Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №560/8724/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8724/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач під час проходження військової служби не отримував у належному розмірі грошове забезпечення та його індексацію, у зв`язку з чим рішеннями суду у справах №560/16756/24 та №560/4683/25 відповідача зобов`язано здійснити відповідні перерахунки та виплати. Однак належні суми були виплачені лише у травні 2026 року, без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та без компенсації утриманих сум податку на доходи фізичних осіб. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить зобов`язати військову частину нарахувати і виплатити відповідні компенсації.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відсутні, оскільки спірні суми грошового забезпечення та індексації раніше не нараховувалися, а виплати, здійснені на виконання судових рішень, мають разовий характер. Крім того, відповідач вказав, що компенсація втрати частини доходів не належить до видатків за КЕКВ 2112. Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб зазначив, що відповідні суми були враховані та компенсовані під час виконання судових рішень у справах №560/16756/24 та №560/4683/25, а тому підстави для їх повторної виплати відсутні. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 26.05.2016 по 31.12.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , а з 01.01.2020 по 31.03.2024 - у військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №560/16756/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення і грошової допомоги для оздоровлення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №560/4683/25 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з розрахунком від 20.08.2025 №632/20/2228 сума грошового забезпечення, що підлягала доплаті позивачу, становила 210860,24 грн.

Відповідно до розрахунків від 19.09.2025 №632/20/2508 та №632/20/2509 позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 72186,73 грн та індексацію-різницю у розмірі 94254,10 грн, загалом 166440,83 грн.

Із листів військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2025 №632/20/2242 та від 16.10.2025 №632/20/2773 встановлено, що відповідачем проведено відповідні розрахунки.

Матеріали справи також містять заявки-розрахунки військової частини НОМЕР_1 , відповідно до яких потреба в коштах на виконання судових рішень із урахуванням компенсації податку на доходи фізичних осіб становила 248815 грн за справою №560/16756/24 та 111220 грн і 85181 грн за справою №560/4683/25.

12.05.2026 позивачу виплачено заборгованість із грошового забезпечення у розмірі 200317,23 грн, а 18.05.2026 здійснено виплату індексації грошового забезпечення у розмірі.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати належних компенсацій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Як встановив суд, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №560/16756/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок грошового забезпечення та визначено суму доплати в розмірі 210860,24 грн. Виплату заборгованості з грошового забезпечення в розмірі 200317,23 грн здійснено 12.05.2026.

Крім того, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №560/4683/25 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 26.05.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 19.07.2022.

На виконання цього рішення відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення в загальному розмірі 166440,83 грн, виплату якої, як зазначено сторонами, здійснено 18.05.2026.

Таким чином, належні позивачу суми грошового забезпечення та його індексації були виплачені із порушенням встановлених строків, однак компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідачем не нараховано та не виплачено.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для виплати компенсації з огляду на те, що спірні суми раніше не були нараховані, оскільки право на таку компенсацію не залежить від попереднього нарахування належного доходу.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2025 у справі №420/1581/24 зазначив, що право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Водночас суд враховує, що відповідно до статті 2 Закону №2050-III компенсація проводиться у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців.

Отже, компенсація втрати частини доходів за затримку виплати грошового забезпечення, належного позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, підлягає обчисленню починаючи з 01.03.2020 до дня фактичної виплати відповідних сум, а саме до 12.05.2026.

Щодо індексації грошового забезпечення, належної позивачу за періоди з 26.05.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 19.07.2022, компенсація підлягає обчисленню з урахуванням затримки виплати доходу за кожний відповідний місяць, починаючи з 01.07.2016, до дня фактичної виплати індексації – 18.05.2026.

За нормами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав належних доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та його індексації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та його індексації є протиправною.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 затверджено Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (далі - Інструкція №333).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №333 економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 2.1.1.2 Інструкції №333 за кодом 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» здійснюються видатки на грошове забезпечення військовослужбовців, у тому числі основні та додаткові види виплат, передбачені законодавством.

Водночас пунктом 2.6 Інструкції №333 передбачено код 2800 «Інші поточні видатки», за яким, зокрема, здійснюються видатки на виконання судових рішень у визначених цим пунктом випадках, незалежно від економічної суті платежу.

Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, передбачена Законом №2050-III, має самостійний компенсаційний характер та спрямована на відшкодування втрати купівельної спроможності несвоєчасно виплачених доходів.

Отже, зазначена компенсація не є безпосередньо грошовим забезпеченням військовослужбовця, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити її виплату виключно за КЕКВ 2112.

Крім того, визначення відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету належить до питань бюджетного обліку та виконання бюджетних зобов`язань і не впливає на встановлений законом обов`язок відповідача здійснити належну позивачу компенсацію.

Відтак позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату компенсації втрати частини доходів саме за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» задоволенню не підлягають.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, належного за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, починаючи з 01.03.2020 по 12.05.2026, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, належної за періоди з 26.05.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 19.07.2022, починаючи з 01.07.2016 по 18.05.2026, з урахуванням установленого законодавством порядку обчислення компенсації за кожний місяць затримки виплати відповідного доходу.

Викладене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Щодо позовних вимог про компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм виплати такої компенсації визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям, а також особам, звільненим із військової служби, для відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №560/16756/24 військовою частиною НОМЕР_1 нараховано позивачу грошове забезпечення у розмірі 210860,24 грн.

Відповідно до заявки-розрахунку №632/20/733 загальна потреба у коштах для виконання зазначеного судового рішення з урахуванням компенсації ПДФО визначена у розмірі 248815 грн, з яких 37955 грн становить компенсація податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №560/4683/25 відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 72186,73 грн та індексацію-різницю у розмірі 94254,10 грн.

Згідно із заявкою-розрахунком від 03.10.2025 №632/20/2714 потребу в коштах для виплати зазначених сум визначено з урахуванням компенсації ПДФО за ставкою 18%, а саме у розмірах 85181 грн та 111222 грн відповідно.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що військова частина НОМЕР_1 під час здійснення розрахунків на виконання судових рішень врахувала суми компенсації податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку №44. Отже, доводи позивача щодо неврахування відповідачем передбаченої законодавством компенсації при проведенні відповідних розрахунків не знайшли свого підтвердження.

Водночас суд враховує, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №560/4683/25 вже зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Отже, обов`язок відповідача щодо здійснення компенсації ПДФО за вказаний період вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

При цьому перевірка правильності та повноти фактичної виплати відповідних сум, у тому числі компенсації ПДФО, стосується належного виконання раніше ухваленого судового рішення та має здійснюватися в порядку судового контролю, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.

Щодо інших сум грошового забезпечення та індексації суд зазначає, що наявні в матеріалах справи розрахунки підтверджують врахування відповідачем компенсації ПДФО під час визначення потреби у коштах для виконання судових рішень.

З огляду на наведене суд не встановив підстав для повторного покладення на відповідача обов`язку щодо нарахування компенсації податку на доходи фізичних осіб, оскільки відповідні суми вже враховані у складених відповідачем розрахунках, а питання фактичного виконання раніше встановленого судовим рішенням обов`язку підлягає перевірці в межах судового контролю.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо повторного нарахування компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов – задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, починаючи з 01.03.2020 по 12.05.2026 включно.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.05.2016 по 19.07.2022 включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.05.2016 по 19.07.2022 включно, починаючи з 01.07.2016 по 18.05.2026 включно.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя П.І. Салюк