Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №208/6541/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №208/6541/26

Суддя: Гречана В. Г.

справа № 208/6541/26

провадження № 2/208/5365/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання -Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/6541/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Повалій О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до Заводського районного суду міста Кам`янського позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» про стягнення моральної шкоди.

Згідно до позовних вимог просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодження здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 23 грудня 2015 року по 30 червня 2016 року та з 01 липня 2016 року по 21 березня 2024 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія».

21 березня 2024 року позивача звільнено з роботи.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічні професійні захворювання.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 30 березня 2026 року, затвердженого Т.в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 31.03.2026 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: Антракосилікоз ІІІ (третя) ст., вузлова форма (А, s/r, 2/3, ax, bu, pq, hi), ускладнений хронічним бронхітом, ф. затихаючого загострення, ЛН ІІ (друга) ст. (за рестриктивним типом). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ (третя) ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І..

Згідно з п. 17 вищевказаного акту, професійні захворювання виникли за таких обставин: У зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, виділенням значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії, під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного обладнання при недостатній ефективності засобів боротьби з шумом), ОСОБА_1 виконував роботи в умовах пилу, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, а також впливу виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту, причинами виникнення професійного захворювання є: - Пил переважно фіброгенної дії: викопне вугілля й вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% (12,0%): фактичне значення від 29,5 мг/ м3 до 103 мг/м3 при нормативному значенні – 2 мг/м3, тривалість дії впродовж зміни – до 95%. - Виробничий шум, еквівалентний рівень: фактичне значення – від 86 дБА до 95 дБА, при нормативному значенні – 80 дБА.

Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 124/26/378/В, дата прийняття рішення 07.05.2026, номер рішення 124/26/378/Р, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати працездатності через професійне захворювання.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується медичним висновком від 25 лютого 2026 року № 5/20, виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 434/124. Так, позивач має скарги на кашель сухий, в період загострення вологий з виділенням слизового мокротиння, задишку при фізичному навантаженні, підвищену пітливість, шум у вухах, зниження слуху на два вуха, запаморочення. У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування та його особливості позбавляють позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Перелічені негативні явища призвели до суттєвої зміни звичного укладу життя позивача та не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічних професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із відповіддю № 2843614 від 05.06.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із відповіддю № 2843641 від 05.06.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса реєстрації ТОВ «Шахтобудівельна Компанія»: Донецька область, місто Поскровськ, вулиця Залізнична, 82.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.06.2026 року відкрито провадження у справи № 208/6541/26 за правилами спрощеного позовного провадження.

07.07.2026 року через Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач не надає належної уваги розрахунку розміру стягуваної моральної шкоди, а вважає, що розумним та справедливим має стати відшкодування йому моральної шкоди за рахунок відповідача у розмірі 245 000 грн. При цьому, з позовної заяви незрозуміло які факти слугують обґрунтуванням саме такої суми завданої моральної шкоди. Відповідач зазначає, що не доведено факт завдання моральної шкоди, оскільки позивач не підтвердив жодними доказами (зокрема медичними документами) наявність тривалого лікування, суттєвих обмежень здоров`я чи самого факту заподіяння моральних страждань внаслідок професійного захворювання. Наявна власна вина (необережність) працівника, тому що виникнення хронічного профзаворювання стало наслідком халатного ставлення самого позивача до здоров`я, оскільки він не повідомляв роботодавця про погіршення самопочуття чи ранні ознаки недуги, що унеможливило вчасне виведення його з шкідливих умов праці. Також зауважує, що робота на підприємстві не є єдиною причиною захворювання, оскільки негативний вплив на здоров`я позивача також чинила його попередня робота в шкідливих умовах на іншому підприємстві (ДП «Артемвугілля»), тому робота у відповідача (ТОВ «Шахтобудівельна компанія») сама по собі не могла бути безпосереднім єдиним наслідком набуття захворювання.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що визначення порядку оподаткування моральної шкоди за рішенням суду не повинні бути розглянути під час судового розгляду цієї справи.

14.07.2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що наявність професійного захворювання, втрата працездатності (50%) та встановлення III групи інвалідності підтверджені витягом з рішення експертної команди від 07.05.2026 № 124/26/378/Р, а стійкі порушення здоров`я (задишка, кашель, зниження слуху тощо) зафіксовані медичним висновком та виписним епікризом. Через втрату працездатності та необхідність постійного симптоматичного лікування якість життя позивача суттєво погіршилась. З урахуванням пропорційності та судової практики розмір відшкодування є виваженим на рівні 245 000,00 грн. Невиконання роботодавцем обов`язку щодо забезпечення безпечних умов праці (ст. 153 КЗпП, ст. 13 Закону «Про охорону праці») є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди (Пленум ВСУ / Велика Палата / Об`єднана палата КЦС ВС у справі № 212/3137/17-ц). Добровільна праця у шкідливих умовах не знімає з підприємства відповідальності. Робота на інших підприємствах у минулому не скасовує відповідальності поточного роботодавця за заподіяну шкоду здоров`ю.

Враховуючи викладене просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

10.08.2026 року від представника позивача через Електронний суд надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, наполягала на задоволенні позовних вимог.

16.09.2026 року від представника відповідача через "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності зазначивши, що заперечення проти позову викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на таких посадах:

-з червня 2006 року до ДП «Артемвугілля»

-29.08.2004 року звільнений за ст. 36 КЗпП України

-з 31.01.2005 року прийнятий до Шахтоуправління ім. Леніна ДП «Артемвугілля»

-звільнений 31.08.2005 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

-з 01.12.2007 року прийнятий до Шахтоуправління ім. Леніна ДП «Артемвугілля»

-звільнений за ч. 1 ст. 36 КЗпП України

-23.12.2015 року прийнятий на посаду гірничого майстра з повним робочим днем у шахті до ТОВ «Шахтобудівельна компанія Донецьк Шахтопроходка»

-30.06.2016 року звільнений за ст. 36 КЗпП України

-01.07.2016 року прийнятий по переводу с ООО «ШСК Донецькшахтопроходка» майстром гірничим з повним робочим днем на підземних роботах

-21.03.2024 року звільнений у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, внаслідок стану здоров`я ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 31.03.2026 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме : антракосилікоз ІІІ (третя) ст., вузлова форма (А, s/r, 2/3, ax, bu, pq, hi), ускладнений хронічним бронхітом, ф. затихаючого загострення, ЛН ІІ (друга) ст. (за рестриктивним типом). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ (третя) ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І..

Пунктом 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання визначено що, професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, виділенням значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії, під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного обладнання при недостатній ефективності засобів боротьби з шумом), ОСОБА_1 виконував роботи в умовах пилу, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, а також впливу виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту, причинами виникнення професійного захворювання є: - Пил переважно фіброгенної дії: викопне вугілля й вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% (12,0%): фактичне значення від 29,5 мг/ м3 до 103 мг/м3 при нормативному значенні – 2 мг/м3, тривалість дії впродовж зміни – до 95%. - Виробничий шум, еквівалентний рівень: фактичне значення – від 86 дБА до 95 дБА, при нормативному значенні – 80 дБА.

Згідно з п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 124/26/378/В, дата прийняття рішення 07.05.2026, номер рішення 124/26/378/Р, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати працездатності через професійне захворювання.

Згідно п. 17.1.7 витягу основний діагноз – J62.8 пневмоконіоз, спричинений іншим пилом, що містить кремній,

Супутні діагнози - Н90.3 – нейросенсорна втрата слуху, двостороння.

Причина втрати професійної працездатності – професійне захворювання. Відсоток втрати професійної працездатності – 50 % встановлено з 25.02.2026 року.

З медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання від 25.02.2026 року № 5/20 вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз антракосилікоз ІІІ (третя) ст., вузлова форма (А, s/r, 2/3, ax, bu, pq, hi), ускладнений хронічним бронхітом, ф. затихаючого загострення, ЛН ІІ (друга) ст. (за рестриктивним типом). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ (третя) ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І.. Захваорювання професійні встановлені вперше.

З виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 434/124 вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 17.02.2026 року по 26.02.2026 року з діагнозом: антракосилікоз ІІІ (третя) ст., вузлова форма (А, s/r, 2/3, ax, bu, pq, hi), ускладнений хронічним бронхітом, ф. затихаючого загострення, ЛН ІІ (друга) ст. (за рестриктивним типом). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ (третя) ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І. Скарги на сухий кашель, в період загострення вологий з виділенням слизового мокротиння, задишка при фізичному навантаженні, підвищена пітливість, шум у вухах, зниження слуху на два вуха, запаморочення.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 31.03.2026 року, професійні захворювання виникли у позивача у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, виділенням значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії, під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного обладнання при недостатній ефективності засобів боротьби з шумом), ОСОБА_1 виконував роботи в умовах пилу, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, а також впливу виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Тобто відповідачем як роботодавцем допущено перевищення встановлених норм дії шкідливих факторів на працівника. Слід зауважити, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем.

Суд зауважує, що до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

З акту вбачається, що позивач. має діагноз: антракосилікоз ІІІ (третя) ст., вузлова форма (А, s/r, 2/3, ax, bu, pq, hi), ускладнений хронічним бронхітом, ф. затихаючого загострення, ЛН ІІ (друга) ст. (за рестриктивним типом). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ (третя) ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І..

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1

- з 23.12.2015 року по 30.06.2016 року

- з 01.07.2016 року по 21.03.2024 року працював на підприємстві відповідача.

року позивач звільнений на підставі ст. 40 КЗпП України.

У акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 31.03.2026 року також зазначено, що ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 17 років 1 місяць 21 день, з яких 16 років 28 дні в цеху в умовах шкідливих факторів, з яких на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» 7 років 8 місяців 20 днів.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань позивача, ступінь втрати працездатності, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У позовній заяві зазначено, що у зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування та його особливості позбавляють позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Роботодавець, під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем норм трудового законодавства, що призвело до появи у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

З огляду на викладене, беручи до уваги стаж роботи позивача в умовах дії шкідливих виробничих факторів та відповідну тривалість роботи саме на підприємстві ТОВ «Шахтобудівельна компанія» (що складає майже 50 відсотків), характер та незворотність негативних наслідків для здоров`я, встановлення ІІІ групи інвалідності а також виходячи із засад справедливості, добросовісності та пропорційності (враховуючи при цьому і позицію щодо помірності такого відшкодування), суд вважає обґрунтованим визначити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в сумі 80000 грн.

Вказаний розмір моральної шкоди буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі №461/2729/22 (провадження №61-10834сво22)).

Касаційний суд зазначив, що проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів; можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України; правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: (1) необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі (висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24).

Враховуючи викладене вимоги позивача щодо визначення розміру моральних шкоди, що підлягає стягненню без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія» код ЄДРПОУ 40162326, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 80000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса проживання:

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна Компанія», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 А.

Суддя В.Г. Гречана

Оригінал: reyestr.court.gov.ua