошові кошти за договором відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т від 29 серпня 2023 року (а.с. 25 на зв.).

При вирішення позовних вимог по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

В силу частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність позивачем факту сплати відповідачу грошових коштів за договором про споживчий кредит № 102740563, а також правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Натомість, відповідачем не доведено факт виконання зобов`язань да договором про споживчий кредит: повернення основної суми боргу та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Також позивачем було доведено набування ним права вимог за договором про споживчий кредит № 102740563 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню, а з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 102740563 від 28 квітня 2023 року в розмірі 23 145,00 грн., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6 000,00 грн., заборгованості за сумою відсотків у розмірі 17 145,00 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною 4 ст.42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідач за користування грошовими коштами за договорами споживчого кредитування сплачує проценти, положення договорів про встановлення додаткової комісії за видачу кредиту є нікчемними.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за договором про споживчий кредит № 102740563 від 28 квітня 2023 року слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 604 грн. 93 коп. (а.с. 5) підлягають стягнення на його користь з відповідача.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1–3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно ч.ч. 1 – 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

До позовної заяви надані документа на підтвердження витрат на оплату правової допомоги адвоката. Зважаючи на складність справи, яка є типовою, відсутність необхідності готувати інші заяви по суті спору, приймаючи до уваги розгляд цивільної справи в заочному порядку та за відсутності сторін, а також часткове задоволення позовних вимог слід дійти висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ – 35234236; адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 102740563 від 28 квітня 2023 року в розмірі 23 145 (двадцять три тисячі сто сорок п`ять) гривень, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6 000 грн., заборгованості за сумою відсотків у розмірі 17 145 грн.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ – 35234236; адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судовий збір в розмірі 2 614 грн. 94 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., а разом 5 614 (п`ять тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 94 копійки.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня підписання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 12.06.2026 року.

Суддя С.В. Єдаменко