Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №362/8042/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/13154/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 362/8042/25

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Марчука О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання та додаткових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь:

аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини від його заробітку на період навчання до досягнення нею 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

31800 грн. у відшкодування за фактично понесених витрат за навчання.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона є дочкою відповідача.

Вказувала, що після розірвання шлюбу між батьками, вона залишилася проживати з матір'ю, а батько виплачував аліменти на її утримання до 18 років.

Зазначала, що вона навчається у Приватному вищому навчальному закладі «Київський університет культури», термін навчання до 30 червня 2027 року.

Посилалася на те, що навчання є платним та матір`ю було сплачено за три семестри 46800 грн., половину з яких вона просить стягнути з відповідача.

Вказувала, що вона навчається і тому не може працювати, а щодня вона несе витрати.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що позовні вимоги були сформовані з позиції дійсних витрат позивача та вимог Закону, оскільки підтверджено факт її навчання на денній формі навчання, сплати грошових коштів на навчання та вказано, що вона ніде не працює і не має можливості заробляти та самостійно себе утримувати.

Вказувала, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що звернення до суду позивача з зазначенням вартості навчання та вимога в призначенні їй аліментів до досягнення 23 років або закінчення навчання є підтвердження потреби матеріальної допомоги.

Зазначала, що твердження суду про те, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу є помилкові, так як батько-відповідач має постійну роботу та стабільний заробіток, не утримує нікого і тому на, її думку, має можливість сплачувати аліменти до досягнення нею 23 років.

03 серпня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги вказуючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до статті 199 СК України обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, виникає лише за наявності сукупності двох обов`язкових умов: якщо повнолітня дитина у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги та якщо батьки мають можливість її надавати. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість задоволення позову. Витрати на харчування і одяг (на які посилається позивач за змістом позову) не є такими, що виникли саме у зв`язку з її навчанням, оскільки потреби людини в забезпеченні харчування і одягу, існують незалежно від того чи навчається людина чи ні. Доводи апеляційної скарги про те, що сам факт навчання на денній формі та звернення до суду автоматично підтверджує потребу у матеріальній допомозі, є помилковими та суперечать змісту статті 199 СК України. Зазначав, що сам по собі факт навчання не звільняє позивача від обов`язку довести, які саме витрати виникли у зв`язку з навчанням, їх розмір та необхідність їх компенсації відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, у тому числі, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено, що дочка відповідача у зв`язку із навчанням потребує матеріальної допомоги, а відповідач може її надавати, оскільки має низький рівень доходу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є дочкою відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії від 18 квітня 2007 року.

Згідно договору про навчання в Київському університеті культури, укладеного між приватним вищим навчальним закладом «Київський університет культури» та ОСОБА_4 , університет взяв на себе зобов`язання зарахувати вступника на навчання на перший курс після виконання вимог умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти за спеціальністю Аудіовізуальне мистецтво та виробництво, для здобуття ступеня фахового молодого бакалавр, освітня програма строком з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року.

Відповідно до довідки №534/25 від 14 жовтня 2025 року Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури», ОСОБА_1 дійсно є студентом 2-го курсу денної форми здобуття освіти; термін навчання до 30 червня 2027 року.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до статті 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.

Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що прожитковий мінімум на працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що прожитковий мінімум на працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328 грн.

Статтею 200 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Тобто на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання та чи повнолітні дочка, син, що продовжують навчання, у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги.

Обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Навчання, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №761/10510/17.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років (див. правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/20347/20).

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, не залежить від форми навчання (див. постанову Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16ц).

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

З матеріалів справи вбачається, що повнолітня дочка відповідача навчається за денною формою, відомостей про наявність у неї самостійного стабільного доходу, достатнього для самозабезпечення, матеріали справи не містять.

З консультативних висновків спеціалістів та виписок із медичної карти хворого вбачається, що ОСОБА_2 встановлені діагнози: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця з (застійною) серцевою недостатністю ІІ ст ступінь 3 ризик 3; цукровий діабет типу 2 з ознаками інсулінової резистентності; хронічна вертеброгенна множинна дорсалгія з больовим синдромом.

Оцінюючи можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 має хронічні захворювання та відповідно несе витрати на лікування.

Відповідно до довідки №П0000000005 від 24 лютого 2026 року ДП Національний палац мистецтв «Україна» відповідач офіційно працевлаштований та має середньомісячний дохід в розмірі 12932 грн.

Отже, наявні у справі докази не дають підстав для висновку про повну відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці.

Разом з тим стан здоров`я відповідача, характер і розмір його доходу підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів.

З урахуванням обов`язку обох батьків брати участь в утриманні повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, встановлених у справі обставин щодо матеріального становища відповідача, стану його здоров`я, а також принципу розумності та справедливості, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Такий розмір аліментів забезпечує реальну участь батька в утриманні повнолітньої дочки, якапродовжує навчання, та водночас не покладає на відповідача надмірного тягаря з огляду на його стан здоров`я і підтверджені обставини отримання заробітної плати.

При цьому, слід зазначити, що лише та обставина, що на батьків покладено обов`язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог у розмірі, заявленому позивачем.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 31800 грн. у відшкодування за фактично понесені витрати за навчання колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

У п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року надано роз`яснення, що відповідно до ст.185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв`язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Разом з тим, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 24 лютого 2016 року у справі №6-1296цс15 та висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19.

Під час навчання на першому курсі у Приватному вищому навчальному закладі «Київський університет культури» до 11 жовтня 2025 року ОСОБА_1 була неповнолітньою та витрати за 1 навчальний рік несла мати позивача - ОСОБА_4 .

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем у справах про стягнення додаткових витрат на дитину (ст.185 СК України) є той із батьків, хто фактично поніс ці витрати (незалежно від того, мати це чи батько), а не сама дитина.

З вимогами про стягнення половини суми витрат за навчання звернулася сама ОСОБА_1 , а не її мати, яка несла витрати за оплату навчання дочки, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 31800 грн. у відшкодування за фактично понесені витрати за навчання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладеневище, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а відтак з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 1514 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

В позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

На підтвердження понесення вказаних витрат було надано копії: додатку до договору про надання правової допомоги №400, а саме акт прийому передачі наданих послуг від 27 лютого 2026 року на суму 5000 грн. та товарного чеку на суму 5000 грн.

Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи пропорційність задоволених вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 1500 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - 15 жовтня 2025 року і до припинення дочкою навчання у вищому навчальному закладі, але не більше, ніж до досягнення 23 років.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 1500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 1514 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: