Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №333/8154/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/8154/26

Провадження № 2/333/576/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Наумової І.Й., за участі секретаря судового засідання: Кунець В.В., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Стариченко М.П. (в режимі відеоконференції), представниці третьої особи Левандовської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Костянтинівска сільська військова адміністрація про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтований наступним.

Між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований шлюб. Від спільного шлюбу народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подружжя проживало як сім`я за адресою: АДРЕСА_1 . Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та подальшої окупації с. Вознесенки сторони обговорювали можливість виїзду на підконтрольну Україні територію. Попри неодноразові переконання з боку Позивача, Відповідачка категорично відмовилася залишати окуповану територію та наголосила на тому, що хоче залишитись там проживати разом із дитиною. Позивач намагався переконати ОСОБА_2 виїхати з дитиною на безпечну територію, проте після її чергової відмови був змушений виїхати самостійно. Одразу після виїзду з окупації до м. Запоріжжя, через декілька днів вступив на військову службу до Збройних Сил України. Згодом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. В результаті, рішенням Комунарського районного суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 333/7190/23 шлюб між сторонами було розірвано. Після вступу до Збройних Сил України, позивач продовжував підтримувати постійний зв`язок із сином та колишньою дружиною через месенджери, зареєстрованих останньою через російських операторів зв`язку. Він систематично цікавився життям та здоров`ям сина, регулярно телефонував, виявляв щирий батьківський інтерес до його розвитку та виховання. Піклування про дитину Позивач підтверджував не лише морально, а й матеріально - шляхом регулярного перерахування на банківську картку колишньої дружини суттєвих грошових коштів, призначених для належного утримання малолітнього ОСОБА_4 . Згодом Позивач зауважив, що Відповідачка почала свідомо обмежувати його у спілкуванні з дитиною. Надання будь-якої інформації про життя та розвиток дитини поступово зводилося до мінімуму. Фактично згадування про батька відбувалося здебільшого лише у контексті отримання Відповідачкою грошових переказів, після чого вона могла надати короткі відомості щодо спільної дитини. Близько пів року тому зв`язок із Відповідачкою та дитиною повністю припинився. ОСОБА_2 перестала відповідати на дзвінки, а також на письмові повідомлення в месенджерах, що унеможливило будь-який контакт з сином. Внаслідок цього Позивач був фактично позбавлений можливості отримувати інформацію не лише про місцезнаходження своєї дитини, а й про стан здоров`я, потреби та умови його проживання. Більше того, Позивач неодноразово вживав заходів для з`ясування місця проживання колишньої дружини та дитини, проте ці спроби виявилися безрезультатними саме внаслідок свідомих дій Відповідачки, спрямованих на перешкоджання встановленню контакту та належній участі батька у вихованні дитини. Після подання нею позовної заяви про стягнення аліментів, позивачу стало відомо, що Відповідачка разом із дитиною наразі проживає у Канаді, про що раніше вона свідомо не повідомляла Позивача, фактично приховуючи місце проживання дитини.

На підставі вищевказаного позивач просить суд:

- визначити спосіб участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом безперешкодного дистанційного спілкування з використанням телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, у тому числі через мережу Інтернет (Viber, WhatsApp, Telegram, Zoom, FaceTime тощо), включно за допомогою відеозв`язку, у будь-який день тижня без обмеження тривалості часу, з урахуванням режиму дня та графіку занять дитини, без обов`язкової присутності матері дитини.

- зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 актуальну інформацію про наявні засоби зв`язку (номер телефону, зареєстровані месенджери тощо), які забезпечують можливість спілкування батька з дитиною, а також повідомляти про будь-які їх зміни (номер телефону, облікові записи месенджерів та інші засоби комунікації), необхідні для спілкування батька з сином.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті спору.

Відповідачка в особі представника скористалась своїм процесуальним правом та надала відзив на позов, в якому визнала частково позовні вимоги з посиланням на наступне. Відповідач не заперечує проти дистанційного спілкування батька з дитиною та визнає право позивача на участь у вихованні сина і підтримання з ним емоційного зв`язку. Разом із тим Відповідач звертає увагу суду на те, що реалізація батьківських прав не є абсолютною. Закон прямо передбачає, що такі права повинні здійснюватися виключно з урахуванням інтересів дитини, її віку, стану здоров`я, рівня розвитку та реальних умов життя. Саме з цих підстав Відповідач категорично заперечує проти формулювання позовних вимог Позивача у частині спілкування «у будь-який день тижня без обмеження тривалості часу». Такий підхід: ігнорує реальні потреби малолітньої дитини; суперечить вимогам частини другої статті 159 СК України; порушує принцип найкращих інтересів дитини, закріплений у статті 3 Конвенції про права дитини, частині восьмій статті 7 СК України та статті 150 СК України. На теперішній час дитина проживає разом із Відповідачем за межами України та має усталений, стабільний режим дня, сформований з урахуванням віку дитини, рекомендацій спеціалістів та фактичних умов проживання. Режим дитини включає: регулярне відвідування дошкільного закладу у будні дні; фізичні навантаження (заняття з плавання у вихідні дні); час, необхідний для дороги, харчування, відпочинку та відновлення. Порушення цього режиму, зокрема дзвінки у пізній або нерегулярний час, призводить до фізичної втоми, емоційного перевантаження, порушення сну та підвищеної дратівливості дитини, що суперечить обов`язку батьків діяти в інтересах дитини (стаття 150 СК України), принципам сімейного права, загальновизнаним підходам дитячої психології. З метою уникнення формального підходу до визначення порядку дистанційного спілкування та забезпечення дотримання найкращих інтересів малолітньої дитини, Відповідач вважає за необхідне додатково конкретизувати фактичний розпорядок дитини та реальні часові межі, у яких таке спілкування є можливим без шкоди для фізичного та психоемоційного стану дитини. На теперішній час малолітня дитина має сталий і структурований режим дня, а саме: у будні дні дитина відвідує дошкільний заклад з 08:00 до 17:00 з понеділка по п`ятницю; у суботу з 10:00 до 12:00 дитина відвідує заняття з плавання; після завершення занять у басейні дитині необхідний час для дороги додому, прийому їжі, відпочинку та відновлення, що є обов`язковим з огляду на вік дитини та її фізичне навантаження. Зазначений режим є стабільним, відповідає рекомендаціям спеціалістів та забезпечує дитині відчуття безпеки і передбачуваності. З урахуванням віку дитини, її розпорядку дня, різниці часових поясів між Канадою та Україною, а також реальних побутових та навчальних обставин, Відповідач пропонує визначити такий порядок дистанційного спілкування: у будні дні - короткі відео- або аудіодзвінки після завершення відвідування дитячого садка, орієнтовно о 17:30 за місцевим часом Канади (00:30 за часом України), не частіше 2-3 разів на тиждень, з урахуванням стану дитини та без порушення її режиму сну; у суботу - дистанційне спілкування є неможливим, оскільки після занять у басейні дитина потребує відпочинку та харчування, а Відповідач у цей день проходить власні онлайн-заняття (вивчення французької мови та автокурс), під час яких використовується ноутбук і мобільний телефон, що унеможливлює технічне забезпечення дзвінка; у неділю - більш тривале дистанційне спілкування у денний час, коли дитина та Відповідач перебувають у спокійних умовах і можуть забезпечити комфортну, доброзичливу та психологічно безпечну атмосферу для дитини; в інші дні - можливе використання відеоповідомлень як додаткового та допоміжного способу підтримання емоційного контакту між батьком і дитиною без порушення встановленого режиму дня. Запропонований порядок є чітким, передбачуваним, адаптованим до реальних умов життя дитини та спрямований виключно на захист її найкращих інтересів, що повністю відповідає вимогам статей 150, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України та усталеній судовій практиці. Крім того, повідомляємо, що з метою забезпечення можливості належної комунікації та виконання встановленого порядку дистанційного спілкування, Відповідач надає свої контактні дані для зв`язку з боку Позивача: WhatsApp / Signal: НОМЕР_6 Instagram: ІНФОРМАЦІЯ_4 Telegram: @ НОМЕР_1 . Беручи до уваги малолітній вік дитини, Відповідач вважає обґрунтованим, щоб дистанційне спілкування відбувалося у присутності матері без втручання у зміст розмови. Мета такої присутності - забезпечення психологічної безпеки дитини, що відповідає: частині другій статті 159 СК України, принципу захисту найкращих інтересів дитини, усталеній судовій практиці.

Позивачем наданий відповідь на відзив, в якому він зазначив, що Відповідач пропонує встановити дистанційне спілкування у будні дні орієнтовно о 17:30 за канадським часом, що відповідає 00:30 за київським часом, не частіше 2-3 разів на тиждень. Зазначений часовий проміжок є об`єктивно несприятливим для Позивача, оскільки не враховує його розпорядок дня як військовослужбовця. Так, проходження військової служби передбачає підвищений рівень відповідальності, дотримання режиму служби, необхідність повноцінного сну та відновлення фізичних і психологічних сил. Систематичне спілкування після опівночі створює надмірне навантаження на Позивача, що негативно впливає на його стан здоров`я та виконання службових обов`язків. Вважаю, що встановлення часу спілкування о 00:30 за київським часом не забезпечуватиме реального та стабільного контакту батька з дитиною, а лише створюватиме ситуацію формальної наявності права, але без можливості його повноцінної реалізації. Додатково зазначаю, що до відповіді на відзив додається довідка військової частини, яка підтверджує, що солдат ОСОБА_5 у зв`язку із займаною посадою здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, а також виконує бойові розпорядження і накази командира в темну пору доби (нічний час) орієнтовно з 20 до 06 години. Таким чином, об`єктивно підтверджується неможливість стабільного та регулярного зв`язку Позивача з сином у запропонований Відповідачем час, що свідчить про необхідність визначення іншого, розумного та реалістичного графіка спілкування, який відповідатиме як інтересам дитини, так і реальним умовам проходження військової служби Позивачем. Відповідач зазначає, що дистанційне спілкування у суботу є неможливим, оскільки з 10:00 до 12:00 дитина відвідує басейн, після чого потребує відпочинку та харчування, а сама Відповідач проходить онлайн-курси, під час яких використовує ноутбук і мобільний телефон. Насамперед звертаю увагу, що жодних доказів на підтвердження факту систематичного відвідування дитиною занять з плавання Відповідачем суду не надано. Водночас навіть у разі підтвердження таких занять Позивачем повністю враховано інформацію про відвідування басейну в суботу з 10:00 до 12:00 за канадським часом. Однак навіть з урахуванням часу на дорогу та відпочинок після тренування цей період не охоплює весь день. Об`єктивно залишаються ранковий (до занять) та післяобідній часові проміжки, у межах яких можливо організувати коротке дистанційне спілкування без шкоди для режиму дитини, її відпочинку чи харчування. Щодо посилань Відповідача на проходження онлайн-курсів, ОСОБА_2 не надала Суду жодних доказів фактичного навчання, розкладу занять, їх тривалості чи обов`язкової одночасної зайнятості обох технічних засобів зв`язку. Вважаю, що посилання на зайнятість ноутбука та мобільного телефону фактично зводиться до небажання організувати спілкування, а не до справжньої перешкоди. Більше того, Позивач заявляє про готовність за власний рахунок придбати для сина окремий мобільний телефон з метою забезпечення постійного та технічно незалежного зв`язку. Таким чином, навіть формальні посилання на «технічну неможливість» повністю нівелюються, оскільки існує реальне та конкретне рішення, яке дозволяє забезпечити спілкування незалежно від зайнятості матері. Наявність у дитини власного засобу зв`язку дозволить Позивачу у вільну від виконання військового обов`язку хвилину надіслати коротке повідомлення або отримати підтвердження, що з сином усе гаразд, що він почувається добре, без необхідності щоразу організовувати відеозв`язок чи залучати матір як посередника. Відповідач просить здійснювати дистанційне спілкування батька з дитиною виключно у її присутності. Вважаю, що постійна присутність матері під час кожної розмови фактично позбавляє дитину можливості вільного висловлення думок та формування самостійного емоційного контакту з батьком. Спілкування батька зі своїм сином без постійної присутності матері не призведе до погіршення самопочуття дитини чи порушення її гармонійного розвитку. З огляду на вказане, позивач просить повність задовольнити заявлені ним вимоги.

Відповідачкою надані заперечення на відповідь на відзив, в якому вона наполягала на викладеній нею раніше позиції. Також зазначила, що у своїй відповіді на відзив позивач зазначає про готовність придбати для малолітньої дитини окремий мобільний телефон з метою забезпечення можливості дистанційного спілкування. Разом з тим такі доводи не враховують вікові особливості розвитку малолітньої дитини. На теперішній час дитині виповнилося 4 роки, що свідчить про ранній вік та об`єктивну залежність дитини від постійного нагляду законного представника. У цьому віці дитина ще не володіє достатнім рівнем самостійності, не має сформованих навичок цифрової безпеки, не здатна усвідомлювати ризики користування електронними засобами зв`язку та потребує постійного контролю з боку дорослих. Передача малолітній дитині окремого мобільного телефону фактично означатиме можливість самостійного контактування без належного контролю законного представника, що не відповідає принципам належного батьківського нагляду та безпеки дитини. Позивач у своїй відповіді на відзив категорично заперечує проти присутності матері під час дистанційного спілкування батька з дитиною. Водночас позивачем не враховано фактичні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Зокрема, дитина фактично не має сформованого емоційного контакту з батьком, оскільки: останній особистий контакт між батьком та дитиною відбувався приблизно у віці семи місяців, дистанційне спілкування мало місце приблизно у віці півтора року, на теперішній час дитині чотири роки, що є іншим етапом психоемоційного розвитку. За таких обставин дитина фактично не має актуального емоційного контакту з батьком. Різке запровадження формату самостійного дистанційного спілкування з малознайомою для дитини особою без присутності матері може викликати у дитини тривожність, напруження або дезорієнтацію. Саме тому на початковому етапі відновленняк онтакту присутність матері під час спілкування є обґрунтованою та виправданою.

Протокольною ухвалою суду від 09.06.2026 р. закрито підготовче провадження у справі та призначений розгляд по суті спору.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позові. Також позивач зазначив, що з 16.08.2026 р. відновилося спілкування між ним та дитиною, який він підтримує і наразі погоджується відносно позиції відповідачки щодо спілкування з дитиною в присутності матері.

В судове засідання відповідачка та її представник не з`явилися. В заявах по суті просили розглянути за їх відсутності, з урахуванням поданого відзиву та заперечень на відповідь на відзив. Позивач просив збільшити заявлений відповідачкою час для спілкування з малолітнім сином.

Представник третьої особи в судовому засіданні просила надати батькові право на регулярне дистанційне спілкування з дитиною з використанням відео та аудіо дзвінків через доступні месенджери за номером телефону дитини або матері з урахуванням різниці в часових поясах.

Вислухав пояснення позивача, його представника, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони у справі, які є громадянами України, є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Мелітопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (актовий запис № 1011).

Рішенням Комунарського районного суду від 26 жовтня 2023 р. у справі № 333/7190/23 шлюб між сторонами було розірвано.

Сторонами у справі визнані обставини, що малолітній син сторін з 2022 р. мешкає з відповідачкою, наразі вони проживають в Канаді.

Відповідно до довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , від 25.02.2026 р., позивач проходить військову службу в цій частині з 30.11.2025 р.

Між сторонами у справі в судовому порядку вирішується спір про стягнення аліментів. Також між сторонами виник спір щодо участі у вихованні їх спільної дитини.

У висновку органу опіки та піклування - Костянтинівської міської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області, затвердженого розпорядження начальника даної установи від 05.06.2026 р., зазначено, що з урахуванням висловлених сторонами позиції щодо графіку спілкування батька з дитиною, рекомендовано надати батькові право на регулярне дистанційне спілкування з дитиною з використанням відео та аудіо дзвінків через доступні месенджери за номером телефону дитини або матері з урахуванням різниці в часових поясах. Також рекомендовано батькам визначити графік спілкування батьками з малолітнім сином враховуючи різницю в часових проміжках, режиму дня дитини та службові обов`язки батька. Також орган опіки та піклування, вважає за доцільне усунути перешкоди у спілкуванні позивача з його малолітнім сином.

Національні заходи, які перешкоджають спілкуванню одного з батьків та дитини, становлять втручання у право, захищене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (див. пункт 41 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Башкіс проти Литви», пункт 151 рішення ЄСПЛ у справі «К. і Т. проти Фінляндії).

На реалізацію права дитини на контакт з батьками, які проживають окремо спрямована Конвенція про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20 вересня 2006 року, втілено відповідне право і в статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III.

ЄСПЛ в своїй практиці наголошує, що можливість спілкування одного з батьків та дитини є основоположною частиною сімейного життя (пункт 202 рішення ЄСПЛ у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії»), навіть коли стосунки між батьками розірвані (пункт 41 рішення ЄСПЛ у спарві «Башкіс проти Литви»). Крім того, навіть у випадках, коли заявник і його/її дитина не були позбавлені спілкування завдяки можливості регулярно бачитись, ЄСПЛ вважав, що кількість і якість спілкування, включно з ночівлями, спілкуванням з особливих приводів і на свята, якщо вважається, що таке спілкування відповідає найкращим інтересам дитини, має велике значення в контексті позитивного спілкування між одним із батьків - нерезидентом і дитиною, яке може зміцнити ці стосунки задля важливого проведення часу разом (пункт 87 рішення ЄСПЛ «Попадіч проти Сербії»).

Так само і норми СК закріплюють положення про те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141).

А статтею 159 СК гарантовано вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Зокрема, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина друга статті 159 СК).

Верховний Суд в своїй практиці висновував, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини (див. постанову Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 569/2321/24).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 виснував:

позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права ...;

відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав ….

Позивач у справі ОСОБА_1 , який проживає окремо від малолітнього сина, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на необхідність усунення йому перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом надання безперешкодного дистанційного спілкування з використанням телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, у тому числі через мережу Інтернет (Viber, WhatsApp, Telegram, Zoom, FaceTime тощо), включно за допомогою відеозв`язку, у будь-який день тижня без обмеження тривалості часу, з урахуванням режиму дня та графіку занять дитини, без обов`язкової присутності матері дитини.

З пояснень сторін у справі, вбачається, що дійсно існували перешкоди зі сторони матері у спілкуванні між дитиною та батьком, відповідачка не повідомила про зміну місця проживання її з дитиною та переїзд їх з України в Канаду позивачу, не сприяла належному налагодженню дистанційного спілкування між позивачем та його сином.

З пояснень позивача, наданих під час розгляду справи, вбачається, що наразі дистанційне спілкування між ним та дитиною відновлено. З огляду на вказане, наразі не доцільне задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 актуальну інформацію про наявні засоби зв`язку (номер телефону, зареєстровані месенджери тощо), які забезпечують можливість спілкування батька з дитиною, оскільки дане право позивача наразі відновлено.

Оскільки позивач проживає окремо від сина, з матір`ю якою існує спір щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні, суд дійшов висновку, що право позивача підлягає захисту шляхом визначення йому способів участі у вихованні і спілкуванні з дитиною.

Малолітньому сину сторін - ОСОБА_6 наразі виповнилося 5 років, батько та малолітній син мешкають в різних країнах, між якими різниця в часовому проміжку близько 7-10 годин (в залежності від місця проживання). Дитина відвідує дошкільний захід з 08-00 год. до 17-00 год., що не заперечувалося позивачем в судовому засіданні. Позивач є діючим військослужбовцем.

З огляду на вік дитини, тривалу відсутність спілкування між батьком та сином, початковий етап налагодження спілкування між ними, судом не заслуховувалась думка малолітнього ОСОБА_7 . Крім того судом враховано, що ЄСПЛ в своїй практиці наголошував, що погляди дітей не завжди залишаються незмінними, і висловлювані ними заперечення, хоч їм і слід надавати належного значення, не завжди повинні переважати над інтересами батьків, особливо в питаннях регулярного спілкування з дитиною. Не можна надавати дітям безумовне право вето, не врахувавши інших факторів і не перевіривши всіх обставин для визначення найкращих інтересів дітей (див. пункт 115 рішення ЄСПЛ у справі «Зеліха Магомадова проти росії»; такі інтереси зазвичай вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, крім випадків, коли це шкодить здоров`ю та розвитку дитини (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Суур проти Естонії»).

Враховуючи відсутність між батьками дитини - сторонами у справі спільної позиції щодо графіку спілкування батька з дитиною, малолітній вік дитини, різницю у часі між місцями проживання батька та сина, військову зайнятість позивача, розпорядок дня дитини та першочергове інтереси дитини, суд погоджується із запропонованим відповідачкою графіком спілкування, при цьому зі збільшення часу для спілкування. Враховуючи дані обставини, суд також вважає слушною пропозицію відповідачки щодо дистанційного спілкування батька з дитиною у присутності матері без втручання у зміст розмови. Суд вважає, що встановлення даного графіку відповідає балансу прав й інтересів обох батьків і найкращим інтересам самої дитини, встановлення саме такого способу участі батька у вихованні дитини буде сприяти забезпеченню справедливої рівноваги між правами дитини та її батьків, не суперечить інтересам та правам дитини на спілкування з обома батьками. В іншій частині заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81,141, 263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , третя особа: Костянтинівської міської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області ЄДРПОУ: 45151675, про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, - задовольнити частково .

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом дистанційного спілкування з використанням телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, у тому числі через мережу Інтернет (Viber, WhatsApp, Telegram, Zoom, FaceTime тощо), включно за допомогою відеозв`язку, у присутності матері дитини - ОСОБА_2 , без втручання нею у зміст розмови, у такому порядку:

1)У будні дні (понеділок-п`ятниця): дистанційне спілкування 2-3 рази на тиждень з 00:00 до 01:00 за Київським часом (Україна) (17:00-18:00 за місцевим часом Канади).

2)У неділю: дистанційне спілкування з 18:00 до 19:00 за Київським часом (Україна) (11:00-12:00 за місцевим часом Канади).

Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про будь-які їх зміни (номер телефону, облікові записи месенджерів та інші засоби комунікації), необхідні для спілкування між ним та їх малолітнім сином ОСОБА_3 .

В іншій частині, заявлені вимоги, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя: І.Й. Наумова