Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №335/9242/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №335/9242/25

Провадження №2/333/1366/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., позивача ОСОБА_1 , прокурора Михайлової Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу №335/9242/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи – Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району як орган опіки та піклування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначено, що 25.02.2012 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою і проживав з нею однією сім`єю до серпня 2014 року. Від цього шлюбу у них є дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та на даний час фактично проживає разом позивачем за цією адресою, що підтверджується актом обстеження фактичного проживання б/н від 27.08.2025 року, складеним ОСББ «Незалежна Україна 39 Б». З 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2016 року позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 жовтня 2014 року по справі №335/10055/2014, яке набрало законної сили 10 листопада 2014 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 серпня 2014 року та до повноліття дитини, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з розрахунком Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість зі сплати по аліментам складає 320604,00 грн. Також, з 30 червня 2018 року та по теперішній час, ОСОБА_2 знаходиться у розшуку як злісний неплатник аліментів за поданням державного виконавця. Останнє відоме місце реєстрації відповідачки: АДРЕСА_2 , знята з реєстрації за рішенням суду. З серпня 2014 року дитина проживає виключно з позивачем і його батьком. З восени 2015 року відповідачка не відвідує сина, не піклується про нього й не приймає участь у його вихованні, не цікавиться життям та станом здоров`я дитини, матеріальну допомогу не надавала, та на сьогодні має значну заборгованість по аліментам. Таким чином, вже тривалий час відповідачка повністю усунулася від виховання та утримання малолітнього сина. Дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні позивача, його батька, який є фактично єдиним його опікуном. Відповідно до довідок з ДНЗ №18 «Бджілка», з 2015 по 2019 роки мати дитини ніколи не приводила/забирала дитину, не приймала участі у святах, батьківських зборах. Теж саме зазначено у довідці Запорізької гімназії №41. Відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, тобто не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд прийняти рішення в інтересах дитини, а також зазначив, що відповідачка жодним чином не цікавиться долею сина, його станом здоров`я, не намагається зв`язатися будь-якими наявними засобами зв`язку з ним, не зазначає про свої наміри стосовно участі в житті дитини та виконання батьківських обов`язків. Вихованням та утриманням неповнолітнього сина з вересня 2014 року займається лише він, зокрема з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2016 року він перебував у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Проти ухвалення заочного рішення по справі позивач не заперечував.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову. Зазначила, про відсутність достатніх підстав для позбавлення батьківських прав.

Відповідачка, будучи повідомленою судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явилася і не повідомила суд про причини неявки, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надавала. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином. Представник третьої особи – Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району як органу опіки та піклування надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без їхньої участі, наданий висновок підтримав, рішення просив ухвалити в інтересах дитини відповідно до чинного законодавства України. Представник третьої особи – Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без їхньої участі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, думку прокурора, неповнолітню дитину, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 30.10.2012 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29.10.2014 року по справі №335/10055/14-ц, яке набрало законної сили 10 листопада 2014 року, шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 25.02.2012 року, актовий запис №37, розірвано, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 серпня 2014 року та до повноліття дитини, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.8-10).

З зазначеного рішення суду випливає, що відповідачка в судовому засіданні позов визнала частково, проти розірвання шлюбу не заперечувала, просила суд стягнути аліменти на дитину в меншому розмірі.

Відповідно до розрахунку Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість ОСОБА_2 зі сплати по аліментам станом на 01.11.2025 року складає 327859,00 грн. (а.с.61).

ОСОБА_1 з 19.12.1990 року і ОСОБА_3 з 07.12.2012 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5, 6).

Згідно з актом обстеження фактичного проживання б/н від 27.08.2025 року, складеним ОСББ «Незалежна Україна 39 Б», ОСОБА_3 проживає з 07.12.2012 року разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11, 12).

Відповідно до довідок Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №18 «Бджілка» від 04.11.2015 року, 29.12.2016 року, 04.09.2017 року, 14.05.2018 року, 22.01.2019 року ОСОБА_3 з 19.08.2015 року відвідує ДНЗ №18. За період відвідування дитиною дошкільного закладу мати, ОСОБА_2 , ніколи не з`являлася у ДНЗ, не приводила і не різу не забирала дитину, не приймала ніякої участі у житті дитини в дошкільному закладі, не відвідувала батьківських зборів, свят, розваг (а.с.16, 17, 18, 19, 20).

На підставі довідки Запорізької гімназії №41 Запорізької міської ради від 10.04.2023 року №01-29/82, ОСОБА_3 навчається у 4 класі. За даними класного керівника вихованням сина займається батько ОСОБА_1 . Мати дитини, ОСОБА_2 , не приймає участі у вихованні дитини, до закладу освіти не зверталася, батьківські збори не відвідувала (а.с.21).

Згідно з довідкою Запорізької гімназії №41 Запорізької міської ради від 02.10.2025 року ОСОБА_3 навчається у Запорізькій гімназії №41 з 01.09.2021 року. Вихованням дитини займається батько – ОСОБА_1 . Матір, ОСОБА_4 , уваги навчанню сина не приділяє, до школи не звертається, зв`язок з класним керівником та вчителями не підтримує. Питання, які стосуються навчання та виховання ОСОБА_5 вирішує виключно батько ОСОБА_1 (а.с.66).

Місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , з 18.08.2012 року по 29.04.2015 року. Станом на теперішній час інформація щодо реєстрації її місця проживання в реєстрі територіальної громади м.Запоріжжя відсутня (а.с.30).

Відповідно до інформації, наданої Управлінням карного розшуку ГУНП в Запорізькій області на запит суду, ОСОБА_2 з 21 серпня 2018 року перебувала в розшуку як відповідач у справі за позовом про стягнення аліментів на підставі ухвали Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 06.08.2018 року у справі №6/334/188/18. 04 травня 2022 року розшук припинено у зв`язку з встановленням місця знаходження розшукуваної (а.с.98, 103-104).

Згідно з інформацією, наданою Запорізьким РУП ГУНП в Запорізькій області на запит суду, на момент встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 вказувала свою адресу мешкання: АДРЕСА_4 (а.с.111).

На підставі акту обстеження умов проживання від 26.03.2026 року встановлено, що головним спеціалістами відділу по Космічному району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради Істоміній О.В., ОСОБА_6 провести обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 , не вдалося, оскільки двері квартири ніхто не відчинив (а.с.122).

Відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит суду, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_7 в період з 08.11.2017 року по 02.10.2026 року не виявлено.

Згідно з інформацією, наданою Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі на запит суду, в державному реєстрі актів цивільного стану громадян дані про смерть або зміну прізвища (імені) громадянки ОСОБА_2 відсутні.

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району наданий суду висновок про доцільність позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.134-135).

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 Сімейного кодексу України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У судовому засіданні від 29.09.2026 року в присутності спеціаліста Відділу по Космічному району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради був опитаний щодо питання, яке є предметом позову і стосується його життя безпосередньо, 13-річний дитина ОСОБА_3 , який суду зазначив, що не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав. Він не пам`ятає своєї матері, не пригадує коли останній раз її бачив. Вона взагалі не бере участі у його житті та вихованні, не телефонує, не подарувала жодного подарунка. Його вихованням займається лише батько, а також дідусь та бабуся з боку батька.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі – Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини – це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

На підставі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що в порушення зазначених вимог закону відповідачка ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки відносно дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконує, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не готує до самостійного життя, його успіхами не цікавиться, в житті та вихованні сина жодної участі не бере.

Крім того, встановлені обставини справи свідчать про те, що матір дитини ОСОБА_2 фактично відсутня у житті дитини з вересня 2014 року. При цьому зазначені обставини мають тривалий характер та виникли задовго до звернення позивача до суду. Тобто, свідоме ігнорування відповідачкою своїх батьківських обов`язків триває безперервно вже понад 10 років. З моменту звернення з позовом у вересні 2025 року, відповідачка ігнорує судовий процес щодо позбавлення її батьківських прав, що додатково свідчить про відсутність будь-якої зацікавленості в житті сина.

Також з огляду на встановлений судом тривалий період невиконання матір`ю дитини батьківських обов`язків, який розпочався ще у вересні 2014 року, суд не вбачає підстав пов`язувати звернення позивача з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав з наявністю у нього статусу військовозобов`язаного чи введенням в Україні правового режиму воєнного стану.

Таким чином, правові підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав виникли та існували впродовж багатьох років задовго до обставин, пов`язаними з мобілізаційними процесами в країні.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням обставин цієї справи, а саме: тривалого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, відсутності будь-яких доказів участі матері у житті дитини з вересня 2014 року, а також відсутності об`єктивних причин, що перешкоджали їй виконувати свої обов`язки щодо дитини, суд дійшов висновку про наявність виключних обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки, а саме: про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.51 Конституції України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, Законом України «Про охорону дитинства», ст.7, 141, 150, 152, 155, 164, 165 Сімейного кодексу України, ч.4 ст.223, ст.ст.10-13, 77-80, 141, 263-265, 280-283, 289 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_3 ) про позбавлення батьківських прав, треті особи – Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району як орган опіки та піклування, – задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 30 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков