Суд: Буський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №943/254/26
Суддя: Шендрікова Г. О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Єдиний унікальний номер №943/254/26
Провадження № 2/943/786/2026
15 жовтня 2026 року м.Буськ Львівська область
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді Шендрікової Г.О.,
за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивачки адвоката Бородійчука Дмитра Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
в с т а н о в и в :
13.02.2026 представник позивачки адвокат Бородійчук Дмитро Олегович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 10 000 грн., щомісячно на кожну дитину з дня подання позовної заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 25 жовтня 2014 року сторони зареєстрували шлюб у відділі ДРАЦС Буського РУЮ у Львівській області, актовий запис № 101. Рішенням Буського районного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року в справі №440/1513/16-ц, шлюб між сторонами розірвано. Від подружнього життя у сторін народилось двоє спільних дітей, а саме – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після припинення сімейних відносин, орієнтовно в серпні 2023 року відповідач поїхав проживати та працювати закордон. Певний час відповідач забезпечував своїх дітей, добровільно сплачував кошти на утримання дітей, однак таке забезпечення не було постійним а носило мінливий характер. Іноді відповідач надсилав близько 1000 польських злотих на утримання дітей (близько 11 тисяч гривень), в подальшому почав перераховувати меншу суму коштів, і згодом припинив забезпечувати своїх дітей. Останній платіж позивачем отримано в розмірі 500 польських злотих (близько 5500 гривень) в вересні 2025 року Діти проживають спільно з позивачкою. Оскільки відповідач працездатний і має можливість утримувати дітей, просять позов задовольнити та стягувати з відповідача аліменти у розмірі 10 000 грн. щомісячно на кожну дитину з дня подання позовної заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття.
Сторони в судове засідання не з`явилися.
Представник позивачки адвокат Бородійчук Дмитро Олегович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подаиа заяву про проведення засідання у їх відсутності, позов підтримують у повному обсязі та просять його задоволити.
Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про день та час розгляду справи належним чином. 15 квітня 2026 року представник відповідача адвокат Струтинська Ю.М. подала відзив на позовну заяву. В відзиві зазначає, що позовна заява побудована виключно на припущеннях позивача щодо можливого рівня доходів відповідача та бажаного рівня утримання дітей. При цьому позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував: реальний розмір доходу відповідача; його стабільність; фактичні витрати на дітей; обґрунтованість саме такої заявленої суми аліментів у розмірі 10 000 грн., щомісячно на кожну дитину. Зазначає, що відповідач: має іншу неповнолітню дитину, на утримання якої вже сплачує аліменти; утримує матір з інвалідністю, яка потребує постійної матеріальної допомоги. Ці обставини є визначальними при встановленні розміру аліментів і прямо впливають на фінансові можливості відповідача. Заявлений позивачем розмір аліментів у 20 000 грн щомісячно є: необґрунтованим; недоведеним; економічно неспівмірним; таким, що не відповідає реальному матеріальному становищу відповідача. Фактично такі вимоги виходять за межі забезпечення інтересів дітей та мають ознаки спрямованості на отримання необґрунтованої матеріальної вигоди. Аліменти не можуть розглядатися як джерело доходу для одного з батьків. Вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів у 20 000 грн щомісячно
є: необґрунтованим; недоведеним; економічно неспівмірним; таким, що не відповідає реальному матеріальному становищу відповідача. Крім того, вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу: не підтверджена належними доказами; не обґрунтована обсягом виконаних робіт; є неспівмірною складності справи; створює надмірний фінансовий тягар для відповідача. Вважає, що вимога про стягнення 6 000 грн підлягає відхиленню, а у разі її часткового задоволення — істотному зменшенню до розумного розміру. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визначення аліментів у твердій грошовій сумі 10 000 грн на кожну дитину. Визначити розмір аліментів у частці від доходу відповідача: у розмірі 1/4 частини доходу, або з урахуванням наявності інших утриманців — у розмірі 1/6 частини доходу. Відмовити у стягненні витрат на правову допомогу або зменшити їх до розумного розміру.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
25 жовтня 2014 року сторони зареєстрували шлюб у відділі ДРАЦС Буського РУЮ у Львівській області, актовий запис № 101.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року в справі №440/1513/16-ц, шлюб між сторонами розірвано.
Від подружнього життя у сторін народилось двоє спільних дітей, а саме – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При цьому, за ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Указане кореспондується із вимогами ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини що мають істотне значення. Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Наведені положення закону дають підстави для висновку, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів та їх розмір, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму на дитини, її потреб, зважаючи на обов`язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ № 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.
Позивач просить суд стягувати аліменти в твердій грошовій сумі для дитини відповідного віку, оскільки відповідач працездатний, здоровий.
В силу ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину визначається судом.
Згідно матеріалів справи відповідач, на теперішній час немає фізичної можливості платити аліменти у розмірі 10 000 грн. на кожну дитину, а тому погоджується сплачувати аліменти у розмірі частини доходу.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків та не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності, справедливості та рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягувати аліменти на аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та обов`язку обох батьків щодо матеріального утримання дітей та відповідатиме реальним потребам дітей, а також матеріальному становищу сторін у справі.
У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як убачається із матеріалів справи, що між позивачкою та адвокатом Бородійчуком Дмитром Олеговичем укладено Договір про надання правничої допомоги №143-ФО від 03.02.2026, згідно якого за послуги надані адвокатом замовником сплачено 6 000 грн за підготовче та супровід справи про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, згідно платіжної інструкції Р24А5469707679D1453 ОСОБА_1 сплатила 6 000 грн за надання правничої допомоги.
Суд враховує, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/15191/19 від 01.10.2020 року).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.
Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем та докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 4 000 грн. 00 коп., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, слід зазначити таке. Оскільки позивачка при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1 331,20 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 180-184, 185, 192 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12,13,81,89,247, 259, 268 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Позов представника позивачки адвоката Бородійчука Дмитра Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів — задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП — НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП — НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі по 4 000 (чотири тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно, однак не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня звернення до суду з позовом 13.02.2026 і до досягнення кожною дитиною повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП — НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП — НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_2 , витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП — НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 в дохід держави 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено: 29.10.2026.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Представник позивачки адвокат Бородійчук Дмитро Олегович.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача адвокат Струтинська Юлія Миколаївна.
Суддя: Г. О. Шендрікова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua