Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №580/9168/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокусправа № 580/9168/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Кульчицького С.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу житлово- комунального господарства Уманської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до відділу житлово- комунального господарства Уманської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо ненадання повної, точної та достовірної інформації на інформаційний запит від 19 серпня 2026 року.

- зобов`язати відділ житлово-комунального господарства Уманської міської ради надати запитувану інформацію на інформаційний запит від 19 серпня 2026 року з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо надання інформації, а саме просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо правових підстав запису « 31/50 частин будинку» та надати копії підтверджуючих документів. Листом від 20.08.2026 р. №49/07 відповідач повідомив, що згідно з рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 49 від 13.02.2003 року Уманській дільниці ЧООБТІ було доручено здійснювати підготовку розпоряджень та свідоцтв про право власності на приватизоване житло, з подальшою реєстрацією розпоряджень та посвідченням їх відділом житлового господарства Уманської міської ради». Позивач зазначає, що запитувана інформація стосувалась свідоцтва про право власності, виданого відповідачем 17.07.1997 року. Відповідач є правонаступником Уманського відділу житлового господарства та є розпорядником запитуваної інформації. У вказаному свідоцтві про право власності від 17.07.1997 року міститься службове підроблення щодо наявності часток у будинку, про що обізнаний відповідач. Вказаний будинок АДРЕСА_1 перебував на балансі КП «ВЖРЕУ№1» та не мав ніяких часток, інформацію про що приховує відповідач за обставин підроблення офіційного документу. Позивач вважає, що відповідачем умисно та свідомо не надано повну, точну та достовірну інформацію на інфозапит від 19.08.2026 року, що є доказом порушення законних прав та інтересів Позивача.

Ухвалою суду від 26.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 10.09.2026 подав до суду відзив в якому просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, що розглянувши запит, та на виконання норми ст. 22 закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема п. 3, відповідно до якого розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, перенаправив цей запит розпоряднику інформації, а саме: Уманському відділку КП «ЧООБТІ» листом від 20.08.2026 року, та повідомив про це позивача. В супровідному листі до Уманському відділку КП «ЧООБТІ», було зазначено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 49 від 13.02.2003 року Уманському відділку КП «ЧООБТІ» було доручено здійснювати підготовку розпоряджень та свідоцтв про право власності на приватизоване житло, з подальшою реєстрацією розпоряджень та посвідченням їх відділом житловогогосподарства Уманською міською радою. В відповіді на інформаційний запит до позивача, як уже вищезазначалось було відправлено повідомлення про перенаправлення листа до Уманського відділку КП «ЧООБТІ», де також зазначалось, що відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 49 від 13.02.2003 року,Уманському відділку КП «ЧООБТІ» було доручено здійснювати підготовку розпоряджень та свідоцтв про право власності на приватизоване житло, з подальшою реєстрацією розпоряджень та посвідченням їх відділом житлового-господарства Уманською міською радою. Відповідач погоджується з тим, що вказана інформація не може відноситись стосовно періоду видачі/оформлення свідоцтва про право власності на житло № 8139 від 17.07.1997. Тому, відповідач вважає, що то була технічна помилка, зіслатись на рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 49 від 13.02.2003 року. Ще раз звертає увагу суду, щодо того, що Закон не містять вимоги щодо зазначення причини такого перенаправлення. Далі по тексту позовної, Позивач бере на себе сміливість і заявляє, що у вказаному свідоцтві про право власності № 8139 від 17.07.1997 рік міститься службове підроблення щодо наявних часток в будинку, про що обізнаний Відповідач. Тобто, Позивача цікавить запис 31/50 частки, що зазначено в свідоцтві № 8139 від 17.07.1997 рік. Представник зазначає, що на даний інформаційний запит позивача, КП «ЧООБТІ» було надано відповідь листом № 1151 від 24.08.2026, в якому прописано, що в них наявна інвентаризаційна справа, та наявна копія Свідоцтва про право власності про право власності № 8139 від 17.07.1997. Крім того, позивачем до відповідача було направлено ряд інформаційних запитів. Один із них (що не є предметом даного спору) був перенаправлений до КП «ЧООБТІ». У відповідь на запит ( лист № 1225 від 08.09.2026, копія додається), а саме абз. 8, чітко прописано, що було встановлено, що Свідоцтво № 8139 від 17.07.1997 оформлювалось Уманською дільницею (відділенням) БТІ. Тобто, відповідач, не має свідоцтва у володінні, саме свідоцтво не оформляв, відповідно дії щодо перенаправлення запиту Позивача до розпорядника інформації були не протиправними, а такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Позивач 12.09.2026 подала до суду відповідь на відзив в якій вказала, що предметом доказування є обставини, викладені у позові щодо відмови відповідача надати позивачу інформацію про правові підстави запису « 31/50 частин будинку» у свідоцтві на право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.07.1997 року та надати копії підтверджуючих документів. Відповідач, будучи обізнаним з нормами законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вдається до недобросовісної маніпуляції, що йому не відома запитувана інформація та її розпорядником є інший суб`єкт. Відповідачу достеменно відомо, що згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відбулась приватизація ізольованої квартири АДРЕСА_2 на підставі заяви квартиронаймача ОСОБА_2 від 02.07.1997 року, в якій зазначено: «Голові виконкому - Ради народних депутатів - від наймача квартири ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Надалі, у ЗАЯВІ №1 вказано: «Прошу оформити передачу в приватну спільну власність КВАРТИРУ, що займаю разом з членами сім`ї на умовах найму». «Уповноважений власником квартири визначено ОСОБА_2 ». Факт наявності ізольованої квартири АДРЕСА_2 підтверджений довідкою №293 від 25.06.1997 року, яка має назву: «Довідка про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення». У тексті довідки вказано: «Ізольована квартира складається з двох кімнат жилою площею 32,3 кв.м». А тому, станом на 17.07.1997 року у Свідоцтві про право власності на житло не могло бути запису « 31/50 частин будинку», що спростовано листом від 14.01.2014 року відділу житлово-комунального господарства Уманської міськради, який надано Уманському міськрайонному суду Черкаської області під час розгляду справи №705/1186/13-а та містить наступне: «Квартира АДРЕСА_2 приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі заяви та довідки РЕУ-1 про склад сім’ ї та займані приміщення». Зловживаючи процесуальними правами, відповідач наполягає на нібито необізнаності щодо запису « 31/50 частин будинку», так як йому достеменно відомо про факт підроблення у Свідоцтві запису щодо часток та відбулось після 17.07.1997 року з метою використання шахраями підроблених документів для заволодіння майном Позивача. Таким чином, твердження Відповідача, що орган приватизації не має інформації про правову природу запису « 31/50 частин будинку» є неспроможними. Обставина приховування точної, повної та достовірної інформації від позивача і є доказом причетності сьогоднішнього керівництва відповідача до злочинного підроблення документів. Відмова відповідача та КП «ЧООБТІ» надати інформацію про запис « 31/50 частин будинку» свідчить про вчинення злочину щодо внесення даного запису у правовстановлюючий документ. Також, до Відзиву відповідач додав копію листа від 08.09.2026 №1225 комунального підприємства “Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (надалі КП «ЧООБТІ), додатком до якого надано копію Свідоцтва про право власності на житло від 17.07.1997 року №8139.

14.09.2026 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що фактично весь текст відповіді на відзив є обірваний за змістом різними фразами, що унеможливлює зрозуміти суті поданої відповіді.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що 19 серпня 2026 року позивач звернулася до відповідача з інформаційним запитом, в якому просила надати відповідь про те, на яких правових підставах в свідоцтві про право власності на житло № 8139 від 17.07.1997 здійснено запис « 31/50 частин будинку» та надати копії підтверджуючих документів .

Листом від 20.08.2026 №49/07 відповідач повідомив, що згідно з рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 49 від 13.02.2003 року Уманській дільниці ЧООБТІ було доручено здійснювати підготовку розпоряджень та свідоцтв про право власності на приватизоване житло, з подальшою реєстрацією розпоряджень та посвідченням їх відділом житлового господарства Уманської міської ради. Пунктом 3 ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» передбачено: що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. У зв`язку з цим запит позивача було перенаправлено листом для розгляду за належністю начальнику Уманського відділку КП «ЧООБТІ» Беркун Н.

В ході розгляду справи, відповідач у відзиві погодився з тим, що вказана інформація не може відноситись стосовно періоду видачі/оформлення свідоцтва про право власності на житло № 8139 від 17.07.1997. Тому, вважає, що то була технічна помилка, зіслатись на рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 49 від 13.02.2003 року.

Бездіяльність відповідача щодо ненадання повної, точної та достовірної інформації на інформаційний запит від 19 серпня 2026 року позивачка вважає протиправною, а тому звернулася в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XІІ “Про інформацію” (далі – Закон № 2657-XІІ), Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ “Про доступ до публічної інформації” (далі – Закон № 2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 3 Закону № 2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VІ).

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2939-VІ є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації – суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Одним із способів доступу до інформації відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 2939-VI є надання її за запитами на інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

На підставі ч. 2 ст. 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

П. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Суд вище встановив, що 19.08.2026 позивачка звернулася до відповідача з інформаційним запитом, у якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо правових підстав запису « 31/50 частин будинку» та надати копії підтверджуючих документів.

Листом від 20.08.2026 №49/07 відповідач повідомив, що згідно з рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 49 від 13.02.2003 року Уманській дільниці ЧООБТІ було доручено здійснювати підготовку розпоряджень та свідоцтв про право власності на приватизоване житло, з подальшою реєстрацією розпоряджень та посвідченням їх відділом житлового господарства Уманської міської ради. Пунктом 3 ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» передбачено: що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. У зв`язку з цим запит позивача було перенаправлено листом для розгляду за належністю начальнику Уманського відділку КП «ЧООБТІ» Беркун Н..

Аналіз зазначених обставин вказує на те, що відповідач, не володіючи запитуваною інформацією, направив запит належним розпорядникам, про що повідомив позивачку. У свою чергу, належний розпорядник запитуваної інформації у спірних правовідносинах надав позивачці наявну у нього інформацію та документи по суті запиту.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач виконав обов`язок, встановлений ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI.

У той же час, суд погоджується з доводами відповідача, що він не є розпорядником запитуваної інформації, оскільки діюче на той час Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Державним комітетом України по житловокомунальному господарстві від 15.09.1992 № 56 (діючого на час видачі свідоцтва, надалі - Положення), зокрема п.п. 23, 24,28 в яких вказано, що: Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки (додатки 6, 7) та видає розпорядження (додаток 8).

При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження). Дана норма повністю відповідала п.4 ст.8 закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції на час видачі Свідоцтва про право власності про право власності № 8139 від 17.07.1997. (Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Відомості про реєстрацію права власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло та паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз в квартал органом приватизації до бюро технічної інвентаризації (п. 28 Положення).

Суд також врахував, що позивачка не зазначила обставин із наданням підтверджуючих доказів про те, що саме відповідач має у розпорядженні інформацію щодо правових підстав запису « 31/50 частин будинку» .

Суд зазначає, що обставиною, яка може вказувати на відсутність запитуваної інформації та документів саме у відповідача є надання КП “ЧООБТІ” відповіді щодо інформаційного запиту позивача.

Підсумовуючи викладене, за наслідками розгляду цієї справи суд не встановив ознак протиправної бездіяльності відповідача, у зв`язку із чим у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії, які є предметом цього спору.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову потрібно відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки, звільненої від сплати судового збору відповідно до закону, не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ