Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №758/20506/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/15328/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року місто Київ

справа №758/20506/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Ковбасюк О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив:

змінити спосіб та розмір стягнення з нього аліментів встановлений рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року та встановити стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі, що становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування вимог посилався на те, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року з нього стягуються аліменти на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходу.

Вказував, що на даний час його матеріальне та сімейне становище істотно змінилося, оскільки він офіційно не працевлаштований, постійного доходу не має та перебуває за межами України, де здійснює фактичний догляд за його матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК.

Зазначав, що у зв'язку з відсутністю у нього офіційного доходу державним виконавцем аліменти нараховуються, виходячи із середньої заробітної плати по місту Києву, що призводить до визначення розміру аліментів, який не відповідає реальному матеріальному становищу позивача та його фактичним можливостям.

Посилався на те, що він не ухиляється від виконання батьківського обов'язку щодо утримання дитини, однак вважає за необхідне сплачувати аліменти на дитину у мінімально гарантованому законом розмірі.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначити аліменти у твердій грошовій сумі 2000-2500 грн щомісячно з подальшою індексацією відповідно до вимог законодавства України.

На обґрунтування вимог посилався на те, що після відкриття виконавчого провадження державний виконавець почав здійснювати розрахунок аліментів виходячи із середньої заробітної плати по м. Києву, оскільки він офіційно не працює в Україні, у результаті щомісячний розмір аліментів становить близько 6600 грн., що суттєво перевищує його реальні фінансові можливості.

Вважає, що саме реальне виконання рішення призвело до виникнення нової істотної обставини, яка є підставою для застосування статті 192 СК України та відповідно суд неправильно застосував вказану статтю.

Вказував, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам щодо його матеріального стану, оскільки отримання соціальної допомоги відповідно до законодавства Німеччини є мінімальним засобом існування та не може прирівнюватися до заробітної плати або стабільного доходу.

Зазначав, що суд першої інстанції не врахував, що: він не має офіційної роботи; отримує лише соціальну допомогу; перебуває у пошуку роботи; обмежений мовним бар`єром; має ще одну неповнолітню дитину; здійснює догляд за матір`ю з інвалідністю, а тому стягнення аліментів у розмірі близько 6600 грн щомісяця є неспівмірним його реальним можливостям.

Посилався на те, що суд першої інстанції без будь-якого належного мотивування дійшов протилежного висновку про відсутність підстав для зміни способу та розміру аліментів.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, у тому числі, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та не встановлення умов, які могли б бути підставою для зміни способу стягнення аліментів.

Колегія суддів не погоджується з мотивами відмови у задоволені позову виходячи з наступного.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 1статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з роз`ясненнями, які виклачені у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13.

Звертаючись до суду з позовом позивач як на підставу для зміни розміру (способу) стягнення аліментів посилався на те, що в нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у нього відсутні доходи, він перебуває за межами України та здійснює постійний догляд за матір'ю-інвалідом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року у справі №758/8935/25 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 17 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зі змісту рішення суду у справі №758/8935/25 вбачається, що відповідач у судове засідання по вказаній справі не з`явився та подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечуючи проти задоволення позовних вимог.

На виконання вказаного рішення 28 листопада 2025 року Подільським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №758/8935/25, який перебуває на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (виконавче провадження НОМЕР_1).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у вмконавчому провадженні НОМЕР_1, складеним державним виконавцем станом на 16 грудня 2025 року, щомісячний розмір аліментів, який підлягає стягненню з позивача за період з липня по грудень 2025 року, становив близько 6 600 грн.

На даний час позивач проживає у Німеччині, де офіційно не працевлаштований та отримує соціальну допомогу.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК 25 червня 2012 року матері позивача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок загального захворювання встановлено ІІ групу інвалідності довічно.

Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить 2563 грн.

Згідно з ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить 2817 грн.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Обставини на які посилається позивач, як на підставу для зміни розміру аліментів, а саме: перебування його за межами України, догляд за матір'ю-інвалідом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 існувала на момент винесення судом рішення від 18 серпня 2025 року у справі №758/8935/25.

Наявність у позивача ще однієї дитини не свідчить про погіршення його матеріального стану.

При цьому, позивачем не надано доказів, які б свідчили про його неможливість сплачувати аліменти в розмірі, що становить 1/6 частину від його заробітку (доходу), що визначено Законом.

А відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зміни розміру аліментів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом, фактично просить змінити не розмір стягнення аліментів, а спосіб їх стягнення та стягувати з нього аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до вимог чинного законодавства України, тобто в твердій грошовій сумі.

Зміна способу стягнення аліментів (ч.3 ст.181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як вбачається з вищевказаних норм, винятково стягувачу аліментів надається право вибору способу їх стягнення. Це право стягувача є безумовним, суд не може за заявою платника аліментів змінювати спосіб їх стягнення. Його правові можливості обмежуються правом вимагати зменшення розміру аліментів у межах обраного одержувачем способу їх стягнення.

Отже, прерогатива обрання того чи іншого способу стягнення аліментів (у частці від доходу або в твердій грошовій суму), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням, належить одержувачу аліментів, а не їх платнику.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що посилання позивача на положення ст.192 СК України, як на підставу задоволення заявлених ним вимог, є безпідставним, адже позивач, як платник аліментів, має право звертатися з позовом про зміну розміру стягнутих рішенням суду аліментів, але в межах визначеного таким рішенням способу їх стягнення.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 , однак з помилкових мотивів, отже судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: