Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №208/2682/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/2682/26

провадження № 2/208/3579/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій представник ТОВ «ФК «Кредит Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1528431 від 21.11.2019 року в загальному розмірі 31060 грн., судовий збір у сумі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 21.11.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання кошт1в у позику на умовах споживчого кредиту №1528431, згідно з умовами якого відповідач отримала 10000 грн. на строк 30 днів, знижена процентна ставка 1,35 % від суми позики за кожен день каристування позикою (492.75 % річних) у межах строку надання позики, стандартна процента ставка становить 1,80 % суми позики за кожний день користування позикою (657% річних).

30.10.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали договір відступлення № ККАУ 30102020, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-капітал» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Зазначає, що ОСОБА_1 не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, в зв`язку з чим утворено заборгованість в сумі 31060 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10000 грн.; заборгованість за процентами – 21060 грн. На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором. Вищевикладене змусило ТОВ «ФК «Кредит Капітал» в судовому порядку захищати свої майнові інтереси.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Сторони на виклик до суду не з`явилися.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит Капітал», про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст.128,130ЦПК України, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримано, не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причини неявки невідомі, судом вжито максимальні заходи для її повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідач викликалась шляхом напрвлення судових повісток на адресу реєстрації, про що свідчить повідомлення ДП «Укрпошта» №067141177327, 067211517422, що в розумінні ч. 11 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи.

З огляду на вказане, в розумінні ст. 280 ЦПК України, наявні умови для проведення заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

21.11.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання коштів у позику на умови споживчого кредиту№ 1528431, згідно з умовами якого відповідач отримала 10000 грн. на строк 30 днів, знижена процентна ставка 1,35 % від суми позики за кожен день каристування позикою (492.75 % річних) у межах строку надання позики, стандартна процента ставка становить 1,80 % суми позики за кожний день користування позикою (657% річних). Договір підписано електронним підписом (одноразовим ідентифікатором М322967).

Відповідно до листа ТОВ «WayForPay» №6520-ВП від 16.12.2025 року, за дорученням ТОВ “Авентус Україна“ 21.11.2019 року було здійснено переказ на суму 10000, маска картки НОМЕР_1 , код авторизацп НОМЕР_2 , номер транзакцї в системі WayForPay — creditplus- 4123082

30.10.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали договір відступлення № ККАУ 30102020, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-капітал» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.10.2020 року до договору факторингу № ККАУ 30102020 від 30.10.2020 року, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31060 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10000 грн.; заборгованість за процентами – 21060 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, борг первісним кредитором нараховувався у період з 21.11.2019 року по 15.07.2020 року, подальше нарахування після 15.07.2020 р. не проводилось. За цей період відповідачем було здійснено 4 погашення по договору, а саме: 18.12.2019р. в сумі 3780 грн., 17.01.2020 р в сумі 5400 грн., 16.02.2020 р в сумі 5400 грн. та 17.03.2020 р. в сумі 5400 грн.

13.02.2026 року позивачем направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих.№ N220047460, проте відповідачем заборгованість погашена не була.

З метою стягнення заборгованості за кредитним зобов`язанням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою,другою статті 639 Цивільного кодексу України ,договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем зазначено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним зобов`язаннями належним чином не виконувала, у зв`язку з чим за кредитним договором №1528431 від 21.11.2019 року утворилась заборгованість в сумі 31060,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 10000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків – 21060,00 грн.

Судом було досліджено договір про надання споживчого кредиту та наданий позивачем розрахунок заборгованості, з яких вбачається, що строк дії договору про надання споживчого кредиту складає 30 днів (п.1.2), що відповідає і даним, зазначеним у паспорті споживчого кредиту. Тобто, строк дії договору – до 21.12.2019 року, що також визначено у графіку платежів, який є додатком №1 до договору №1528431. В той час як відсотки за користування кредитними коштами були нараховані по 15.07.2020 р. включно.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд зазначає, що абзац другий частини першої вказаної статті Кодексу («У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики») має на увазі випадок, коли конкретний строк користування кредитними коштами договором не визначений. У справі, що розглядається, сторони за допомогою договору узгодили всі умови кредитування: суму кредиту, строк, проценти.

У разі ж неправомірного продовження користування коштами після закінчення узгодженого строку настає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, стаття 1048 Кодексу регламентує правовідносини сторін в межах укладеного ними договору. Частина ж друга статті 625 ЦКУ є способом покарання за порушення договірних зобов`язань.

Суд підкреслює, що ці умови повинні дотримуватися в процедурі застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу.

До того ж, частина 2 статті 625 ЦКУ носить імперативний характер і розмір річних процентів, що стягуються за неналежне виконання грошового зобов`язання, не може перевищувати 3 % річних.

При цьому суд також враховує положення частини 8 статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»:«Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача».

Зазначене відповідає правовій позиції, сформулюваній у Постанові ОП КЦС ВС від 07.09.2026 року у справі №552/672/23.

Враховуючи дані, зазначені у розрахунку заборгованості, станом на 21.12.2019 року заборгованість відповідача складала 10540 грн.

В той же час, суд враховує, що після закінчення сроку договору відповідачем було здійснено ще 3 платежі, а саме: 17.01.2020 р в сумі 5400 грн., 16.02.2020 р в сумі 5400 грн. та 17.03.2020 р. в сумі 5400 грн., загальна сума яких перевищує наявну на 21.12.2019 року заборгованість.

Отже, врахувавши вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит Капітал».

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525,526, 530, 536 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258, 260, 265, 268, 273, 280, 283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 14.10.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал», м.Львів, вул.Смаль-Стоцького 1-28, ЄДРПОУ 35234236;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.С. Кузнєцова