Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №759/9518/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер 759/9518/25

Апеляційне провадження № 33/824/219/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 311194 від 25.04.2025, ОСОБА_1 , 07.09.2024 о 22 год. 40 хв. у м. Києві, на проспекті Берестейському, 71А, керуючи автомобілем «BMW», номерний знак НОМЕР_1 , рухалась в населеному пункті зі швидкістю понад 50 км/год, скоїла зіткнення з автомобілем «Volvo», номерний знак НОМЕР_2 , який в некерованому стані зіткнувся з автомобілем «Lincoln», номерний знак НОМЕР_3 , та автомобілем «Opel», номерний знак НОМЕР_4 . Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху та спричинила пошкодження транспортних засобів, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ЕПР1 № 311194 від 25.04.2025); провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 18 липня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні, 24 вересня 2026 року, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову - скасувати.

Потерпіла особа ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав можливості довести невинуватість ОСОБА_1 , оскільки суд відмовив у призначенні експертизи, а також те що ДТП сталося з вини іншого учасника.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи дану справу, надав можливість апелянту реалізувати свої права та призначив по справі судову автотехнічну та фототехнічну експертизу. При цьому клопотання скаржника було задоволено частково, тому що деякі питання, порушені стороною захисту у клопотанні, апеляційний суд не вважав за доцільне направляти на вирішення експерта, оскільки у рамках даної справи вирішується виключно питання наявності або відсутності у діях ОСОБА_1 саме тих порушень закону, які їй інкриміновано.

Як вбачається із висновку експертів за результатами проведення комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи №753/26-52/754/26-35.2 від 03.06.2026 року, під час проведення експертизи експерти дійшли висновку, що відповідно до матеріалів справи середня розрахункова швидкість руху автомобіля «BMW», номерний знак НОМЕР_5 , під час випередження транспортних засобів, з яких проводилася зйомка, знаходиться в межах від 149,5 км/год до 171,1 км/год. Швидкість руху автомобіля «BMW», номерний знак НОМЕР_1 , на момент зіткнення з автомобілем «Volvo», номерний знак НОМЕР_6 , складала величину не менше ніж 113,2...132,7км/год. 2.У даній дорожній обстановці водій автомобіля «BMW», номерний знак НОМЕР_7 , ОСОБА_1 у випадку відповідності руху вимогам п.п.12.4, 12.9.б) 50км/год мала технічну мала можливість запобігти ДТП, що сталася 07.09.2024.

В судовому засіданні сторона захисту наголошувала на недоліках цієї експертизи, тому що експерт враховував колісну базу автомобіля 2011 року випуску, натомість у ОСОБА_1 автомобіль 2013 року випуску.

З точки зору апеляційного суду дані сумніви не є належними, тому що врахування під час проведення експертизи технічних параметрів автомобіля «BMW», а саме зазначення «2011», не є роком випуску автомобіля, оскільки експерт встановлював і враховував саме колісну базу автомобіля «BMW» 5 серії седана моделі F10, тобто дана інформація посвідчує модельний ряд. Дана обставина встановлена з відкритих джерел і з цих же відкритих джерел вбачається, що у 2013 році цей модельний ряд не змінювався. Більш того, суд бере до уваги, що експерт, визначаючи швидкість руху автомобіля марки «BMW», врахував не лише нормативний розмір колісної бази автомобіля, який становить 2,968 м, а й можливу похибку вимірювання, зумовлену особливостями відеозапису. З цією метою експертом проведено розрахунки з урахуванням відхилення на ±0,2 м, тобто в межах значень від 2,768 м (2,968 - 0,2) до 3,168 м (2,968 + 0,2). За результатами таких розрахунків експерт визначив діапазон швидкості руху автомобіля «BMW» від 149,5 км/год до 171,1 км/год, що свідчить про врахування можливої похибки під час проведення експертного дослідження та визначення швидкості руху транспортного засобу.

Посилання експерта на відповідний розмір колісної бази автомобіля є обґрунтованим, тому що його визначено з урахуванням модельного ряду транспортного засобу. При цьому експерт узяв до уваги можливу похибку вимірювання, однак навіть за найменшого визначеного значення швидкості руху 149,5 км/год - наявне порушення водієм Правил дорожнього руху України, яке перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

У судовому засіданні апелянт також зазначив, що висновок №753/26-52/754/26-35.2 від 03.06.2026 року та висновок № 009-02(Е)/26 від 15.04.2026 року, долучений в судовому засіданні, протирічать один одному.

Надаючи оцінку даним доводам суд зазначає, що при оцінці висновку № 009-02(Е)/26, суд враховує не лише його зміст, а й дослідницьку частину, з якої вбачається, що висновок про відсутність у водія автомобіля «BMW» технічної можливості уникнути зіткнення зроблено з урахуванням швидкості, з якою вона рухалася, та недостатності часу для запобігання зіткненню з автомобілем, який виїхав на її смугу руху.

Зазначений висновок не суперечить висновку № 753/26-52/754/26-35.2, у якому експерт зазначив, що за умови дотримання водієм автомобіля «BMW», номерний знак НОМЕР_8 , ОСОБА_1 , вимог пунктів 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України щодо швидкості руху 50 км/год вона мала технічну можливість попередити та уникнути зіткнення з автомобілем «Volvo», номерний знак НОМЕР_9 , а отже, запобігти ДТП, що сталася 07.09.2024.

Таким чином, висновки експертів узгоджуються між собою, оскільки висновок про відсутність технічної можливості уникнути зіткнення ґрунтується на фактичній швидкості руху автомобіля «BMW», за якої часу, що залишався до зіткнення, було недостатньо для його уникнення. Водночас за умови дотримання встановленого швидкісного режиму водій мала достатньо часу для вжиття заходів щодо запобігання ДТП. Отже, зазначені висновки не виключають, а доповнюють один одного та підтверджують значення швидкості руху автомобіля «BMW» для оцінки наявності у водія технічної можливості уникнути зіткнення.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи містять достатню кількість відеозаписів, які дають змогу дослідити обставини дорожньо-транспортної пригоди та містять необхідні вихідні дані для проведення відповідного експертного дослідження.

Щодо доводів стосовно необхідності виклику та допиту експертів, суд апеляційної інстанції вказує, що висновок експертів № 753/26-52/754/26-35.2 є повним, науково обґрунтованим із наданням чітких відповідей на поставленні запитання. Суд апеляційної інстанції вважає, що такий висновок є зрозумілим, чітким, а тому не потребує додаткових роз`яснень. Більш того, кожний висновок експерта не має наперед встановленого значення чи юридичної сили, такий висновок повинен бути оцінений судом саме з точки зору та в аспекті його обґрунтованості та вмотивованості.

Крім цього, переважна більшість доводів апелянта як в апеляційній скарзі так і у висновку № 009-02(Е)/26 зводиться до того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини іншого водія, а не ОСОБА_1 .

Аналізуючи зазначені доводи, суд наголошує, що наявність вини іншого водія не виключає автоматично вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки дорожньо-транспортна пригода може статися як унаслідок порушення Правил дорожнього руху одним учасником, так і внаслідок порушень, допущених кількома учасниками, дії яких перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з її настанням.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення в рамках даної справи, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких умов при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має право робити висновки щодо наявності чи відсутності вини виключно щодо особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та в межах висунутого їй обвинувачення у вчиненні конкретного правопорушення, та водночас позбавлений можливості робити висновок щодо дій іншої особи.

Зі змісту висунутого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано порушення п.12.4 Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW», номерний знак НОМЕР_1 , рухалась в населеному пункті зі швидкістю понад 50 км/год, скоїла зіткнення з автомобілем «Volvo», номерний знак НОМЕР_2 , який в некерованому стані зіткнувся з автомобілем «Lincoln», номерний знак НОМЕР_3 , та автомобілем «Opel», номерний знак НОМЕР_4 . Наслідком порушення зазначеної норми Правил стала ДТП з пошкодженням транспортних засобів.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин, який ґрунтується на належних і допустимих доказах, що узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт недотримання ОСОБА_1 вимог п. 12.4 ПДР України, і ці порушення знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба