Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №580/9210/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокусправа № 580/9210/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

24.08.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.05.2026 №10221/23-00-24-04-01 (форма «Р») щодо грошового зобов`язання з ПДВ на суму 68 682,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.05.2026 №10219/23-00-24-04-01 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується в рахунок зменшення суми податкового боргу, на 625 026,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.05.2026 №10229/23-00-24-04-01 (форма «ПН») про застосування штрафної санкції у сумі 3 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правомірність самого від`ємного значення ПДВ перевіркою не спростована, однак акт перевірки не містить висновку про завищення або безпідставність формування від`ємного значення ПДВ у сумі 625 026,00 грн по суті. Претензія відповідача стосується виключно моменту (періоду) зарахування цього значення в рахунок боргу, отже, спірним є не існування права на від`ємне значення, а лише спосіб його реалізації. Вказано, що зарахування від`ємного значення в рахунок боргу минулих періодів прямо передбачене законом, борг згідно податкового повідомлення-рішення №4871 від 01.06.2023 виник саме за попередній період. Закон пов`язує право на зарахування з фактом виникнення боргу за попередні періоди, а не з датою його механічного відображення в ІКП контролюючим органом. Також позивачем вказано, що ризик помилки в обліку ІКП покладається на державу, а не на платника. Момент відображення боргу в ІКП (29.02.2024) визначався виключно діями контролюючого органу, тому за принципом належного урядування ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, так як помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, а негативні наслідки державної бездіяльності не повинні ставати приватним тягарем для людини. Також зазначено, що висновок контролюючого органу про невикористання воріт у господарській діяльності є недоведеним і суперечить самому акту перевірки, оскільки придбані ворота використовуються саме для використання в господарській діяльності, за яким платник здійснює амортизаційні відрахування, а тягар доказування невикористання лежить на відповідачу.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами перевірки та на підставі первинних документів, наданих платником для перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбано ОЗ (ворота), однак у порушення вимог п.184.7 ст.184, п.189.1 ст.189, п.п. «г» п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України позивачем не складено та не зареєстровано в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, зведену податкову накладну за червень 2025 на суму ПДВ 58317,74 грн за ТМЦ, придбаними з податком на додану вартість та використаних в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, та не відображено у ряд.4.1 Декларації з ПДВ за червень 2025 року податкове зобов`язання в сумі 58317,74 грн. Також вказано, що при проведенні перевірки встановлено зарахування у рахунок зменшення боргу з ПДВ (рядок 20.1) від`ємного значення в сумі 625026 грн по декларації з ПДВ за січень 2024 року з врахуванням уточнюючого розрахунку № 9044922775 від 29.02.2024. Станом на 01.02.2024 в інтегрованій картці платника за кодом класифікації доходів бюджету 14010100 «Податок на додану вартість iз вироблених в Україна товарів (робiт, послуг) за ФОП ОСОБА_1 борг не обліковувався. Борг в ІКП збільшено 29.02.2024 на суму основного платежу за актами минулих періодів на підставі рішення суду відповідно до податкового повiдомлення-рiшення (форма «Р») № 4871/23-00-24-04-01 вiд 01.06.2023 в розмірі 568205 грн, та збільшено штрафних санкцій за актами минулих періодів на підставі рішення суду відповідно до податкового повiдомлення-рiшення (форма «Р») № 4871/23-00-24-04-01 вiд 01.06.2023 на суму 56820,50 грн. Таким чином, на думку відповідача, виявлені перевіркою порушення призвели до завищення суми від`ємного значення, що включається в погашення боргу на 625026 грн. декларації за січень 2024 ряд. 20.1 (з врахуванням уточнюючого розрахунку за січень 2024 року № 9044922775 від 29.02.2024), призвели до завищення суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 68682 грн ряд.18 декларації з ПДВ. Крім того, враховуючи вищевикладені обставини, позивачем у порушення вимог п.184.7 ст.184, п.189.1 ст.189, п.п. «г» п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України не складено та не зареєстровано в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, зведену податкову накладну за червень 2025 року на суму ПДВ 58317,74 грн за ТМЦ, придбаними з податком на додану вартість та використаних в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, та не відображено у ряд.4.1 Декларації з ПДВ за червень 2025 податкове зобов`язання в сумі 58317,74 грн. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що оскаржувані ППР є правомірними та скасуванню не підлягають.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебувала на спрощеній системі оподаткування (3 група), була зареєстрована платником ПДВ з 01.07.2020, реєстрацію платника ПДВ анульовано 30.06.2025, у зв`язку з обранням ставки єдиного податку без ПДВ. Основний вид діяльності – КВЕД 49.31 «Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення».

На підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.03.2026 №808-п, згідно п.п. 20.1.4, п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78, п. 79.1, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2023 по 30.06.2025.

Результати перевірки оформлені актом від 05.05.2026 №6876/23-00-24-04-01/ НОМЕР_2 , в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), п.п. 4 п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 завищено суму від`ємного значення, що зараховується у зменшення податкового боргу на суму 625026 грн за січень 2024 року та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 68682 грн, в тому числі за лютий 2024 року на суму 68669 грн, за червень 2025 року на суму 13 грн;

- п. 184.7 ст. 184, п. 189.1 ст. 189, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті встановлено відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної за червень 2025 р. на суму ПДВ 58317,74 грн.

На підставі висновків вищенаведеного акта перевірки від 05.05.2026 №6876/23-00-24-04-01/ НОМЕР_2 Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.05.2026 №10221/23-00-24-04-01 (форма «Р») щодо грошового зобов`язання з ПДВ на суму 68 682,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.05.2026 №10219/23-00-24-04-01 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується в рахунок зменшення суми податкового боргу на суму 625 026,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.05.2026 №10229/23-00- 24-04-01 (форма «ПН») про застосування штрафної санкції у сумі 3 400,00 грн.

Позивач вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 184.7 статті 184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Пунктом 189.1 ст. 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Судом встановлено, що за результатами перевірки та на підставі первинних документів, наданих платником для перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбано основні засоби (ворота). Платником проводяться амортизаційні відрахування по основних засобах придбаних для використання в господарській діяльності. Облік вартості, яка амортизується, ведеться платником податків за кожним об`єктом. Розрахунок амортизації ФОП ОСОБА_1 в періоді, за який проводилась перевірка, здійснювала із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації. Облік основних засобів здійснюється з використанням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2020 №92.

Оскільки придбані ОЗ (ворота) не були використані у межах господарської діяльності, ФОП ОСОБА_1 повинна була визначити податкові зобов`язання по ОЗ, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, в останньому звітному податковому періоді (червень 2025 року) в сумі 58317,74 грн (залишкова вартість основних засобів 291589 грн. * 0,20 (ставка ПДВ)).

Крім того, при проведенні перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було зараховано у зменшення боргу з ПДВ (рядок 20.1) вiд`ємне значення в сумі 625026 грн по декларації з ПДВ за січень 2024 року з врахуванням уточнюючого розрахунку №9044922775 від 29.02.2024. Станом на 01.02.2024 в інтегрованій карткці платника за кодом класифікації доходів бюджету 14010100 «Податок на додану вартiсть iз вироблених в Україні товарiв (робiт, послуг» ПП-ФО ОСОБА_1 борг не обліковувався.

Борг в ІКП збільшено 29.02.2024 на суму основного платежу за актами минулих періодів на підставі рішення суду відповідно до податкового повiдомлення-рiшення (форма «Р») №4871/23-00-24-04-01 вiд 01.06.2023 в розмірі 568205 грн., та збільшено штрафних санкцій за актами минулих періодів на підставі рішення суду відповідно до податкового повiдомлення-рiшення (форма «Р») №4871/23-00-24-04-01 вiд 01.06.2023 на суму 56820,50 грн.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 1 розд. II Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, (далі – Порядок № 5), для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються інтегровані картки платника (далі – ІКП) за кожним кодом класифікації доходів бюджету/технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку платника або обліку об`єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12.01.2021 № 3).

ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Під час проведення облікової операції в ІКП зазначаються дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис. Первинні показники оперативного обліку в ІКП відображаються в хронологічному порядку. Водночас кожний первинний показник оперативного обліку фіксується в окремому рядку із зазначенням коду та його короткого опису з посиланням на реквізити первинних документів, дати його проведення з подальшим автоматичним розрахунком в ІКП первинних показників оперативного обліку.

Підпунктом 5 п. 2 розд. III Порядку № 5 визначено, що під час погашення суми податкового боргу (його частини) кошти, які сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, які сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу – у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.

Отже, у разі наявності у платника податку на дату подання ним податкової звітності з ПДВ податкового боргу з цього податку, такий платник має право зарахувати суму від`ємного значення ПДВ, сформовану за результатами такої податкової звітності, у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та обліковувався в ІКП станом на перше число місяця, у якому було подано таку декларацію, в частині, що не перевищує реєстраційну суму такого платника на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Як встановлено судом із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 при подачі уточнюючого розрахунку за січень 2024 року № 9044922775 29.02.2024, безпідставно враховано суму 625026 грн в погашення боргу з податку на додану вартість, який виник 29.02.2024, завищено ряд.20.1 декларації на суму 625026 грн. декларації за січень 2024 року та занижено ряд.21 «Cума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» на 625026 грн декларації за січень 2024 року.

Таким чином, виявлені перевіркою порушення призвели до завищення ФОП ОСОБА_1 суми від`ємного значення, що включається в погашення боргу на 625026 грн. декларації за січень 2024 року ряд.20.1 (з врахуванням уточнюючого розрахунку за січень 2024 року №9044922775 від 29.02.2024), призвели до завищення суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 68682 грн. ряд.18 декларації з ПДВ.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.05.2026 №10221/23-00-24-04-01 (форма «Р») щодо грошового зобов`язання з ПДВ на суму 68 682,00 грн та від 28.05.2026 №10219/23-00-24-04-01 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується в рахунок зменшення суми податкового боргу, на 625 026,00 грн –є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до п.п. «г» п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно положень п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1-4 п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у порушення вимог п.184.7 ст.184, п.189.1 ст.189, п.п. «г» п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України позивачем не складено та не зареєстровано в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, зведену податкову накладну за червень 2025 року на суму ПДВ 58317,74 грн за ТМЦ, придбаними з податком на додану вартість та використаних в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, та не відображено у ряд.4.1 Декларації з ПДВ за червень 2025 податкове зобов`язання в сумі 58317,74 грн, тому суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.05.2026 №10229/23-00-24-04-01 (форма «ПН») про застосування штрафної санкції у сумі 3 400,00 грн – також є правомірним та скасуванню не підлягає.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ