Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №363/213/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №363/213/26

Суддя: Журба Сергій Олександрович

Єдиний унікальний номер № 363/213/26

Апеляційне провадження № 33/824/3002/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 5542609 від 16.12.2025 року, того ж дня о 18:43 у с. Вища Дубечня, вул. Соборна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «LEXUS LX 570», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі Вишгородська ЦРЛ зі згоди водія, висновок 290 - алкогольне сп`яніння. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно із частиною першою статті 130 КУпАП.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У судове засідання, призначене на 24 вересня 2026 року, учасники судового процесу не з`явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Разом з тим, 24 вересня 2026 року, захисник апелянта адвокат Тимцясь Р.А. надіслав клопотання про відкладення судового засідання, яке апеляційний суд отримав 15:05 год, тобто пізніше часу призначеного судового засідання 13:00, тому не міг його врахувати.

Апеляційний суд, зважаючи на належне повідомлення учасників справи, вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників судового процесу.

В апеляційній скарзі апелянтом було заявлено клопотання про виклик та допит лікаря в судовому засіданні.

Розглядаючи вказане клопотання апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 обґрунтовував необхідність виклику лікаря лише в суді першої інстанції. При цьому в апеляційній скарзі апелянт лише вказував на невиконання судом першої інстанції задоволеного клопотання про виклик лікаря через зайнятість останньої, натомість не наводив жодного належного обґрунтування, які саме фактичні обставини може бути здобуто за допомогою показів лікаря в суді апеляційної інстанції.

Механізм таких процесуальних дій як допит лікаря (свідка) є способом здобуття інформації, яка необхідна для встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи в процесі її розгляду. Водночас в процесі розгляду справи в суді першої інстанції було зібрано достатню кількість доказів, в тому числі і шляхом витребування відомостей з медичної установи, у відповіді якої була надана вичерпна інформація щодо проведеного огляду.

На переконання апеляційного суду наявні в матеріалах справи докази, надають можливість встановити всі фактичні обставини щодо вчиненого правопорушення, з огляду на що заявлене апелянтом клопотання не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд вказує, що переважна більшість аргументів, наведених скаржником в апеляційній скарзі, вже були охоплені предметом дослідження суду першої інстанції з огляду на встановлені обставини справи та надані докази. Суд першої інстанції здійснив їх всебічний аналіз, надав належну правову оцінку та дійшов обґрунтованих висновків, які не спростовуються доводами апеляційної скарги та не дають підстав для їх перегляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

З огляду на викладене, а також ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд вищої інстанції не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожен довід сторони та може обмежитися підтвердженням мотивів, наведених судом нижчої інстанції, апеляційний суд не вбачає підстав для повторного детального аналізу аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Наведені апелянтом доводи охоплюються межами дослідження, здійсненого судом першої інстанції, отримали належну правову оцінку та не спростовують правильності його висновків, у зв`язку з чим підстави для їх переоцінки чи додаткового мотивування відсутні.

При цьому, по своїй суті доводи апелянта зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою, разом з тим апелянт фактично не наводить додаткового обґрунтування, в чому саме полягає незаконність такої постанови, а лише посилається на ті доводи, якими вже обґрунтовував свою позицію у суді першої інстанції, і яким судом було надано належну оцінку.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на неналежність оформлення документів, що стосуються огляду на стан сп`яніння (акту огляду, висновку та ін.), оскільки такі посилання не відповідають дійсності, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення працівниками поліції було долучено ряд належно оформлених документів.

Додатково в ході розгляду справи суд першої інстанції на підставі клопотання сторони захисту витребував з медичної установи інформацію, згідно заявленого в клопотанні переліку питань.

КНП «Вишгородська центральна районна лікарня» на вказаний запит листом надала відповідь, долучивши до листа копії наступних документів:

- затверджений наказом Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації від 30.10.2025 року № 1218 перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право на проведення огляду водіїв транспортних засобів на виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів;

- посвідчення та сертифікат, видані лікарю ОСОБА_2 ;

- свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки;

- акт медичного огляду;

- висновок.

Апеляційний суд констатує, що як наявні в матеріалах справи, так і надані медичною установою документи не містять недоліків оформлення, які б призвели до неможливості їх врахування під час розгляду справи та визнання їх недостовірними доказами.

Також, всупереч доводам апелянта, відповідь медичної установи містить обсяг інформації, достатній для розгляду справи по суті.

Також суд апеляційної інстанції вважає неналежними твердження апелянта щодо наявності підстав для визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а її результатів - недійсними через непроведення обов`язкового підтверджуючого дослідження та відібрання зразків біологічного середовища для лабораторного дослідження.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, судом першої інстанції було детально з посиланням на відповідні нормативно-правові акти наведено алгоритм проведення процедури огляду на стан сп`яніння.

Зокрема, порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначений статті 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858 (далі - Інструкція).

Згідно пунктів 1, 2, 3 Порядку, цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно пунктів 6, 7 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

Згідно пункту 13 Порядку, лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (пункт 14 Порядку).

Відповідно до пунктів 2, 3, 6, 7 розділу І «Загальні положення» Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Пунктами 1, 2, 3 Розділу ІІІ Інструкції «Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів», встановлено, що перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Пунктом 6-7 розділу ІІІ Інструкції «Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів», встановлено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

При цьому пункт 8 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції, на який посилається апелянт, зазначає, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

З аналізу вказаної норми вбачається, що вона регламентує порядок проведення огляду саме на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини, про що прямо зазначено в першому реченні даного пункту. Таким чином обов`язковість проведення газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї встановлена лише у разі отримання позитивного результату тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. В інших випадках проведення газорідинної хроматографії та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї не є обов`язковим.

Відповідно до пунктів 14 - 16, 19 Розділу ІІІ Інструкції «Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів» за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Додатково апеляційний суд зважає на те, що стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу може бути встановлений і за результатами лабораторного дослідження, але обов`язковість проведення такого дослідження і обов`язковість відібрання біологічних зразків визначено лише для встановлення стану наркотичного сп`яніння або стану перебування особи під дією лікарських препаратів. Необхідна імперативна норма щодо того, що така процедура має застосовуватися і до процедури встановлення стану алкогольного сп`яніння, відсутня.

Більш того, з наданої медичною установою відповіді вбачається, що жодних заперечень з результатами огляду і встановлення стану алкогольного сп`яніння сторона не висловлювала, з огляду на що у водія і не відбиралися біологічні зразки.

Також суд першої інстанції правомірно відхилив аргументи сторони захисту щодо невведення в обіг газоаналізатору АлкоФор 307 та правильно вказав, що згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/2828 від 16.07.2025, газоаналізатор пройшов повірку, відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019, а свідоцтво дійсне до 16.07.2026, що свідчить про те, що огляд було проведено з дотриманням Інструкції, яка регулює проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння і сумніватись в достовірності показів приладу за допомогою якого здійснювався огляд на стан сп`яніння у медичному закладі підстав немає.

Не знайшли свого підтвердження й доводи апелянта щодо відсутності доказів наявності ознак сп`яніння, оскільки встановлення ознак сп`яніння відноситься до дискреційних повноважень працівників поліції на підставі візуального огляду водія і в процесі спілкування з ним.

Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак сп`яніння у водія. Незгода останнього з наявністю у нього ознак сп`яніння не надає водієві права відмовлятися від запропонованого поліцейським огляду на стан сп`яніння.

Зовнішні ознаки за своєю суттю не можуть в повній мірі відображатися у відеозаписі. При цьому такі зовнішні ознаки надають працівникам поліції лише підстави для виникнення сумнівів стосовно стану, в якому перебуває водій. З метою перевірки такої суб`єктивної підозри, яка сама по собі не має жодного юридичного значення і не може підтвердити чи спростувати стан, в якому перебуває водій, працівники поліції і заявляють вимогу щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння. Саме результати огляду й мають підтвердити чи спростувати обґрунтованість вказаної суб`єктивної оцінки.

Також апеляційний суд вважає неналежними доводи апелянта щодо того, що відео не містить руху транспортного засобу та його зупинки працівниками поліції.

Відповідно до вимог ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на вказану норму, обов`язок відеофіксації встановлений лише щодо процедури огляду водія на стан сп`яніння. Долучений до матеріалів справи відеозапис фіксує всі події що стосуються огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 із самого початку до кінця відповідно до вимог Інструкції № 1026 від 18 грудня 2018 року. При цьому вказаним відеозаписом зафіксовано, що у ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортним засобом.

З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, була підтверджена на підставі сукупності належних та допустимих доказів, що й було належним чином встановлено судом першої інстанції. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба

Оригінал: reyestr.court.gov.ua