Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №367/8043/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14682/2026

Справа № 367/8043/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Мартиненко В.С. у м. Київ 19 червня 2026 року щодо відмови про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Комфорт 16» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року заявник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення, просив долучити до матеріалів справи докази понесення судових витрат ОСОБА_1 та ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, стягнувши з ОСББ «Наш Комфорт 16» на його користь понесені ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 13872 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Заяву обґрунтовував тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала справа № 367/8043/25 за позовом ОСББ «Наш Комфорт 16», за наслідками розгляду справи 01 травня 2026 року суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково.

Посилаючись на вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, вказував, що відповідну заяву було зроблено адвокатом Маляром С.А. у відзиві на позовну заяву, а також зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат, які відповідач поніс в зв`язку з розглядом справи. Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 16 лютого 2026 року, правничу допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Маляр С.А. Відповідно до умов договору між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 48000 грн.

Вказував, що оскільки копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 367/8043/25 направлено відповідачам та їх представникам 11 травня 2026 року, то останнім днем строку на подання заяви про розподіл судових витрат з доказами їх понесення є 18 травня 2026 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті додаткового рішення.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення. Визнати підстави пропуску процесуального строку на подачу доказів понесення витрат на правничу допомогу поважними та поновити ОСОБА_1 строк на подачу доказів понесення витрат на правничу допомогу, долучених до заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення; стягнути з ОСББ «Наш Комфорт 16» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 13872 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги наводив зміст ст. 59 Конституції України, ст. 2, 15, 133, 141, 246 ЦПК України, правові висновки Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24, правові висновки Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 344/12148/23, від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 06 листопада 2024 року у справі № 916/2737/22, від 14 січня 2026 року у справі № 621/5017/23, від 04 лютого 2026 року у справі № 760/11927/16-ц.

Підсумовував, що постановляючи 19 червня 2026 року ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції не врахував актуальної судової практики, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права у спірних правовідносинах та неправильної оцінки фактичних обставин справи. Адже у відзиві на позовну заяву на виконання вимог ст. 134, 178 ЦПК України адвокат Маляр С.А. зазначив попередній орієнтовний розмір судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести в зв`язку з розглядом справи (36000 грн.), а також в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України зробив заяву, що докази понесення судових витрат буде подано протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Повідомляв, що в судовому засіданні 01 травня 2026 року, в якому ухвалено рішення по суті позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 та його адвокат Маляр С.А. не були присутніми. Копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 367/8043/25 суд надіслав відповідачам та їх представникам 11 травня 2026 року.

Враховуючи, що рішення у справі не було вчасно надіслано відповідачу, а він не мав змоги ознайомитися з його текстом іншим чином, зазначений у абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк мав бути поновлений судом першої інстанції.

Зазначав, що про можливість поновлення судом процесуального строку з таких підстав Верховний Суд вказував неодноразово, зокрема у додатковій постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 751/6006/21.

Отже, у розумінні ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 246 ЦПК України, в світлі актуальної практики Верховного Суду, долучені відповідачем до заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат протягом п`яти днів, з урахуванням направлення відповідачу копії рішення лише 11 травня 2026 року та вихідних днів, належить прийняти, а заяву вирішити по суті.

Наводив доводи щодо обґрунтованості заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, звертав увагу, що позивачем заяви про зменшення суми судових витрат до суду подано не було.

Оскільки з рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2026 року встановлено, що позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволено на загальну суму 4269,52 грн. із заявлених до стягнення 6006,09 грн., тобто на 71,10 %, відповідно з урахуванням принципу пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, встановленого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з ОСББ «Наш Комфорт 16» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 13872 грн. (28,9 % від 48000 грн.).

Позивач ОСББ «Наш Комфорт 16» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначав, що суд першої інстанції застосував правильну та актуальну практику Верховного Суду, який чітко зазначив, що неподання доказів судових витрат до закінчення дебатів без пояснення поважних причин такого неподання є підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Вказував, що заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та результатом розгляду. Зокрема, заявлена сума перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, наведений самим адвокатом у відзиві, відсутні належні докази фактичного виконання робіт у такому обсязі, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, що не потребувало значних витрат часу та ресурсів; рішенням суду позовні вимоги до ОСОБА_1 були задоволені в іншому відсотковому співвідношенні від того, про який наводить розрахунок його представник, що прямо впливає на пропорційність розподілу судових витрат. Таким чином, заявлені витрати у розмірі 48000 грн. не відповідають критеріям співмірності, визначеним ст. 137 ЦПК України, та принципу пропорційності, закріпленому у ст. 141 ЦПК України.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на поштову адресу, інші учасники справи - до електронних кабінетів. Судові повістки-повідомлення, направлені на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , повернуті до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресатів за вказаною адресою, а тому відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вони вважаються такими що отримали судову повістку-повідомлення.

Від ОСББ «Наш Комфорт 16» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що в липні 2025 року ОСББ «Наш Комфорт 16» звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

03 березня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому серед іншого повідомлено, що відповідач поніс і очікує понести судові витрати у розмірі 36000 грн. витрат на правничу допомогу, докази понесення яких буде подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, про що він робить заяву (а. с. 183 - 199 т. 1).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2026 року у справі № 367/8043/25 позов ОСББ «Наш Комфорт 16» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСББ «Наш Комфорт 16» за період з 02 квітня 2022 року по 31 травня 2025 року три проценти річних від простроченої заборгованості, суму інфляційного збільшення заборгованості, за період з 31 липня 2023 року по 31 травня 2025 року пеню в загальному розмірі 8 539,05 грн., судовий збір в розмірі 1118,36 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ «Наш Комфорт 16» за період з 02 квітня 2022 року по 31 травня 2025 року три проценти річних від простроченої заборгованості, суму інфляційного збільшення заборгованості, за період з 31 липня 2023 року по 31 травня 2025 року пеню в загальному розмірі 4 269,52 грн., судовий збір в розмірі 559,18 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Наш Комфорт 16» за період з 02 квітня 2022 року по 31 травня 2025 року три проценти річних від простроченої заборгованості, суму інфляційного збільшення заборгованості, за період з 31 липня 2023 року по 31 травня 2025 пеню в загальному розмірі 4 269,52 грн., судовий збір в розмірі 559,18 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а. с. 15 - 22 т. 2).

Супровідними листами від 06 травня 2026 року копію зазначеного рішення направлено учасникам справи, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 на його поштову адресу (а. с. 18 т. 2).

18 травня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подано до суду заяву про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення, до якої додані: копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 16 лютого 2026 року, укладеного ОСОБА_1 із адвокатом Маляром С.А., копію акту про надання правничої допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги, підписаного ОСОБА_1 та адвокатом Маляром С.А. 14 травня 2026 року на загальну вартість 48000 грн., копію ордеру (а. с. 49 - 52 т. 2), а також докази направлення заяви із доданими до неї документами іншим учасникам справи.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлена наявність поважних причин неподання доказів суду на підтвердження витрат на правничу допомогу до переходу до стадії ухвалення судового рішення, хоча такі докази існували на той час, крім акту про надання правничої допомоги, який було складено лише на третій день після отримання копії судового рішення без пояснення причин такого зволікання.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона у справі зобов`язана надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

З матеріалів справи вбачається, що судове рішення в даній справі ухвалене 01 травня 2026 року, а із заявою про ухвалення додаткового рішення, до якої вперше додані докази витрат на професійну правничу допомогу, представник ОСОБА_1 - адвокат Маляр С.А. звернувся до суду першої інстанції лише 18 травня 2026 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, посилаючись на те, що відповідачу було направлено судом копію зазначеного судового рішення 11 травня 2026 року.

Всупереч положень ст. 127 ЦПК України представник відповідача у поданій ним заяві не звернувся із клопотанням про поновлення такого строку і наголосив, що заява подається у строки, встановлені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Такі доводи є помилковими, оскільки дата отримання відповідачем копії рішення не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Аналогічні правові висновки викладені в додатковій постанові Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 201/16916/17 (провадження № 61-5134св25), якою було залишено без розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Тобто, звертаючись до суду з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подаючи докази понесення таких витрат після закінчення строку на їх подання, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідач повинен був розраховувати на те, що судом будуть застосовані процесуальні обмеження у зв`язку з пропуском строку, та забезпечити правові підстави для розгляду такої заяви, подавши разом з нею обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, чого ним зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як нерелевантні посилання відповідача у апеляційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24, правові висновки Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 344/12148/23, від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 06 листопада 2024 року у справі № 916/2737/22, від 14 січня 2026 року у справі № 621/5017/23, від 04 лютого 2026 року у справі № 760/11927/16-ц, оскільки у деяких із згадуваних справ клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку заявлялося учасниками справи, які подавали відповідні докази понесення судових витрат на правничу допомогу, у решті справ такі докази було подано вчасно і підстав для вирішення питання щодо поновлення строку на їх подання у судів не виникало.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у додатковій постанові від 03 серпня 2022 року в справі № 761/35475/18-ц (провадження № 61-12607св20) зазначав, що заява про ухвалення додаткового рішення, подана поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, разом з якою не заявлено клопотання про поновлення такого строку, залишається без розгляду.

Виходячи з аналізу наведених вимог закону, заява про ухвалення додаткового рішення підлягала залишенню без розгляду з підстав, передбачених ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з пропуском строку її подання, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, та відсутністю клопотання для поновлення цього строку, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України та вищевказаній релевантній практиці Верховного Суду.

Натомість суд першої інстанції, допустивши порушення ч. 8 ст. 141 ЦПК України, яка підлягала застосуванню, замість залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду розглянув зазначену заяву по суті та відмовив у її задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду відповідно до ст. 377 ЦПК України - скасуванню, в зв`язку з пропуском строку подання заяви, встановленого ст. 141 ЦПК України, та відсутністю клопотання про поновлення цього строку, з залишенням заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 на даний час не позбавлений можливості подати до суду заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу разом із обґрунтованим клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, яке підлягатиме розгляду судом першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 377, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі № 367/8043/25 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Комфорт 16» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.