Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №208/14316/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/14316/25

провадження № 2/208/1500/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/14316/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест «Покровськвугілля», про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мотуз О.В. через систему «Електронний суд» подав до Заводського районного суду міста Кам`янського позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Метінвест «Покровськвугілля», про стягнення моральної шкоди.

Згідно до позовних вимог просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Метінвест «Покровськвугілля» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку суму грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів .

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 з 29 вересня 2007 року по 30 вересня 2015 року, працював на різних посада у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Красноармійське автопідприємство «УКРБУД», правонаступником якого стало Приватне акціонерне товариство «Метінвест «Покровськвугілля».

За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 15 липня 2011 року та актом № 2 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом форми Н-1.

П. 3 акту форми Н-5 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: приблизно о 07 год. 30 хв. ОСОБА_1 , висадив людей та оглянувши автобус побачив, що виникла необхідність підтягнути гайки на колесах, так як напередодні відбулася повна заміна резини на транспортному засобі. Під час перетягування гайок на правому передньому колесі, доклавши велике фізичне зусилля, зірвав балонний ключ і ОСОБА_1 впав на праву ногу на асфальт. Після падіння піднявся, відчув гостру біль в нозі, зібрав інструменти, закрив автобус і разом з робочими на автобусі він доїхав до зупинки «Гаражі», а звідти на таксі дістався до Красноармійської лікарні.

Як зазначено в п. 6 акту форми Н-5, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до п. 9 акту форми Н-1, позивачу було встановлено діагноз: закритий зростаючий перелом зовнішньої кісточки правої гомілки, стан після ЧКО АВД з фіксацією двома спицями.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 24 січня 2012 року серії 10 ААА № 042698 позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 30%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 24 січня 2012 року серії 10 ААА № 417955 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 22 травня 2023 року серії 12 ААА № 139535 позивачу повторно безстроково визначено втрату працездатності на рівні 30%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 22 травня 2023 року серії 12 ААБ № 216665 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності.

Відповідно до виписки з історії хвороби № 2257/490 позивач має скарги на біль в правій стопі, набряків після ходи, обмеження рухів в гомілково-ступеневому суглобі, біль в лівому коліні суглоба при ходьбі.

У зв`язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт. Вважає, що факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Згідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Приватне акціонерне товариство «Метінвест «Покровськвугілля», код ЄДРПОУ 01236070, юридична адреса реєстрації: Донецька область, місто Покровськ, вулиця Захисників України, 31.

Ухвалою суду від 05.11.2025 року відкрито провадження у справі № 208/7433/26 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

25.11.2025 від представника відповідача ТОВ «Метінвест «Покровськвугілля» - адвоката Львова А.Л. через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що заявлені позовні вимоги є необґрунтовані так як комісією з розслідування даного нещасного випадку встановлено, що позивач сам винен в отриманні травми, оскільки при виконанні технічного обслуговування транспортного засобу допустив особисту необережність при використанні інструментів, чим порушив п.3.12 Інструкції № 59 з охорони праці для водіїв автобусів.

Відповідно до п.п. 3.5 – 3.7 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінстрансу від 30.03.1998 № 102, щоденне обслуговування проводиться після роботи з метою підготовки ДТЗ до подальшої експлуатації.

Воно передбачає: перевірку технічного стану; виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарну обробку ДТЗ.

При прийомі на роботу до Відповідача, згідно ст. 29 КЗпП України, ст. 5 Закону України «Про охорону праці», позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я.

Відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

Позивач має тривалий стаж роботи водієм, пройшов всі необхідні передрейсові інструктажі (в т.ч. з правил техніки безпеки) перед зміною, був забезпечений засобами індивідуального захисту. Отже, мав усвідомлювати рівень та характер небезпеки при виконанні робіт із обслуговування транспортного засобу, використовувати засоби індивідуального захисту та додержуватись правил безпеки при поводженні з інструментом. Позивач усвідомлював, що необережне поводження із ручним інструментом може привести до його травмування та є небезпечним та протиправним. Отже, мав виконувати роботи у відповідності до затверджених регламентів ремонту та обслуговування, або і взагалі відмовитись від роботи, якщо це створювало небезпеку його життю та здоров`ю.

Проте, внаслідок власного легковажного нехтування вищевказаними заходами безпеки був травмований.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода, наявність вини Відповідача у виникненні травми.

Також відповідач просить, врахувати вкрай тяжкий фінансовий стан Відповідача та його вклад в обороноздатність держави. Підприємство Відповідача наразі повністю зруйноване та знаходиться в епіцентрі бойових дій в м. Покровську Донецької області. Дані факти є загальновідомими та не потребують доказування. Господарська діяльність підприємством не ведеться, більшість працівників пішли на фронт, а транспорт було направлено на потреби ЗСУ.

Позивачеві органом Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з 150000 грн. не обґрунтовані, не відповідають глибині душевних страждань потерпілого, вимогам розумності і справедливості, а також усталеній судовій практиці. До того ж, компенсація моральної шкоди має суто умовний характер, - неможливо точно визначити в грошовому еквіваленті біль та страждання.

25.11.2025 року від представника відповідача - адвоката Львова А.Л. надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про заміну відповідача правонаступником.

26.11.2025 представником позивача – адвокатом Мотуз О.В. подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач підтримав позовні вимоги та вважав доводи викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, посилаючись на те, що отриманою травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.

Зауважує, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем. Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, так як позивач зазнав ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, дані страждання у позивача є триваючими і на сьогоднішній день ці моральні страждання продовжуються.

Також зазначає, що суми, стягнуті з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди життю та здоров`ю на виробництві не підлягають оподаткуванню.

27.11.2025 представником відповідача ТОВ «Метінвест «Покровськвугілля» подано до суду заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що дійсно, за законодавством вина Відповідача в даній справі не відноситься до обов`язкової умови відшкодування моральної шкоди, оскільки нещасний випадок, що стався із Позивачем 30.03.2011 взятий на облік Відповідачем та визнаний таким, що пов`язаний із виробництвом. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідач наголошує на вині самого Позивача у нещасному випадку, оскільки він, в порушення п.3.12 Інструкції № 59 з охорони праці для водіїв автобусів, допустив особисту необережність при використанні інструментів. Зазначає, що моральні страждання позивача нічим особливим не відрізняються від страждань інших працівників підприємства, які також отримали травми під час роботи та частково втратили у зв`язку із цим працездатність, відчувають біль та незручності у повсякденному житті.

Також зазначає, що з аналізу норм законодавства вбачається, що дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, є відмінним від доходу у вигляді відшкодування збитків, завданих життю та здоров`ю, та підлягає оподаткуванню.

03.04.2026 року представником позивача подано заперечення на клопотання про витребування доказів.

17.04.2026 року представником відповідача подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 09.09.2026 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Покровськвугілля» у якості правонаступника відповідача Приватного акціонерного товариства «Метінвест «Покровськвугілля».

Ухвалою від 09.09.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Покровськвугілля» - Львова А.Л. про витребування доказів відмовлено.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на наступних роботах:

- 29.09.2007 - 30.09.2007 р. Закрите акціонерне товариство «Красноармійське авто підприємство «Укрстрой» водієм автотранспортних засобів 2 класу.

- 01.10.2007 - 31.03.2010 р. Закрите акціонерне товариство «Красноармійське авто підприємство «Укрстрой» водієм 2 класу в а/к № 3.

- 01.04.2010 - 26.01.2012 р. Приватне акціонерне товариство «Красноармійське автопідприємство «Укрбуд» водієм 1 класу.

- 27.01.2012 - 29.09.2015 р. Приватне акціонерне товариство «Красноармійське автопідприємство «Укрбуд» контролером пасажирського транспорту.

- 30.09.2015 р. звільнено за власним бажанням.

Закрите акціонерне товариство «Красноармійське Автопідприємство «Укрбуд» було засновано відповідно до розпорядження рішення засновників, громадян України (протокол № 5 від 11 березня 1994 р.) на базі викупленого ними орендованого державного майна орендного підприємства «Красноармійська автобаза» (договір купівлі-продажу № 152 від 08.12.1993 р., свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 10.03.1994 р.).

Найменування Закритого акціонерного товариства «Красноармійське Автопідприємство «Укрбуд» було змінено відповідно до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17 вересня 2008 року на Приватне акціонерне товариство «Красноармійське Автопідприємство «Укрбуд».

Найменування Приватного акціонерного товариства «Красноармійське Автопідприємство «Укрбуд» в подальшому було змінено на Приватне акціонерне товариство «Автопідприємство «Укрбуд» згідно Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» № 317-VIII від 09.04.2016 р.

Найменування Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» в подальшому було змінено на Приватне акціонерне товариство «Метінвест Покровськвугілля» відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів (протокол від 08.11.2021 р.).

В подальшому 12.11.2025 р. Приватне акціонерне товариство «Метінвест Покровськвугілля» було реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Покровськвугілля» шляхом перетворення.

Згідно до Акту № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, з ОСОБА_1 , який був працівником ЗАТ «Красноармійське автопідприємство «УКРБУД», 30 березня 2011 року о 07 год. 30 хв., стався нещасний випадок. Приблизно о 07 год. 30 хв. ОСОБА_1 , висадив людей та оглянувши автобус побачив, що виникла необхідність підтягнути гайки на колесах, так як напередодні відбулася повна заміна резини на транспортному засобі. Під час перетягування гайок на правому передньому колесі, доклавши велике фізичне зусилля, зірвав балонний ключ і ОСОБА_1 впав на праву ногу на асфальт. Після падіння піднявся, відчув гостру біль в нозі, зібрав інструменти, закрив автобус і разом з робочими на автобусі він доїхав до зупинки «Гаражі», а звідти на таксі дістався до Красноармійської лікарні, де було встановлено діагноз: закритий косий перелом кісточки зі зміщенням та розривом дистального міжгомілкового зчленування правої гомілки.

Причини нещасного випадку: організаційні – невиконання вимог інструкції з охорони праці (особиста необережність потерпілого). Супутні причини – відсутні.

Згідно з п. 9 акта діагноз за листком непрацездатності – закритий зрощуваний перелом зовнішньої кісточки правої гомілки, стан після ЧКГ АФД із фіксацією двома спицями

Згідно з п. 6 акта розслідування нещасного випадку, який стався 30.03.2011 року о 07 годині 30 хвилин у ПрАТ «Красноармійське автопідприємство «Укрбуд» (форма Н-5), вбачається, що комісія дійшла висновку про те, що особою, яка допустила порушення нормативних актів про охорону праці, що призвели до нещасного випадку, є водій ПрАТ «Красноармійське АП «Укрбуд» ОСОБА_1 , який допустив особисту необережність під час проведення технічного обслуговування транспортного засобу ЛАЗ 4207 № НОМЕР_3 при використанні інструментів, порушивши п. 3.12 Інструкції № 59 з охорони праці для водіїв автобуса.

В результаті вказаного нещасного випадку згідно виписки із історії хвороби № 1049/312, лікарями ОСОБА_1 було встановлено діагноз: зрощений перелом н/човники правої гомілки, розрив дистального міжгомілкового зчленування, підвивих стопи зовні. Посттравматичний деформуючий артроз правого г/стопного суглоба 2ст., больовий синдром, згинально-розгинальна контрактура правого г/стопного суглоба, помірне порушення функції опори та ходьби. Посттравматичний ПТФС правої ноги, набрякла форма, ХВН 2ст.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 24 січня 2012 року серії 10 ААА № 042698 позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 30%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 24 січня 2012 року серії 10 ААА № 417955 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 22 травня 2023 року серії 12 ААА № 139535 позивачу повторно безстроково визначено втрату працездатності на рівні 30%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 22 травня 2023 року серії 12 ААБ № 216665 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідност.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст.237-1КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Нещасний випадок з позивачем ОСОБА_1 стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно Акту форми Н-5 від 15.07.2011 року про розслідування нещасного випадку, що стався 30.03.2011 року о 07 годині 00 хвилин на Закритого акціонерного товариства «Красноармійське підприємство «Укрбуд» нещасний випадок з ОСОБА_1 стався під час виконання ним трудових обов`язків за режимом роботи підприємства, нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом.

На підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з виробничою травмою, позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв`язку з отриманими травмами.

Виходячи із наведених вище обставин, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ТОВ «Метінвест Покровськвугілля».

Право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто в даному випадку з 2012 року.

Щодо посилання відповідача на відсутність вини підприємства у завданні шкоди відповідачу суд зазначає, що останнє не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у цивільній справі № 212/754/18, сам по собі факт отримання позивачем ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків, який встановлено актом про нещасний випадок на виробництві та висновком МСЕК, є підставою для відшкодування відповідачем моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що у зв`язку з травмами на виробництві позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи. Разом з тим, судом також враховуються причини внаслідок яких стався нещасний випадок на виробництві, встановлені актом Н-1 та Н-5. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен враховувати характер і обсяг моральних та фізичних страждань потерпілого, характер немайнових втрат, тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Враховуючи характер і наслідки нещасного випадку, ступінь втрати позивачем професійної працездатності – 30%, встановлення ІІІ групи інвалідності безстроково, необхідність постійного лікування та медичного нагляду, фізичні страждання, душевні переживання, обмеження у звичному способі життя, зміну життєвих планів, а також виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що справедливим розміром відшкодування моральної шкоди є 60000 грн.

Визначений судом розмір відшкодування узгоджується із підходом Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо визначення розміру компенсації моральної шкоди у справах про відшкодування шкоди, завданої нещасним випадком, та відповідає принципам розумності, справедливості й пропорційності.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Здоров`я людини є невід`ємною складовою її життя та можливості повноцінно реалізовувати свої фізичні, соціальні й особисті потреби. Втрата здоров`я, навіть часткова, неминуче призводить до обмеження звичного способу життя, необхідності постійного лікування, зміни умов праці, побуту та спілкування, що об`єктивно спричиняє фізичні й моральні страждання.

Суд враховує, що моральна шкода за своєю природою не має точного майнового еквівалента. Визначити грошовий вираз фізичного болю, душевних переживань, втрати звичного способу життя чи погіршення стану здоров`я з математичною точністю неможливо.

Саме тому компенсація моральної шкоди не може бути повністю адекватною заподіяним немайновим втратам, оскільки жодна грошова сума не здатна відновити втрачене здоров`я чи усунути перенесені фізичні та душевні страждання.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне працівникові під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняє йому фізичні та моральні страждання, а тому є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що компенсація немайнової шкоди за своєю природою не може бути визначена з абсолютною точністю, а її розмір встановлюється судом із урахуванням конкретних обставин справи та принципу справедливості (див., зокрема, рішення у справі «STANKOV v. BULGARIA», заява № 68490/01, § 62).

Отже, враховуючи вищевикладене, встановлені судом обставини справи в їх сукупності, характер нещасного випадку, 30 % втрати професійної працездатності, встановлення безстроково ІІІ групи інвалідності, незворотність наслідків для здоров`я, необхідність подальшого лікування, істотні зміни у звичному способі життя, а також засади розумності, виваженості, справедливості та судову практику Верховного Суду, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 65000 грн. моральної шкоди, яка на думку суду, є справедливим, співмірним та достатнім способом компенсації завданих йому немайнових втрат.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог (24,49 %) у розмірі 480 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Покровськвугілля» про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Покровськвугілля», код ЄДРПОУ 01236070, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Покровськвугілля», код ЄДРПОУ 01236070, судовий збір на користь держави у розмірі 480 (вісімсот сорок) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Покровськвугілля», код ЄДРПОУ 01236070, адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, Північне шосе/вулиця Теплична, буд. 22Б/1, кабінет 5.

Повний текст рішення складено 30.10.2026 року.

Суддя В.Г. Гречана