Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №334/8868/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 29.10.2026

Справа № 334/8868/25

Провадження № 2/334/1718/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Цілінко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», використовуючи підсистему «Електронний суд», звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 22 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 487406-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано сторонами в порядку, визначеному статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов Договору кредиту позивач надав відповідачу кредит у розмірі 20 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності строком на 24 тижні (169 днів), з терміном повернення до 08.08.2024 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі 3 000,00 грн у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів. Пунктом 2.4 договору встановлено знижену процентну ставку в розмірі 1,14874498% на день, а у разі невиконання погодженого графіку платежів та виникнення прострочки понад сім днів - стандартну процентну ставку в розмірі 2,0% на день, нарахування якої здійснюється з восьмого дня прострочення до кінця строку дії договору (п. 3.2.2 договору).

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, перерахувавши кошти в сумі 20 000,00 грн на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що відповідач зобов`язання належним чином не виконувала, здійснила лише часткову оплату на загальну суму 12 792,90 грн, у зв`язку з чим станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 65 112,54 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19 316,03 грн; суми прострочених платежів по процентах - 45 223,29 грн; суми заборгованості по штрафах - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 573,22 грн. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості в повному обсязі, а також сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2025 року справу було передано за територіальною підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя за зареєстрованим місцем проживання відповідача на тимчасово окупованій території. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року справу повернуто до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з огляду на взяття відповідача на облік як внутрішньо переміщеної особи за адресою в Дніпровському районі м. Запоріжжя. 16.02.2026 року справа надійшла до суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу передана головуючому судді Баруліній Т.Є.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк для надання відзиву.

01 червня 2026 року представник відповідача адвокат Писаренко С.Ю. через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк на його подання, визнав факт отримання кредиту в сумі 20 000,00 грн та здійснення оплат на загальну суму 12 792,90 грн, однак проти розміру заявленої заборгованості заперечив частково. Заперечення обґрунтовані тим, що позивачем порушено імперативні вимоги статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» щодо черговості погашення вимог, внаслідок чого сплачені відповідачем 12 792,90 грн першочергово списувалися на комісію та нараховані проценти замість тіла кредиту, а тому залишок непогашеного основного боргу становить 7 207,10 грн (20 000,00 грн – 12 792,90 грн). Крім того, представник зазначив, що нарахування позивачем процентів за ставкою 2,0% на день у період з 26.04.2024 по 08.08.2024 грубо порушує пункт 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (зі змінами, внесеними Законом України № 3498-IX), яким встановлено граничний ліміт денної ставки не більше 1,5% на день. Відповідач надав власний контррозрахунок, згідно з яким заборгованість становить: тіло кредиту - 7 207,10 грн, проценти - 20 515,45 грн, комісія - 573,22 грн, а всього - 28 295,77 грн, та просив позовні вимоги задовольнити частково в межах наведеного контррозрахунку на суму 28 295,77 грн, відмовивши у решті позову.

01 червня 2026 року представник позивача надав відповідь на відзив, у якій вимоги підтримав у повному обсязі, наголошуючи на тому, що поняття «денна процентна ставка» за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» становить 0,95% та має нормативно-репрезентативну функцію на дату укладення правочину, а ставка 2,0% на день є погодженою платою за користування кредитом при порушенні умов, яка не є неустойкою і не підлягає зменшенню судом.

04 червня 2026 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, а 04 червня 2026 року позивачем подано додаткові пояснення, у яких сторони підтримали свої раніше висловлені правові позиції.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в додаткових поясненнях просив суд розгляд справи проводити у його відсутність, позов підтримує повністю, просить його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки.

Представник відповідача адвокат Писаренко С.Ю. в судовому засіданні підтримав поданий відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив. Просив частково задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши та оцінивши надані учасниками справи письмові докази в їх сукупності, перевіривши розрахунки заборгованості, суд дійшов таких висновків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 22 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) укладено Договір № 487406-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-4087, надісланого на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_3 , відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами вказаного Кредитного договору:

- відповідно до п. 2.1, п. 2.2, п. 2.6 договору позивач надає позичальнику грошові кошти (споживчий кредит) у розмірі 20 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його надання у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів;

- пунктом 2.14 договору встановлено цільове призначення кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

- відповідно до п. 2.3, п. 2.7, п. 2.12, п. 2.13 договору строк користування кредитом становить 24 тижні (169 календарних днів), дата видачі кредиту - 22.02.2024 року, кінцева дата повернення кредиту - 08.08.2024 року;

- згідно з п. 2.4 договору встановлено дві фіксовані процентні ставки: знижена процентна ставка у розмірі 1,14874498% на день та стандартна процентна ставка у розмірі 2,00000000% на день, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, наявний на початок календарного дня (п. 3.2 договору);

- згідно з п. 3.2.1 договору у разі дотримання позичальником погодженого графіку платежів застосовується знижена процентна ставка 1,14874498% на день. Відповідно до п. 3.2.2 договору, якщо погашення кредиту не здійснюється за графіком і виникає прострочення строком понад сім календарних днів, умови щодо нарахування процентів за зниженою процентною ставкою втрачають чинність, і до правовідносин сторін, починаючи з восьмого календарного дня прострочення до закінчення строку дії договору, застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 2,0% на день;

- відповідно до п. 2.5 договору за надання кредиту встановлено одноразову комісію у розмірі 3 000,00 грн, яка нараховується в дату видачі кредиту та залишається незмінною протягом усього строку кредитування;

- пунктом 2.8, п. 2.9, п. 2.10, п. 2.11 договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 51 960,00 грн, загальні витрати за кредитом (планові проценти та комісія) - 31 960,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 9 127,54%, розрахункова денна процентна ставка на дату укладення правочину - 0,95%;

- відповідно до п. 3.2.3 договору сторони визначили орієнтовний графік платежів, що включає 12 обов`язкових платежів з періодичністю один раз на 14 календарних днів (двічі на місяць), починаючи з 07.03.2024 року по 08.08.2024 року;

- пунктом 3.5 договору встановлено договірну черговість зарахування коштів у разі недостатності суми платежу: у першу чергу погашається прострочена заборгованість по комісії та процентах; у другу чергу - сума основного боргу (тіло кредиту); у третю чергу - неустойка.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Пунктом 10 Договору визначено, що позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, завдання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, частину другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті Кредитодавця.

До матеріалів справи долучені Правила надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», якими визначені порядок і умови надання позивачем споживчих кредитів, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлено, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» виконало зобов`язання та надав відповідачу кредит у сумі 20 000,00 грн шляхом безготівкового зарахування на її банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється стороною відповідача.

Відповідач на виконання умов договору здійснила часткові платежі: 05.03.2024 року у розмірі 4 330,00 грн, 20.03.2024 року у розмірі 4 245,52 грн, 04.04.2024 року у розмірі 4 217,38 грн, а всього у розмірі 12 792,90 грн, після чого припинила внесення регулярних платежів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі ст. 1054 ЦК України встановлюється, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 627-629, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами кредитного договору № 487406-КС-002 від 22.02.2024 року, перевіряючи розрахунок позивача та оцінюючи заперечення й контррозрахунок сторони відповідача, суд дійшов наступних висновків по кожній зі спірних складових.

Щодо умов кредитного договору про черговість зарахування платежів (п. 3.5 договору) та визначення залишку тіла кредиту.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Всупереч наведеній імперативній нормі публічного права, сторони у пункті 3.5 договору погодили інший порядок: у першу чергу кошти спрямовувалися на комісію та наперед нараховані проценти, а основний борг (тіло кредиту) списувався лише у другу чергу. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Нікчемний правочин або його окремі умови є недійсними з моменту вчинення в силу закону (ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 236 ЦК України), і визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Таким чином, пункт 3.5 договору є нікчемним, а розподіл коштів кредитором за власною комп`ютерною програмою, внаслідок якого сплачені відповідачем 12 792,90 грн першочергово списувалися на комісію, є протиправним. Всі фактично сплачені кошти підлягали зарахуванню на погашення отриманого основного боргу (тіла кредиту). Відтак, залишок непогашеного основного боргу становить 7 207,10 грн (20 000,00 грн – 12 792,90 грн), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо умов кредитного договору про зміну процентної ставки (п. 2.4, п. 3.2.2 договору) та застосування імперативних лімітів Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Пунктом 2.4 та п. 3.2.2 кредитного договору встановлено, що за користування коштами діє знижена ставка 1,14874498% на день, а при виникненні прострочення понад сім календарних днів, починаючи з восьмого дня прострочки і до кінця строку договору, нарахування здійснюється за так званою «стандартною» ставкою у розмірі 2,00000000% на день (730% річних).

Як вбачається з розрахунку позивача, з 26 квітня 2024 року кредитор перейшов до нарахування процентів за ставкою 2,0% на день на непогашений залишок боргу, застосовуючи її включно до кінцевого дня дії договору 08 серпня 2024 року.

Суд зазначає, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 року, яким статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка».

Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (зі змінами, внесеними Законом № 3498-IX) передбачено обов`язковий перехідний період: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) - 2,5%;

- протягом наступних 120 днів (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно) - 1,5%.

Договір кредиту між сторонами укладено 22.02.2024 року на строк до 08.08.2024 року, тобто в період дії зазначених імперативних обмежень. Період кредитування відповідача з 26.04.2024 року по 08.08.2024 року припадає на другий 120-денний етап, під час якого максимальний граничний розмір плати за користування кредитом за жодних обставин не міг перевищувати 1,5% на день.

Умови пунктів 2.4 та 3.2.2 договору, які передбачають підвищення процентної ставки за кожен день користування коштами до 2,0% на день у вказаний період, прямо суперечать положенням Закону № 3498-IX, обмежують установлені законом права споживача, а отже є нікчемними на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статей 203, 215, 236 ЦК України.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що визначена Законом денна процентна ставка є виключно розрахунковою величиною за ч. 4 ст. 8 Закону (0,95%), яка нібито не стосується фактичного щоденного нарахування. Законодавець, ухвалюючи Закон № 3498-IX, мав на меті саме встановлення граничної межі сукупного фінансового навантаження на споживача (не більше 1,5% на день у спірний період) з метою викорінення надвисоких відсотків у сфері мікрокредитування. Конструкція договору із зазначенням «розрахункової» ставки 0,95% та подальшим фактичним стягненням 2,0% на день є неприпустимим обходом імперативної захисної норми права.

Перевіривши розрахунок процентів за період дії договору з 22.02.2024 року по 08.08.2024 року (169 днів), проведений стороною відповідача на зменшуваний фактичний залишок основного боргу із застосуванням погодженої ставки 1,14874498% за період до 25.04.2024 року та максимально дозволеної законом ставки 1,5% за період з 26.04.2024 по 08.08.2024 року, суд визнає його правильним. Загальний розмір процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню, становить 20 515,45 грн (2 756,99 грн + 2 700,13 грн + 1 968,59 грн + 1 738,56 грн + 11 351,18 грн).

Щодо умов кредитного договору про комісію за надання кредиту (п. 2.5 договору).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Постановою Правління НБУ від 11.02.2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами загальної вартості кредиту, якими також передбачено включення комісії до складових витрат споживача. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 встановлення комісії за надання кредиту небанківською фінансовою установою безпосередньо у тексті кредитного договору, з яким споживач ознайомився та погодився, є правомірним.

Пунктом 2.5 договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 3 000,00 грн. У межах заявлених позовних вимог позивач просить стягнути залишок несплаченої комісії в сумі 573,22 грн. Враховуючи, що сторона відповідача визнала дану суму у своєму контррозрахунку, комісія в розмірі 573,22 грн підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають задоволенню частково у загальному розмірі 28 295,77 грн (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень 77 копійок), з яких:

- прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7 207,10 грн;

- прострочена заборгованість за процентами - 20 515,45 грн;

- заборгованість за комісією - 573,22 грн.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 36 816,77 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 141 ЦПК України. Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (стягнуто 28 295,77 грн від заявлених 65 112,54 грн, що становить 43,4567%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 052,70 грн (2 422,40 грн ? 28 295,77 грн / 65 112,54 грн).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 6, 205, 207, 525, 526,527, 530, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 487406-КС-002 про надання кредиту від 22 лютого 2024 року у загальному розмірі 28 295,77 грн (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень 77 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 052,70 грн (одна тисяча п`ятдесят дві гривні 70 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання (ВПО): АДРЕСА_2 .

Суддя: Баруліна Т. Є.