Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №620/10888/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/10888/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі судді Дубіної М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26.09.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 28.09.2026), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.05.2026 № М260 в частині призову його та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 22.05.2026 №151 в частині зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 за зареєстрованим місцем проживання та мав оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 01.08.2026 відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII) як здобувач фахової передвищої освіти у Чернігівському кооперативному фаховому коледжі Чернігівської облспоживспілки за денною формою навчання, яка не порушує послідовності визначеної частиною другою статті 10 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі – Закон № 2145-VIII), проте, незважаючи на наявність чинної відстрочки та відсутність порушень правил військового обліку, 21.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 його було мобілізовано та направлено до військової частини НОМЕР_1 , що порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 29.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вона під час видання оскаржуваного наказу діяла у відповідності до чинного законодавства України та підзаконних актів, а підстави для відмови у зарахуванні позивача до списків особового складу військової частини – були відсутні; з моменту видання зазначеного наказу позивач набув статусу військовослужбовця та був включений до особового складу військової частини НОМЕР_1 з визначенням відповідного правового становища, обсягу прав та обов`язків.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач серед іншого зазначає, що доводи Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо правомірності зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не спростовують заявлених позовних вимог, оскільки предметом спору є правові наслідки незаконного його призову, а не самостійна протиправність поведінки командира військової частини.

У додаткових поясненнях позивач надає перелік рішень Закарпатського окружного адміністративного суду, ухвалених в подібних правовідносинах та в яких суд визнав протиправними оскаржувані акти про призов і подальше зарахування на військову службу, тому на думку позивача, суд має перевірити законні підстави припинення відстрочки до видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.05.2026 № М260; за їх відсутності підлягають скасуванню як цей наказ у частині Позивача, так і похідний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2026 № 151 про його зарахування до списків особового складу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), та мав оформлену відстрочку відповідно до пункту частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, що підтверджується військово-обліковим документом сформованим у застосунку «Резерв +» 14.05.2026 о 21:10.

Згідно розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих у застосунку «Резерв+» 03.05.2026, позивач мав оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 01.08.2026. Позивач є здобувачем фахової передвищої освіти у Чернігівському кооперативному фаховому коледжі Чернігівської облспоживспілки за денною формою навчання, та не порушує послідовності визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 864077 від 20.07.2026, укладеним договором із навчальним закладом № 132 від 27.08.2024 та студентським квитком ЕН15066258.

21.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача було мобілізовано та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Як вбачається з військово-облікового документу позивача сформованого у застосунку «Резерв+» 22.05.2026, ОСОБА_1 було знято з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 , взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 із наступним зняттям з обліку, категорію обліку змінено на «не військовозобов`язаний», підстава зняття «військовослужбовці», відомості про відстрочку видалено.

Для з`ясування фактичних обставин справи, представником позивача було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відповіді від 06.08.2026 № 6/7089 на який вказаний відповідач зазначив, що 21.05.2026 ОСОБА_1 був супроводжений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 та взятий на військовий облік; підтвердив, що станом на момент уточнення військово-облікових даних позивача згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач мав статус « користується правом на відстрочку » на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII; разом з тим зазначив, що в результаті перевірки підстав користування правом на відстрочку виникли підозри стосовно її законності, та за результатами всебічного розгляду матеріалів комісія дійшла висновку, що наявні матеріали містили достатні підстави щодо сумніву достовірності інформації про фактичне здобуття освіти та наявності законних підстав для подальшого користування відстрочкою, у зв`язку з чим комісія одноголосно прийняла рішення про її скасування.

На підтвердження призову на військову службу позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 до відповіді долучив копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.05.2026 № М260 про призов ОСОБА_1 , 1975 р.н., (РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2026 № 151 на підставі поіменного списку ОСОБА_1 , який наявний також в матеріалах справи, було зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення, та видано тимчасове службове посвідчення НОМЕР_3 .

Окрім того судом установлено, що на цей час у провадженні Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебуває кримінальне провадження № 42026072210000091 від 23.06.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 426-1 та частини першої статті 362 КК України, у межах якого перевіряються обставини порушення прав ОСОБА_1 під час його призову на військову службу за мобілізацією 21.05.2026 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивача визнано потерпілим у кримінальному провадженні та вручено Пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого. Разом з тим, представником позивача надіслано слідчому Шостого слідчого відділу ТУ ДБР заяву про долучення до матеріалів кримінального провадження відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.08.2026 №6/7089. Як слідує з відповіді ТУ ДБР у м. Львові від 12.09.2026, надіслані матеріали долучені до матеріалів кримінального провадження.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправними наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.05.2026 № М260 в частині призову його та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 22.05.2026 №151 в частині зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон №3543-XII.

Стаття 1 Закону №3543-XII передбачає, що мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом статті 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України Про оборону України, цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2223-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною другою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини другої статті 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

При цьому, стаття 23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Суд з матеріалів справи встановив, що позивач є здобувачем фахової передвищої освіти у Чернігівському кооперативному фаховому коледжі Чернігівської облспоживспілки за денною формою навчання, та не порушує послідовності визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 864077 від 20.07.2026, укладеним договором із навчальним закладом від 27.08.2024 № 132 та студентським квитком ЕН15066258.

З огляду на вказане, у позивача наявне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, яке він реалізував в визначений законом спосіб.

Пункт 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487(далі - Порядок №1487) визначає, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1487 для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». В силу п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Пункт 79 Порядку встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; тощо.

Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов`язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов`язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.

У той же час додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо такої особи, а тому твердження ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що на наявні матеріали містили достатні підстави щодо сумніву достовірності інформації про фактичне здобуття освіти та наявності законних підстав для подальшого користування відстрочкою, не відповідають дійсності, враховуючи також те, що згідно наданого позивачем витягу із застосунку «Резерв+» у позивача була наявна діюча відстрочка на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ до 01.08.2026.

Крім того, суд зазначає, що загальним правилом ТЦК мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне звернення позивача про продовження йому діючої відстрочки від призову на військову службу, у зв`язку з перебуванням його на денній формі навчання, оскільки перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК.

Додатково суд звертає увагу й на те, що ТЦК не може бути довільно змінено обліковий статус військовозобов`язаного поза встановленою законодавством процедурою. При цьому сам факт взяття позивача на військовий облік в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не є самостійною підставою для подальшого зняття його з військового обліку без належного правового обґрунтування.

За загальним правилом ведеться за місцем проживання військовозобов`язаного.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, за відсутності правових підстав у межах спірних відносин відбулось безпідставне зняття позивача з військового обліку в в ІНФОРМАЦІЯ_4 , взяття на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 із подальшим зняттям із військового обліку без декларування позивачем зміни місця проживання, що свідчить про порушення цими територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки вимог Порядку № 1487.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на приписи Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (з наступними змінами та доповненнями; далі - Порядок №560), який визначає процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Суд звертає увагу на пункту 63 Порядку №560, згідно якого військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що військовозобов`язані, які перебувають у процесі оформлення бронювання або ж іншої відстрочки від призову, а так само і військовозобов`язані, які мають діючу відстрочку, на медичний огляд не направляються.

Проте, вказана обставина не була перевірена посадовими особами відповідача-1, внаслідок чого позивача протиправно було доставлено для проходження військово-лікарської комісії та визнано придатним до військової служби, що у подальшому слугувало підставою для призову позивача на військову службу та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зважаючи на викладене, на час призову позивача на військову службу та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , позивач мав діючу відстрочку від призову на військову службу, яка підлягала продовженню на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 було проігноровано цей факт та не було належним чином з`ясовано, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, не вжито жодних заходів щодо з`ясування таких обставин.

Зважаючи на досліджені обставини та докази, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.05.2026 № М260 в частині призову його та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

У контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є «правова процедура» («fair procedure» - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Питання мобілізації та призову на військову службу на думку суду є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Разом із тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

При цьому, висновки Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому суд не вбачає підстав для прийняття до уваги таку правову позицію.

Відтак, суд, з урахуванням встановлених у справі обставин, дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 22.05.2026 №151 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є похідним від скасованих індивідуальних актів, а тому не може зберігати чинність та породжувати правові наслідки для позивача.

Обставина, що командир військової частини під час видання наказу керувався отриманими від територіального центру комплектування документами, не змінює правової оцінки самого індивідуального акта.

Суд зазначає, що відсутність протиправної поведінки посадової особи не може зберігати чинність акта, правова підстава якого визнана судом незаконною.

Відповідно до статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2024 у справі №520/7954/22.

У зазначеній справі Верховний Суд за обставин, коли особа не належала до категорії військовозобов`язаних, які могли бути призвані на військову службу під час мобілізації, погодився з протиправністю наказу командира військової частини про призначення такої особи на посаду та зарахування до списків особового складу, а також залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким командира військової частини зобов`язано виключити позивача зі списків особового складу.

Отже, сам по собі факт виконання наказу про зарахування особи до списків особового складу військової частини не виключає можливості його подальшого скасування судом та усунення породжених ним правових наслідків, якщо під час розгляду справи встановлено, що така особа від самого початку не належала до категорії громадян, які могли бути законно призвані на військову службу під час мобілізації.

Відтак, на час видання наказу про призов позивач не мав законно набутого статусу військовозобов`язаного та не належав до кола осіб, які відповідно до статті 39 Закону №2232-XII могли бути призвані на військову службу під час мобілізації.

Крім того, позивач у цій справі оскаржив не лише дії, пов`язані з проведенням його мобілізації, а весь послідовний ланцюг індивідуальних актів, унаслідок прийняття яких він набув статусу військовослужбовця: дії щодо повторного взяття на військовий облік, наказ територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов і наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу.

Скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.05.2026 № М260 в частині призову його та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 означає відсутність законної первинної підстави для позивача направлення до військової частини НОМЕР_1 .

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 22.05.2026 №151 в частині зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є похідним від наказу про призов.

За таких обставин, після скасування наказу про призов подальше збереження чинності похідного наказу військової частини є несумісним із принципом законності та означало б збереження правових наслідків індивідуального акта, законна підстава для прийняття якого відсутня.

Суд також зазначає, що положення статті 26 Закону №2232-XII визначають підстави звільнення з військової служби осіб, військово-службові правовідносини з якими виникли на передбачених законом підставах.

Зазначена норма не може розглядатися як перешкода для скасування судом протиправних індивідуальних актів про призов та зарахування до списків особового складу і для усунення наслідків таких актів.

У цій справі суд не вирішує питання про звільнення позивача з військової служби за однією з підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-XII, та не покладає на командира військової частини обов`язку прийняти окреме рішення про звільнення.

Зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу є безпосереднім правовим наслідком скасування наказу, яким його було зараховано до таких списків, та спрямоване на відновлення становища, що існувало до прийняття протиправних індивідуальних актів.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Отже, після скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу саме його виключення з таких списків забезпечує фактичне усунення правових наслідків протиправної мобілізації.

За змістом частини другої статті 5 та статті 245 КАС України адміністративний суд має застосувати такий спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру допущеного порушення та забезпечує реальне поновлення прав особи.

Скасування наказу про призов та наказу про зарахування до списків особового складу без покладення на військову частину обов`язку виключити позивача з таких списків не усуває наслідків установленого судом порушення та не зміє фактичного і правового становища позивача.

Зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу не становить втручання суду в дискреційні повноваження її командира, оскільки після скасування наказу про призов та наказу про зарахування до списків особового складу у військової частини відсутні юридично допустимі варіанти поведінки.

Так, єдиним правомірним способом виконання судового рішення та усунення наслідків протиправних індивідуальних актів є виключення позивача зі списків особового складу.

Таким чином, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, тоді як підхід, викладений у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №520/7954/22, відповідає встановленим у цій справі обставинам та підтверджує можливість скасування наказу про зарахування особи до списків особового складу і зобов`язання військової частини виключити її з таких списків у разі встановлення відсутності законних підстав для призову цієї особи на військову службу.

Тому належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправним і скасування наказ командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 22.05.2026 №151 в частині зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу.

Таке виключення відповідно до статті 24 Закону №2232-XII матиме наслідком закінчення проходження позивачем військової служби.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 26.09.2026 №5887-9032-3595-1945 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 194,88 грн, у зв`язку із чим відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі по 1 597, 44 грн з кожного відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.05.2026 № М260 в частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 22.05.2026 №151 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 597, 44 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 26.09.2026 №5887-9032-3595-1945.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 597, 44 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 26.09.2026 №5887-9032-3595-1945.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ).

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ).

Суддя Марія ДУБІНА